Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Проект

Концепція розвитку туризму і курортів в Україні

1. Проблема

Україна займає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та історико-культурними ресурсами, здатними генерувати значний туристичний інтерес у вітчизняних та іноземних подорожуючих. Однак, національний туристичний продукт, має низьку конкурентоспроможність на внутрішньому та міжнародному туристичному ринку.

Геополітичні та соціально-економічні зміни, розвиток інформаційних технологій радикально вплинули на параметри міжнародного туристичного потоку, призвели до трансформування туристичної галузі з такої, що орієнтована на обслуговування організованих туристів, у індустрію, яка охоплює близько 50 видів економічної діяльності, спрямовану на задоволення різноманітних потреб мільйонів індивідуальних подорожуючих.

Індивідуальний, комплексний та мобільний характер сучасного туризму сформував попит на безпечне для життя і здоров’я середовище, здатне забезпечити права громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, задовольнити їх духовні потреби при здійсненні туристичних подорожей.

Відповідно до зазначеного, основними причинами неефективної реалізації конкурентних переваг унікального ресурсного потенціалу України є:

- низька якість складових національного туристичного продукту: значна частина природних територій та об’єктів культурної спадщини непристосована для туристичних відвідувань, туристична інфраструктура в цілому не відповідає якісним параметрам, а туристичні послуги у більшості секторів туристичної індустрії – вимогам щодо якості обслуговування;
- відсутність комплексної політики держави, не сформованість раціональних форм державного управління у сфері туризму і діяльності курортів, невідповідність нормативно-правового та організаційно-фінансового забезпечення сучасним потребам населення та економіки держави, існуючим параметрам туристичного потоку, тенденціям розвитку туризму.

Як наслідок, сфера туризму і діяльності курортів в державі не забезпечує повноцінного виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій, зокрема, підвищення якості життя населення; формування гармонійно розвиненої особистості; збереження довкілля та культурної спадщини; наповнення бюджетів усіх рівнів, створення нових робочих місць; збільшення питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП.

2. Суттєві фактори

 Стан розвитку туризму у світі, зокрема в країнах ЄС. Стан розвитку туризму у світі та країнах ЄС характеризується такими основними показниками і тенденціями:

- щорічно у світі відбувається близько 808 млн. подорожей, понад 52 % з яких – в межах Європи; близько 60 % усіх туристичних подорожей пов’язано з відпочинком; 
- частка туризму у світовому експорті товарів і послуг складає близько 13 %, а у країнах ЄС - 14 %, туризм формує 8 % сукупного ВВП країн ЄС і забезпечує близько 11 % економічного зростання;
- кількість робочих місць у туристичній індустрії країн ЄС, складає близько 12 % від загальної чисельності зайнятих;
- відбувається скорочення тривалості і збільшення кількості туристичних подорожей, що формує попит на туристичні пропозиції, які надають можливість відвідати значну кількість місць за коротший час;
- відбувається активне залучення держав у конкурентну боротьбу за вплив на параметри міжнародного туристичного потоку, зокрема через реалізацію державних програм, запровадження нормативної бази та фіскальної політики сприятливої для розбудови туристичної індустрії;
- пріоритетним напрямом розвитку туризму стає створення ефективних механізмів встановлення і підтримання рівноваги між збереженням природних і історико-культурних ресурсів та туристичною діяльністю.

Ситуація у сфері туризму та діяльності курортів в Україні. Ситуація у сфері туризму та діяльності курортів характеризується такими основними чинниками:

- низьким рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;
- відсутністю сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального використання, невизначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та позазаконним використання унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
- відсутністю ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпечення безпечних умов на об’єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання усіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;
- відсутністю сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму і діяльності курортів, не належною підтримкою розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема, в’їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного туризму;
- руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з обмеженими фізичними можливостями;
- відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, узагальненим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;
- недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;
- відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;
- недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;
- недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою рівнем науково-методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

Нормативно-правове забезпечення. Основу нормативно-правового забезпечення сфери туризму і діяльності курортів складають закони України “Про туризм” та “Про курорти”.

Крім того, діяльність у сфері туризму і діяльності курортів регулюється Водним, Лісовим та Земельними кодексами України, Кодексом України про надра, Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів”, “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів”, національні стандарти  “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги”, “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення” та “Послуги туристичні. Класифікація готелів” та іншими нормативно-правовими актами.

Туристичний потік в Україні. Згідно з даними Держприкордонслужби та Держкомстату, у 2005 році в'їзний туристичний потік склав 17,6 млн. осіб, виїзний - 16,5 млн. осіб, а кількість внутрішніх туристів - 8,2 млн. осіб. У структурі в'їзного туристичного потоку 82 % складають індивідуальні туристи, а за країнами походження 62 % - туристи з країн СНД. Для відвідування України понад 58 % від загальної кількості прибулих використали автомобільний транспорт.

Природні ресурси. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15 % території). До прийняття Закону України “Про курорти” на території України постановами Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів УРСР було затверджено межі округів та зон санітарної охорони 27 курортів та положення про 33 курорти. На даний час за формальними ознаками до курортів можна віднести лише 27 територій, разом з тим, з юридичної точки зору жодний з курортів повністю не відповідає вимогам Закону України “Про курорти”.

Закон України "Про курорти" передбачає створення Державного кадастру природних територій курортів України. Невиконання робіт з встановлення меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює розроблення й затвердження генеральних планів курортів, корегування містобудівної документації населених пунктів курортних територій. Негативним наслідком цього є систематичні порушення законодавства щодо використання земель курортного та рекреаційного призначення.

Концентрація промисловості та сільськогосподарського виробництва, в межах курортних територій, створюють надмірне антропогенне навантаження. В наслідок недофінансування протиерозійних та протизсувних заходів руйнуються частина прибережних територій та пляжів курортів.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод складають понад 64 тис. куб. метрів на добу, з яких використовується лише 8 %.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України не розроблено, недостатнім є державний контроль за їх раціональним використанням та охороною, дотриманням режимів зон санітарної охорони тощо. В цілому можна констатувати, що природні ресурси країни використовуються неефективно, існує загроза їх руйнування і знищення.

Історико-культурні ресурси. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, з них: 57206 - пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 - пам'ятки історії (142), 5926 - пам'ятки монументального мистецтва (44), 16293 - пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3541).

Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних. До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено: Софійський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерську лавру у м. Києві, історичний центр м. Львова.

До 70 % об’єктів культурної спадщини перебуває у незадовільному стані (кожен десятий об’єкт - у аварійному) та потребує проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.

Низький рівень розвитку культурно-пізнавального туризму, спричинений, в основному, відсутністю нормативно-правового забезпечення питань використання культурної спадщини в туризмі, обмеженою транспортною доступністю більшості об’єктів; занедбаним станом об’єктів культурної спадщини, не підготовленістю музейних експозицій та прилеглих територій до туристичних відвідувань, в тому числі іноземними туристами та особами з обмеженими фізичними можливостями. Більшість музейних експозицій тематично складні та побудовані на застарілих методологіях і технологіях. Суттєво ускладнює належне використання об’єктів культурної спадщини недостатність фахівців туристичного супроводу та їх невідповідна кваліфікація.

Науково-методичне та кадрове забезпечення. Науково-методичне та кадрове забезпечення у сфері туризму та діяльності курортів здійснюється через понад 130 вищих учбових закладів, чотири науково-дослідних інститути Міністерства охорони здоров‘я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України.

За умов наявності значного наукового потенціалу, відсутні практичні рекомендації щодо державного регулювання, комплексних схем планування, раціонального використання туристичних ресурсів, економічних засад функціонування сфери туризму і діяльності курортів.

Наявна система підготовки кадрів, в цілому, не забезпечує потреб сфери туризму та діяльності курортів у спеціалістах середньої та нижчої ланки, які безпосередньо обслуговують туристів. Відсутні освітні стандарти для підготовки фахівців, яких випускають в рамках існуючих спеціальностей, недостатньо спеціалізованої літератури й підручників державною мовою.

Туристична інфраструктура. За даними Держкомстату в Україні налічується:

- 1,2 тис. закладів готельного господарства загальною місткістю 104,0 тис. місць, які щороку обслуговують близько 4,0 млн. осіб, 17,5 % з яких - іноземці. Середньорічна завантаженість готельного фонду становить – 31%;
- 3,3 тис. санаторно-курортних і оздоровчих закладів із загальною місткістю близько 481 тис. ліжок у місяць максимального розгортання. Кількість непрацюючих закладів - 22%. Загалом санаторно-курортні та оздоровчі заклади щороку приймають близько 3,2 млн. осіб, 14% з яких - іноземці. Потужності закладів використовуються менше ніж на 40 %.

На 1 січня 2006 року 85 % закладів готельного господарства не пройшли сертифікацію на відповідність певній категорії та 34% - на відповідність вимогам безпеки. Згідно з даними Держпожежнагляду частина засобів розміщення не відповідає вимогам пожежної безпеки.

Значна кількість засобів розміщення морально і фізично застаріли та мають низьку конкурентоспроможність: щорічно ними користується лише 7,5 % від загальної кількості іноземних відвідувачів України. Більшість коштів, що спрямовується на будівництво та реконструкцію - власні кошти підприємств, внутрішні та іноземні інвестиції складають лише 35%. Проведення робіт з реконструкції приватизованих об’єктів стримується, значною мірою, відсутністю у власників необхідних коштів.

Структура закладів готельного господарства України за місткістю і чисельністю працюючих не є оптимальною. За останні роки на туристично-рекреаційних територіях з’явилася значна кількість приватних домоволодінь, що надають послуги з тимчасового розміщення. Відсутність затверджених меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює визначення кількості таких закладів. Водночас, доходи домоволодінь від надання послуг розміщення у більшості випадків належним чином не оподатковуються, а їх діяльність суттєво збільшує навантаження на місцеві бюджети в частині утримання інженерної та транспортної інфраструктури, комунального обслуговування.

Транспортна та комунальна інфраструктура більшості туристично-рекреаційних територій характеризується:

- низьким рівнем розвитку єдиної транспортної мережі та просторової (дорожньої) єдності, придорожнього сервісу та інформаційного облаштування, незадовільним станом дорожнього покриття та безпеки дорожнього руху, що погіршує доступність туристичних ресурсів, знижує мобільність населення та якість національного туристичного продукту;
- занедбаністю технічного стану інженерної та комунальної інфраструктури, дефіцитом води, нерозвиненістю каналізаційних мереж, що негативно впливає на санітарно-епідеміологічний стан туристично-рекреаційних територій;
- відсутністю традиційних джерел енергії, недостатнім використання енергозберігаючих технологій, значною кількістю автономних котелень, що мають низький коефіцієнт корисної дії та забруднюють навколишнє середовище;
- нерозвиненістю сучасних технологій утилізації та переробки побутових відходів, наявністю звалищ в межах туристично-рекреаційних територій, що створює значну екологічну небезпеку тощо.

Маркетинг національного туристичного продукту. Відсутність повної, достовірної та актуальної інформації щодо туристичних ресурсів, конкурентних переваг вітчизняного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків унеможливлює формування туристичного іміджу країни, якісного національного продукту та проведення ефективних заходів з його просування

Обсяги фінансування заходів з просування національного туристичного продукту, наявні протягом останніх років, фаховий рівень їх реалізації не забезпечують впливу на параметри туристичного потоку.

Слабкий розвиток має мережа туристичних інформаційних центрів, відсутні туристичні представництва України за кордоном та офіційний інформаційний портал, за допомогою яких туристи, в тому числі іноземні, могли б отримувати інформацію щодо національного та регіональних туристичних продуктів.

3. Альтернативи

На даний час наявні такі варіанти вирішення проблем у сфері туризму та діяльності курортів.

Варіант 1. Розвиток туризму здійснюється стихійно, на принципах саморегуляції.

Переваги: економія коштів державного бюджету на первинних етапах розвитку.

Недоліки:

- значні витрати бюджетів усіх рівнів пов’язані із необхідністю ліквідації наслідків нераціонального використання туристичних ресурсів, порушення екологічної рівноваги;
- поглиблення негативного впливу туристичної діяльності на оточуюче середовище, занепад більшості об’єктів культурної спадщини та втрата найцінніших природних ресурсів;
- уповільнення темпів розвитку туризму і діяльності курортів, поглиблення процесів “тінізації” та регіональних соціально-економічних диспаритетів, зменшення частки очікуваних доходів у державному та місцевих бюджетах;
- створення негативного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку, зменшення в’їзного туристичного потоку;
- подальше зниження рівня якості послуг для туристів та безпеки в туризмі, погіршення якості життя населення, поява у громадян невіри в можливості держави щодо забезпечення дотримання у сфері туризму інтересів соціально не захищених верств населення, зниження рівня довіри до держави та зростання демократичного дефіциту.

Варіант 2. Забезпечення сталого розвитку туризму через активізацію та впровадження ефективних механізмів державного регулювання.

Переваги:

- подолання негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;
- покращення якості життя населення, забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх верств населення;
- збереження унікальних природних та історико-культурних ресурсів;
- посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку, збільшення в’їзного туристичного потоку;
- прискорення темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму та діяльності курортів у бюджетах усіх рівнів;
- зменшення наявних регіональних соціально-економічних диспаритетів, посилення “прозорості” туристичної діяльності.

Недоліки: необхідність забезпечення державної підтримки на постійній основі через прийняття відповідної бюджетних програм.

4. Оптимальний варіант

У зв’язку з тим, що можливості саморегуляції системи туризму практично вичерпані, неможливо забезпечити його сталий розвиток без нанесення шкоди природним, культурним національним ресурсам та виконанням соціальних функцій, держава повинна передбачити заходи, спрямованні на стримування стихійного розвитку туризму.

Оптимальний варіант забезпечує сталий розвиток туризму і курортів через встановлення і підтримання рівноваги між збереженням природних і історико-культурних ресурсів, економічними інтересами і соціальними потребами та розвитком туризму, а також створення, сприятливих умов для формування якісного національного туристичного продукту.

Ефективне використання наявного ресурсного потенціалу забезпечується через запровадження комплексного управління туристичними ресурсами, туристичне районування, встановлення системи пріоритетів, як за видами туризму, так і територіальних, максимального рівня розвитку туризму в межах визначених територій через аналіз їх несучої ємності, гранично припустимих навантажень на об’єкти туристичних відвідувань та оцінки впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище.

Захист соціальних інтересів населення у сфері туризму і діяльності курортів забезпечується через запровадження мінімальних соціальних стандартів в туризмі. Інфраструктурний характер туризму, його безпосередній вплив на значну кількість видів економічної діяльності та якість життя населення зумовлює  необхідність встановлення таких стандартів. Водночас, наявність мінімальних соціальних стандартів в туризмі, створює сприятливі передумови для розвитку соціального туризму на принципах адресної допомоги.

Конкурентоспроможність національного та регіональних туристичних продуктів забезпечується через запровадження нормативних вимог до основних, найважливіших для туриста (як споживача), параметрів якості будь-яких об’єктів туристичних відвідувань та основних туристичних послуг, незалежно від їх категорії або рівня обслуговування. Зазначений набір якісних параметрів встановлює мінімальний рівень захисту прав туриста та охоплює сукупність таких основних споживчих властивостей як безпечність, відповідність санітарно-гігієнічним нормам, доступність, прозорість тощо.

Вплив держави на природоохоронні, економічні та соціальні чинники, забезпечується через реорганізацію системи та зміну механізмів управління на державному та місцевому рівнях, запровадження стратегічного планування, відповідне нормативно-правове, регуляторне, інституційне, науково-методичне, фінансове забезпечення тощо. При цьому, стратегічне планування у сфері туризму здійснюється на основі стратегії соціально-економічного розвитку країни, що забезпечує його цільову спрямованість на покращення якості життя населення, як основний показник оцінки сталого розвитку.

Впровадження оптимального варіанту створює сприятливі передумови для концентрації наявних організаційно-фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів на розв’язанні найгостріших проблем у сфері туризму і діяльності курортів, розвитку найцінніших природних територій та об’єктів культурної спадщини, забезпеченні захисту економічних інтересів держави від реальних та потенційних загроз у сфері туризму на внутрішньому та міжнародних туристичних ринках.

Враховуючи необхідність збереження цілісності та забезпечення раціонального використання туристичних ресурсів, а також позитивний міжнародний досвід функціонування курортів, що орієнтовані на туризм і відпочинок, розвиток туристичної сфери та діяльності курортів розглядається в межах однієї Концепції (за винятком розвитку закладів санаторно-курортного лікування та медичної реабілітації).

Реалізація оптимального варіанту розвитку туризму і курортів дасть змогу забезпечити:

- зміцнення здоров'я та покращення якості життя населення, запровадження соціального туризму, покращення соціальної стабільності та соціальної безпеки;
- безпеку туристів і подорожуючих, захист їх прав, законних інтересів і збереження їх майна;
- сприяння відродженню національної культури та народних ремесел, формуванню національної свідомості та патріотичному вихованню;
- збереження та відновлення унікальних природних та історико-культурних ресурсів, історичних місць України, залучення інвестицій у розвиток інженерно-транспортної та комунальної інфраструктур;
- скорочення невиправданих бюджетних витрат, раціоналізацію використання фінансових і матеріальних ресурсів, наповнення бюджетів усіх рівнів, надходження валютних коштів;
- створення нових та збереження наявних робочих місць, розвиток малого та середнього підприємництва у сфері обслуговування та розширення тимчасової зайнятості у сільській місцевості;
- створення рівних можливостей для суб'єктів туристичної діяльності, формування передумов для розвитку ефективного та прозоро організованого туристичного ринку, єдиного нормативно-правового простору;
- створення сучасних об’єктів туристичної інфраструктури в межах територій з високою концентрацією цінних природних та історико-культурних туристичних ресурсів, за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних автомагістралей;
- удосконалення системи інформаційного забезпечення сфери, створення сприятливих умов для забезпечення рівного доступу до інформації;
- істотне підвищення ефективності державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, виконання державою функцій з координації, планування, регулювання, стимулювання, захисту інтересів туристів, розвитку соціального туризму, маркетингу національного туристичного продукту, стандартизації та сертифікації тощо;
- вдосконалення існуючих та впровадження нових ефективних механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, наукових і освітніх установ сфери туризму у забезпеченні сталого розвитку туризму;
- розроблення ефективних державної та місцевих програм розвитку туризму, економічно обґрунтованих планів їх реалізації, у тому числі в рамках програм соціально-економічного розвитку регіонів;
- розвиток міжнародного співробітництва та євроінтеграційних процесів у сфері туризму та діяльності курортів, покращення туристичного іміджу держави.

5. Впровадження

Впровадження Концепції здійснюватиметься шляхом розроблення й реалізації Загальнодержавної програми розвитку туризму і курортів до 2016 року, заходи якої, зокрема, повинні передбачати:

Нормативно-правове забезпечення. Нормативно-правове забезпечення розвитку туризму і курортів здійснюється через:

- внесення змін і доповнень до законів України „Про туризм” та “Про курорти”;
- розроблення Законів України „Про соціальний туризм”, „Про в’їзний туризм”, „Про внутрішній туризм”;
- розроблення законів України, інших нормативно-правових актів передбачених Законом України „Про туризм”;
- розроблення Загальнодержавної програми розвитку туризму і курортів до 2016 р.;
- адаптацію законодавства України у сфері туризму та діяльності курортів до відповідних директив і стандартів ЄС;
- розроблення нормативно-правових актів щодо створення систем: раціонального використання туристичних ресурсів;
- забезпечення безпеки в туризмі, надання туристам і подорожуючих усіх видів необхідної допомоги; управління якістю послуг для туристів та забезпечення контролю за їх наданням;
- інформаційно-довідкового супроводу, інших нормативно-правових актів.

Регуляторне забезпечення. Регуляторне забезпечення розвитку туризму і курортів здійснюється через:

- спрощення та гармонізацію податкового, валютного, консульсько-візового, прикордонного, митного та інших видів регулювання з метою забезпечення державного стимулювання в'їзного та внутрішнього туризму, розвитку соціальних форм туризму;
- впровадження механізмів визначення вартості об'єктів культурної спадщини, інших об’єктів туристичних відвідувань згідно з законодавчими та нормативно-правовими актами з питань оцінки;
- впровадження обґрунтованих нормативів плати за користування туристичними ресурсами, впорядкування процедур оренди і приватизації об’єктів культурної спадщини та інших об’єктів туристичних відвідувань;
- створення сприятливих інвестиційних умов у сфері туризму і діяльності курортів; стимулювання інвестиційної привабливості та ефективного функціонування туристично-рекреаційних територій;
- запровадження механізмів стимулювання будівництва нових та реконструкції наявних об'єктів туристичної інфраструктури;
- стимулювання приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до   підприємництва у сфері туризму та діяльності курортів;
- класифікацію і сертифікацію засобів розміщення, закладів харчування та інших об’єктів туристичної інфраструктури, стандартизацію послуг для туристів тощо.

Інституційне забезпечення. Інституційне забезпечення розвитку туризму і курортів здійснюється через:

- утворення Національної Ради з питань туризму і курортів;
- утворення Громадської колегії з туризму і курортів при центральному органі виконавчої влади в галузі туризму, із залученням представників громадських організацій;
- створення структурних підрозділів з питань туризму і курортів у складі місцевих органів виконавчої влади;
- впорядкування діяльності наявних та створення нових спеціалізованих інституцій за окремими пріоритетними напрямами розвитку туризму (забезпечення якості, безпеки, інформаційного супроводу тощо).

Науково-методичне та кадрове забезпечення. Науково-методичне забезпечення розвитку туризму і курортів, здійснюється:

через розроблення та запровадження у встановленому порядку:

- термінів та визначень сфери туризму та діяльності курортів на основі законів України “Про туризм” та “Про курорти”, інших законів України та нормативно-правових актів;
- макроекономічних показників оцінки ефективності туристичної діяльності, створення моделі стратегічного планування та державного управління розвитком туризму та діяльністю курортів;
- сучасного статистичного обліку і звітності у сфері туризму і діяльності курортів, що відповідають рішенням Статистичної комісії ООН та рекомендаціям ВТО, враховують показники суміжних галузей і визначають сукупний внесок туризму в економіку країни;
- технічних регламентів, методик виявлення, наукового вивчення, інвентаризації, паспортизації та класифікації ресурсів, що мають туристичну цінність, встановлення гранично припустимих навантажень на об’єкти туристичних відвідувань;
- методики розроблення науково-проектної та проектно-кошторисної документації на приведення стану туристичних об’єктів/маршрутів у відповідність до нормативних вимог;
- методики оцінки конкурентних переваг вітчизняних туристичних ресурсів, з урахуванням необхідності створення і підтримання довготривалого позитивного іміджу на міжнародному та внутрішньому туристичних ринках;
- методики комплексної оцінки, класифікації та категоризації туристичних об’єктів/маршрутів за рівнем туристичної привабливості та за видами туризму, туристичного районування (зонування);
- методики здійснення порівняльних оцінок споживчих характеристик будь-яких об’єктів туристичних відвідувань та координації їх розвитку;
- методики забезпечення мінімального рівня захисту прав туристів, мінімального соціального стандарту в туризмі та оцінки впливу туристичної діяльності на оточуюче середовище;

а також через:

- ;забезпечення належної координації наукових досліджень в усіх установах, що здійснюють наукові дослідження у сфері туризму та діяльності курортів;
- створення нових спеціальностей за потребами сфери туризму та діяльності курортів при діючих навчальних закладах;
- забезпечення розширення обсягу і підвищення якості підготовки фахівців з початковою і середньою професійною освітою;
- проведення методичних семінарів, науково-практичних конференцій з проблем сталого розвитку туризму та інших заходів;
- перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів, зокрема державних службовців вищої управлінської ланки центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, впровадження спеціалізованих програм підвищення кваліфікації, в тому числі за кордоном;
- додання до переліку спеціалізацій напряму підготовки фахівців туристичної галузі „Туризм” спеціалізацій: „управління туристичними ресурсами”, „державне регулювання туристичної сфери”, „безпека в туризмі”;
- забезпечення державної підтримки перспективних прикладних досліджень у сфері туризму через прийняття відповідної бюджетної програми тощо.

Міжнародне співробітництво. Міжнародне співробітництво України з метою забезпечення подальшого розвитку туризму і курортів здійснюється через:

- розширення договірно-правової бази зовнішніх зносин, укладання міжнародних угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво у сфері туризму;
- розвиток двостороннього та багатостороннього інституційного співробітництва з відповідними міністерствами, відомствами, національними туристичними адміністраціями, іншими органами та установами іноземних держав у сфері туризму та діяльності курортів, міжнародними туристичними організаціями, у тому числі регіональними, забезпечення роботи міжвідомчих робочих груп по туризму, а також участі у міжурядових комісіях з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва;
- відкриття туристичних представництв України за кордоном;
- впровадження прогресивного міжнародного досвіду державного управління та регулювання, законодавчого та організаційно-фінансового забезпечення високорентабельної туристичної індустрії, а також новітніх технологій;
- забезпечення державної підтримки через прийняття відповідної бюджетної програми тощо.

Інформаційно-рекламні заходи та маркетинг. Інформаційно-рекламне забезпечення сфери туризму і діяльності курортів  здійснюється через:

- створення офіційного Інтернет-порталу та інформаційної системи з банком даних щодо споживчих характеристик природних, історико-культурних та соціально-побутових туристичних ресурсів;
- створення мережі туристичних інформаційних центрів, банку даних про інвестиційні проекти в сфері туризму та діяльності курортів;
- проведення в Україні міжнародних спеціалізованих симпозіумів, семінарів, конференцій, салонів та виставок-ярмарків із залученням іноземних і вітчизняних організацій для вивчення та популяризації новітніх технологій у сфері туризму і діяльності курортів, а також участь у відповідних заходах за кордоном;
- розроблення та затвердження національної туристичної символіки, створення якісної рекламної продукції та проведення рекламних кампаній національного та регіональних туристичних продуктів на внутрішньому та міжнародному ринку;
- розроблення та реалізацію рекламно-інформаційних програм з в’їзного та внутрішньому туризму, проведення регулярних рекламних кампаній в ЗМІ в Україні та за кордоном, прес-турів для представників ЗМІ;
- забезпечення державної підтримки через прийняття відповідної бюджетної програми тощо.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat