<<< назад | зміст | вперед >>>

Масляк П.О. Країнознавство

Частина II. ХАРАКТЕРИСТИКА КЛЮЧОВИХ КРАЇН РЕГІОНІВ І СУБРЕГІОНІВ СВІТУ

Розділ 5. Країни Європи

5.4. Країни Євразії

Уже у назві цієї групи країн заховано дуалізм, тобто вони не є до кінця Європою, ні повністю Азією. Вона є перехідною групою фактично за всіма своїми показниками, але головним з них є здебільшого специфічна ментальність населення, яке "не знає, куди йому прихилитись". Звідси й тяжіння Росії до створення чужого як європейським, так і азійським країнам та народам "євразійського простору". Однак в євразійських Росії та Казахстані ця ідея знаходить підтримку, а в євразійській Туреччині населення поділилося ледь не навпіл на прихильників суто європейської ідеї ЄС і азійської ідеї пантюркізму.

5.4.1. Росія

Загальні відомості. Офіційна назва - Російська Федерація. Столиця - Москва (понад 8 млн осіб). Площа - 17 млн км² (1-ше місце у світі). Населення - близько 145 млн осіб (7-ме місце). Державна мова - російська. Грошова одиниця - рубль.

Географічне положення. Географічне положення такої великої за площею країни, якою є Росія, однозначно оцінити не можна. Понад 2/3 її території знаходиться в Азії, менше 1/3 в Європі за фізико-географічним поділом нашої планети на частини світу. З Росією безпосередньо межує значна кількість найрізноманітніших країн: на північному заході вона межує з Норвегією і Фінляндією, на заході - з Естонією, Латвією, Білоруссю, Литвою та Польщею, на південному заході з Україною, на півдні - з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, на південному сході - з Китаєм, Монголією та КНДР. Має морські кордони з США та Японією.

Характерною особливістю географічного положення Росії є значна реальна відірваність і відокремленість її окремих частин одна від одної. Особливо сильно це відчувається нині, коли населення Сибіру та Далекого Сходу намагається переселитися на захід, а його місце інтенсивно займають переселенці з Китаю. Фактично на сході Росії реалізується та сама закономірність і відбувається той самий процес, що і на півдні США, де мексиканці швидко заселяють колись загарбані в них штати.

Історія виникнення та розвитку. У VIII-X ст. н. є. слов'янські племена, переважно з нинішньої України, невеликими військовими дружинами на чолі з князями-вигнанцями захопили землі сучасної європейської частини Росії, заселені угро-фінськими племенами. Нечисленні, але організовані, вони нав'язали місцевим жителям власну мову. За віки слов'янські колонізатори змішалися з місцевим угро-фінами, витворивши російську націю з слов'янською мовою, але угро-фінською ментальністю і генетичною основою.

У X ст. межиріччя Волги та Оки увійшло до складу Київської Русі. Тут утворилось Владимиро-Суздальське князівство, яке в XIII ст. потрапило у залежність від Золотої Орди. У XIV ст. московський князь Іван Калита розпочав процес приєднання до Москви навколишніх земель. Упродовж століть цей процес продовжувався фактично до початку XX ст. Після Першої світової війни і двох революцій Російська імперія розпалася. Утворилась Радянська Росія, яка під новими комуністичними гаслами почала відновлення Російської імперії під новітньою і чисто камуфляжною назвою Радянський Союз. Після Другої світової війни він перетворив на своїх сателітів багато країн Європи й Азії.

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. виникла незалежна держава Російська Федерація, яка створивши СНД, розв'язала війну на Північному Кавказі і через економічний тиск та військові бази, насадження "п'ятої колони" знову намагається відновити чергову Російську імперію з назвою Євразійський Союз.

Державний устрій і форма правління. Росія - федеративна республіка, яка має найскладніший у світі адміністративно-територіальний поділ. Вона складається з 21 республіки, однієї автономної області, 10 автономних округів, 6 країв, 49 областей. Крім того, виділяються міста федерального підпорядкування- Москва та Санкт-Петербург. У 2000 р. на цю громіздку геопросторову систему наклалися ще 7 федеральних округів.

Глава держави - президент. Він обирається всенародним голосуванням. Законодавчим органом Російської Федерації є парламент (Федеральні збори), які складаються з двох палат: Державної думи (450 депутатів) і Ради Федерації. Виконавча влада належить уряду.

Природні умови і ресурси. Рельєф Росії переважно рівнинний: майже 70 % її території займають рівнини і плоскогір'я. На околицях країни височать гори. Найвища точка Росії - гора Ельбрус (5642 м) знаходиться на Кавказі.

Більша частина Росії лежить у помірному кліматичному поясі, мільйони квадратних кілометрів її території майже не придатні для життя (арктичний і субарктичний пояси) і лише вузька смужка Чорноморського узбережжя Кавказу - в субтропічному поясі. Кліматичні умови на такій великій території дуже різноманітні. Так, в Якутії знаходиться полюс холоду всієї Північної півкулі (-71 °С). Майже увесь Сибір і Далекий Схід вкритий вічною мерзлотою. Вона значно ускладнює господарську діяльність, особливо будівництво.

Росія володіє величезними запасами прісної води. На її території понад 120 тис. річок. Найбільші з них впадають до холодного Північного Льодовитого океану. В Росії 2 млн озер, у тому числі найбільше за площею солоне озеро світу Каспійське море і найглибше прісне озеро Байкал.

Ґрунтовий покрив цієї країни не дуже різноманітний: переважають малородючі підзолисті та арктичні, тундрові і мерзлотно-тайгові ґрунти. На півдні значні площі вкриті сірими лісовими, чорноземними та каштановими ґрунтами. Рослинність і тваринний світ мають яскраво виражений широтний характер. Близько 65 % території Росії знаходиться в зоні лісів. Ялина, ялиця, сибірський кедр і модрина є дуже цінними деревними видами (1-ше місце у світі). Тваринний світ доволі багатий. Серед промислових тварин виділяється соболь, песець, білка, єнотоподібний собака, марал тощо. Природо-заповідний фонд Росії має площу понад 5 млн га.

Природно-ресурсний потенціал Російської Федерації найбільший у світі. Крім водних, лісових, рекреаційних ресурсів виділяється мінерально-сировинні. Світове значення мають запаси вугілля, нафти, газу, торфу. Великі поклади залізної руди та руд кольорових металів. Значні запаси кам'яної та калійної солей, сірки, апатитів, алмазів, азбесту. Поширені поклади різноманітних будівельних матеріалів.

Населення. Останнім часом населення Росії зменшується приблизно на 1 млн осіб щорічно. Цей процес переважно характерний для етнічних росіян і угро-фінських християнських народів. Водночас, швидкими темпами зростає мусульманське тюркське населення.

Населення Росії розміщене вкрай нерівномірно і за густотою (близько 8,5 осіб на 1 км²) країна посідає лише 174-те місце у світі. Майже 80 % населення живе в європейській частині країни, яка займає менше третини її площі. Величезні простори Сибіру та Далекого Сходу практично безлюдні й не мають постійного населення. Поширене осередкове розселення.

Міське населення становить 73 % . У країні нараховується 13 міст-мільйонерів. Крім Москви до найбільших міст належать Санкт-Петербург (4,5 млн осіб), Новосибірськ і Нижній Новгород (по 1,4 млн).

Середня тривалість життя жінок становить 71 рік, чоловіків - 58 років. У національному складі переважають росіяни - 86 % , але на території Росії живуть також поволзькі татари, українці, чуваші, башкири та ін. У Росії дуже велика кількість неврахованих іммігрантів, переважно китайців (понад 5 млн), і їхня чисельність продовжує стрімко зростати. Китайці планомірно заселяють Далекий Схід і Сибір, які мають незначне корінне населення та недостатньо освоєні економічно.

Господарство. Росія - індустріально-аграрна країна. За класифікацією ООН вона належить до дерясав з перехідною економікою. Кризові явища в економіці Росії на нинішньому етапі її розвитку викликані перевалено високим рівнем монополізму та відсутністю реального конкурентного середовища, характерного для країн Заходу. Рівень монополізму в окремих галузях коливається від 70 до 90 % .

У структурі промисловості провідну роль відіграє паливно-енергетичний комплекс. Щорічно видобувається понад 300 млн т нафти та 600 млрд м3 газу, а також близько 250 млн т вугілля. Основні проблеми видобувної промисловості полягають у тому, що видобуток сировини здійснюється у все більш екстремальних умовах, а також він просторово відірваний від споживачів: більшість населення проживає на заході, а ресурси знаходяться на сході країни. Нафтопереробні підприємства існують на шляхах транспортування нафти.

Росія має три металургійні бази - Уральську, Центральну та Сибірську. За обсягами виплавки чорних металів вона займає 4-те місце у світі. На базі металургії розвивається багатогалузеве машинобудування. Тут виробляється до 20 % продукції промисловості. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, науко-містке до Москви та Санкт-Петербурга. Розвинуті різні галузі транспортного (виробництво автомобілів, тролейбусів, магістральних тепловозів, літаків, вагонів), тракторного й сільськогосподарського машинобудування.

Хімічна промисловість випускає мінеральні добрива, сірчану кислоту, соду. Традиційно розвинута лісова та деревообробна промисловість і виробництво будівельних матеріалів.

Більш як із 30 галузей складається легка промисловість. Історично вона сформувалась в областях, що оточують столицю. Майже 80 % швейних виробів виготовляють у європейській частині.

По всій країні розосереджені підприємства харчової промисловості. їх регіональну спеціалізацію визначає зональна спеціалізація сільського господарства. Виробництво олії та цукру концентрується на півдні європейської частини. На Далекому Сході виловлюють 60 % риби. Борошномельна промисловість орієнтується на райони вирощування зерна, м'ясна - на сировинні зони та споживача.

У сільському господарстві обсяги виробництва у галузі рослинництва дещо переважають над обсягом виробництва у тваринництві: за обсягами збору пшениці Росія посідає п'яте місце у світі, ячменю - перше, картоплі - друге; за поголів'ям великої рогатої худоби Росія займає 6-те, свиней - 5-те місце у світі.

Велика площа країни визначає велике значення транспорту. Довжина залізничних колій становить близько 87 тис. км, автомобільних доріг - 750 тис. км. Велику роль відіграє трубопровідний і річковий транспорт, майже 40 % всіх перевезень припадає на морський.

Культура та соціальний розвиток. За рівнем культурного та соціального розвитку різні частини Росії дуже відрізняються. Основне культурне життя країни зосереджене в Москві та Санкт-Петербурзі.

У Російській Федерації понад 800 вищих навчальних закладів.

Найбільшими газетами є "Аргументы и факты" та "Московские новости". Провідне інформаційне агентство - ІТАР-ТАСС.

Близько 12 % економічно активного населення нині не має роботи.

Дипломатичні відносини між Росією та Україною встановлено 14 лютого 1992 р. Договірно-правова база між Росією та Україною становить понад 200 угод. У Києві працює посольство Російської Федерації, а в деяких містах України - консульства.

5.4.2. Казахстан

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Казахстан. Столиця - Астана (колишній Цілиноград і Акмола) (300 тис. осіб). Площа - 2,7 млн км² (9-те місце у світі). Населення - понад 16 млн осіб (бб-те місце). Державна мова - казахська. Грошова одиниця - тенге.

Географічне положення. Більша частина держави знаходиться в Центральній Азії, менша - в Європі. Виходу до Світового океану не має, лише до внутрішніх Аральського та Каспійського морів. На заході, півночі та північному сході країна межує з Росією, на південному сході - з Китаєм, на півдні - з Киргизією, Узбекистаном і Туркменистаном. Казахстан має потенційно вигідне положення, займаючи центральну частину простору між Європою, Росією, Південно-Східною і Південною Азією та Китаєм.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен нинішня територія Казахстану була заселена гунами. Пізніше тут виник давньотюркський каганат. На території Казахстану до X ст. панували тюрки-карлуки, а з X до XII ст. існувала держава Караханідів; на початку XIII ст. вона була завойована монголами та увійшла до складу Золотої Орди. В XV ст. після її розпаду із складу узбецького ханства виокремилося власне Казахське ханство. В XIX ст. Казахстан був приєднаний до Росії. У складі СРСР утворилась у 1920 р. Киргизька автономна республіка, аз 1926 р. - Казахська АРСР. З 1936 р. Казахстан став союзною республікою. До та після Другої світової війни Казахстан слугував для Радянського Союзу величезним концентраційним табором, куди висилалися цілі народи. В 50-х роках XX ст. розпочалося масове освоєння цілинних земель. У 1991 р. було проголошено незалежність.

Державний устрій і форма правління. Казахстан є унітарною державою, президентською республікою. Глава держави - президент зі значними повноваженнями. Він очолює єдину систему виконавчої влади. Законодавчі функції належать двопалатному парламенту, який складається із сенату та меджлісу. Виконавча влада зосереджена в руках кабінету міністрів. Сенат утворюють по два депутати від кожної області, міста республіканського значення та столиці. Меджліс складається з 67 депутатів. Парламент обирається терміном на 4 роки.

Природні умови та ресурси. Рельєф Казахстану дуже розмаїтий. На півдні та південному сході здіймаються високі гори Тянь-Шань і Джунгарський Алатау. В центрі знаходиться дуже зруйнований Казахський дрібносопковик. Його висота не перевищує 1500 м над рівнем моря. Туранська та Прикаспійська низовини майже ідеально рівні.

Клімат Казахстану різко континентальний, посушливий: взимку переважають сильні морози, влітку - сильна спека. Майже 40 % території займають пустелі, 30 % - напівпустелі. Кількість опадів коливається від 100 до 400 мм.

Країна відчуває дефіцит прісної води. Багатоводних річок мало. Найгустішою річкова сітка є на півночі та в гірських районах. Є великі озера Балхаш і Тенгіз.

Ґрунтовий покрив Казахстану досить різноманітний. На півночі простягається вузька смуга чорноземів. Південніше вони переходять у каштанові ґрунти. Ще далі на південь панують бурі та сіро-бурі пустельні ґрунти.

Рослинний світ не надто розмаїтий. Панує степова та пустельна рослинність. Невеликі масиви лісів збереглися лише в горах. Серед тварин переважають копитні та гризуни (сайга, джейран). У горах є марали, архари, кабарга. На Алтаї та в Тянь-Шані зрідка трапляються рисі, снігові барси, бурі ведмеді.

Мінерально-сировинні ресурси Казахстану багаті та різноманітні. Значні паливні ресурси (вугілля, нафта, природний газ) та родовища залізних, мідних, поліметалевих руд, хромітів, нікелю та урану. Великі поклади фосфоритів, будівельних матеріалів, кухонної та кам'яної солей.

Населення. Розміщене по території держави дуже нерівномірно. Найвища його густота - в районах поливного землеробства, найнижча - на територіях, зайнятих під пасовищним тваринництвом. У цілому густота населення не перевищує 6 осіб на 1 км². Досить значний природний приріст, який дорівнює 10 %о. Міське населення країни становить понад 60 % . Найбільшими містами країни є Алмати (1,2 млн осіб) та Караганда (близько 600 тис. осіб). Національний склад населення доволі строкатий. Казахи складають близько 50 % жителів Казахстану, 35 % - росіяни, 5 % - українці.

Господарство. Казахстан - індустріально-аграрна держава. Переважаючими міжгалузевими комплексами в неї є гірничовидобувний, паливно-енергетичний, металургійний та хімічний. Розвивається агропромисловий комплекс.

Провідними галузями промисловості є гірничо-видобувна, чорна та кольорова металургія, машинобудування, нафтопереробка та нафтохімія. В металургічній галузі провідна роль належить кольоровій металургії. Вона виробляє цинк, свинець, титан, срібло, магній. На бокситах північної частини країни працює алюмінієвий завод. Найбільший комбінат чорної металургії знаходиться в Караганді.

У Казахстані розвинуті всі паливно-енергетичні галузі. У Караганді та Екібастузі видобувають кам'яне вугілля. На півострові Мангишлак розвивається нафтова та газова промисловість. У країні діють потужні теплові електростанції та одна АЕС. Гідроенергетика розвинена на сході країни в басейні гірського Іртиша.

Хімічна промисловість виробляє доволі значний асортимент продукції, зокрема фосфатні добрива, пластмаси та синтетичний каучук, поліетилен. Серед галузей машинобудування виділяються виробництво гірничошахтного обладнання, сільськогосподарських машин, електротехнічної продукції.

Провідними галузями харчової промисловості є м'ясна, маслоробна, борошномельно-круп'яна, соляна та тютюнова. Річка Урал і Каспійське море дають Казахстану цінних промислових риб. У прибережній зоні розвинута рибоконсервна промисловість.

Майже 24 % ВНП Казахстану створюється в сільському господарстві. Переважає тваринництво здебільшого екстенсивно відгінно-пасовищного типу. Головною його галуззю є вівчарство. За поголів'ям овець (близько 34 млн голів) Казахстан посідає 7-ме місце у світі. У північних районах та приміських зонах розвивається м'ясо-молоч-не скотарство, птахівництво та свинарство. Переважно на місцевій сировині працює легка промисловість. її найважливішими галузями є шкіряна, овчинно-шубна, переробка вовни та бавовняна. На їх основі розвиваються взуттєва, трикотажна, швейна.

Майже 60 % зерна вирощують на півночі країни. Крім зернових культур є посіви бавовни, картоплі, овочів, фруктів, цукрових буряків. У цілому технічні культури займають відносно невеликі площі. У південних і південно-східних областях поширене садівництво і виноградництво.

Основою транспортної системи Казахстану є залізниці. На них припадає до 95 % вантажообігу. Протяжність залізничних магістралей становить понад 14 тис. км. У перевезенні пасажирів зростає значення автомобільного та авіаційного транспорту. На Іртиші, Уралі та деяких інших річках розвинуте судноплавство. Є порти на Каспійському морі. Прокладено декілька магістральних нафто- та газопроводів.

Культура та соціальний розвиток. У Казахстані налічується декілька десятків вищих навчальних закладів. Найбільшими серед них є Казахський університет в Алмати, Карагандинський університет і Туркестанський міжнародний університет. У країні 40 театрів, численні музеї та бібліотеки. Письменних у країні 97 %. Найбільші газети "Егемен Казахстан", "Казахстанская правда".

Республіка Казахстан визнала Україну 13 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено з 23 липня 1992 р. У Києві працює посольство Республіки Казахстан.

5.4.3. Туреччина

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Туреччина. Столиця - Анкара (близько 3 млн осіб). Площа - 779 тис. км²(36-те місце у світі). Населення - понад 66 млн осіб (17-те місце). Державна мова - турецька. Грошова одиниця - турецька ліра.

Географічне положення. Туреччина - євразійська держава, оскільки знаходиться у двох частинах світу - Азії та Європі. Вони відділені одна від одної Мармуровим морем і протоками Босфор і Дарданелли. Близько 97 % території країни розміщується на півострові Мала Азія. Північ, захід і південь Туреччини омивається водами Чорного та Середземного моря. На північному сході Туреччина межує з Грузією, Вірменією та Азербайджаном, на сході - з Іраном, на південному сході - з Іраком і Сирією, на північному заході - з Грецією та Болгарією. У цілому географічне положення країни можна оцінити як сприятливе для соціально-економічного розвитку.

Історія виникнення та розвитку. В XI ст. н. є. турки-сельджуки завоювали значну частину сучасної Туреччини, створивши Конійський султанат. У XIV ст. виникла Османська держава. Постійна її експансія привела до створення великої багатонаціональної імперії (Османської), яка у XVI ст. пережила розквіт і згодом поступово занепала. Вона захопила значні землі в Європі, перетворившись у типову євразійську державу. В результаті нападів на українські землі звідси було вивезено сотні тисяч бранців. Українці-мусульмани стали основою найбоєздатніших загонів турецької армії та навіть імператорами. Після революції 1908 р. брала участь у Першій світовій війні на боці Німеччини. Після поразки втратила більшість національних околиць. Виник турецький національний рух під проводом К. Ататюрка, в результаті чого у 1922 р. було ліквідовано халіфат, а у 1923 р. Туреччина стала республікою. Після Другої світової війни стала членом НАТО (1955 p.). З 1964 p. Туреччина асоційований член ЄЕС. У 1974 р. окупувала північну частину Кіпру. В 1960 та 1980 pp. пережила два військові перевороти. У 1984 р. була відновлена парламентська демократія та діяльність політичних партій. Незважаючи на те, що на сході Туреччини багато десятиліть триває партизанська війна курдів за створення незалежної держави, отримала дозвіл на майбутній вступ до Європейського Союзу. В Туреччині відбувається постійна боротьба євро-інтеграційних ідей із ідеологією ісламського фундаменталізму. Освічені військові виступають за світський характер держави.

Державний устій і форма правління. Туреччина - унітарна держава, президентська республіка. Адміністративно-територіальний поділ - 8 районів. Глава держави - президент. Його обирає парламент терміном на 7 років. Законодавча влада належить Великим національним зборам. Вони обираються на 5 років. Виконавча влада зосереджена в руках президента й уряду на чолі з прем 'єр-міністром.

Природні умови та ресурси. У Туреччині переважають гори та плоскогір'я. Це молода складчаста область, де період гороутворення ще не закінчився, тому часто бувають руйнівні землетруси. Найвища вершина - гора Великий Арарат (5165 м).

Клімат Туреччини субтропічний. Далі від узбережжя морів клімат стає континентальним. Змінюється температура й залежно від висоти місцевості: влітку коливається від +24 °С на північному узбережжі до +32 °С на південному, взимку температура найхолоднішого місяця змінюється від +5 °С до+10 °С. Внутрішні плоскогір'я влітку мають температуру повітря +15 °С, +22 °С, взимку - від 0 °С до -5 °С.

Річки Туреччини належать до басейнів різних морів і океанів та зазвичай маловодні. Влітку вони дуже міліють, а деякі й пересихають. На сході та у внутрішніх районах багато озер. Найбільші з них - Туз і Ван є солоними.

Ґрунтовий покрив країни доволі різноманітний. У внутрішніх районах поширені сірі та світло-бурі ґрунти напівпустель. Коричневі ґрунти переважають у прибережних частинах. На Вірменському нагір'ї трапляються чорноземи. У зоні вологих субтропіків, поблизу грузинського кордону, де випадає до 3000 мм опадів на рік, знаходяться червоноземи.

Рослинний і тваринний світ Туреччини також розмаїтий. Узбережна зона сухих субтропіків вкрита жорстколистими лісами та чагарниками. Підвищені гірські ділянки внутрішньої частини вкриті хвойними та листяними лісами. Понижені ділянки мають рослинність сухих степів і напівпустель. Серед тварин переважають представники гірської фауни (безоарові цапи, дикі барани). У лісах трапляються козулі, благородні олені, кабани, шакали, вовки, смугасті гієни. Біля кордонів з Сирією водяться газелі та рідкісні дикі віслюки-онагри.

Найбільшим природно-ресурсним потенціалом Туреччини є рекреаційні ресурси. Серед корисних копалин переважають руди кольорових металів: хромітові, уранові, ртутні, вольфрамові тощо. Є запаси вугілля та нафти.

Населення. Середня густота населення перевищує 85 осіб на 1 км². По території країни воно розміщене дуже нерівномірно: у приморських районах -100 осіб на 1 км², у внутрішніх напівпустельних - менше 10 осіб. На сході та півдні є кочові та напівкочові племена курдів і арабів. Міське населення перевищує 72 %. Найбільшими містами, крім столиці, є Стамбул (понад 8 млн осіб), Ізмір (2 млн), Бурса (1,1 млн), Адана (1,1 млн осіб). Близько 90 % населення - турки, 7 % - курди. На території Туреччини живуть також араби, черкеси, вірмени, греки.

Господарство. Туреччина є індустріально-аграрною країною з середнім рівнем розвитку економіки. На промисловість припадає близько 27 % ВНП, на сільське господарство - понад 15 %. Випереджаючими темпами розвиваються торгівля та міжнародний туризм.

Донині у структурі індустріального виробництва провідні місця займають харчова та легка промисловість. Однак їх частка постійно зменшується. Харчова промисловість доволі диверсифікована. Основними її галузями є борошномельна, цукрова, спиртова, олійницька, тютюнова та консервна. В легкій промисловості переважають невеликі підприємства та майстерні.

Розвинута видобувна промисловість (кам'яне та буре вугілля, мідна, хромова, марганцева руди). На цій основі працює 3 заводи чорної металургії та декілька підприємств з виплавки кольорових металів.

Швидкими темпами розвивається машинобудування, його галузева та територіальна структура постійно ускладнюються. Туреччина випускає автомобілі, трактори, судна, верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро- та радіотехнічні товари. У країні декілька нафтопереробних заводів і підприємств з виробництва цементу.

У сільському господарстві переважає рослинництво, де створюється майже 2/3 всієї продукції. Провідні сільськогосподарські культури - зернові. За обсягами вирощування пшениці Туреччина посідає 7-ме місце у світі. До першої десятки країн світу входить вона і за збиранням оливок, бавовни та чаю. Вирощуються також ячмінь, цитрусові, виноград, овочі, фрукти, тютюн. За поголів'ям великої рогатої худоби та овець Туреччина посідає 6-те місце у світі. В країні понад 10 млн кіз. Серед них знамениті ангорські кози, які дають мохерову вовну.

У Туреччині швидко розвивається транспорт, але густота транспортної інфраструктури залишається все ще недостатньою. Протяжність залізничних магістралей перевищує 8 тис. км, автомобільних доріг - 60 тис. км. Зв'язок між азійською та європейською частинами країни забезпечує міст через Босфор у Стамбулі. Найбільші морські порти Стамбул, Ізмір, Іскандерун, Самсун знаходяться на узбережжі Чорного моря.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою освітою в Туреччині є 6 класів. Понад 80 % її громадян є письменними. На 100 тис. осіб населення припадає 1569 студентів. У країні понад 60 університетів. Найбільші і найпрестижніші з них у Стамбулі та Анкарі. Багато турецьких студентів навчаються і в Україні. У Туреччині багато історико-культурних пам'яток світового значення, таких як руїни Трої, Ефес - священне місто християн, історико-культурна спадщина Стародавньої Греції та Риму, Візантії, Османської імперїї.

У Туреччині понад 5 млн безробітних. Більш як 2 млн осіб працюють за кордоном, переважно у Німеччині. Середня тривалість життя жінок становить у середньому 74 роки, чоловіків - 69.

Республіка Туреччина визнала незалежну Україну 16 грудня 1991р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 3 лютого 1992 р. У Києві працює посольство Туреччини. Зовнішньоторговельний оборот між двома державами становить близько 1 млрд дол. США. Україна набагато більше продає Туреччині, ніж купує в неї.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал Росії.
2. Які реальні перспективи припинення збройного конфлікту на Північному Кавказі?
3. Які особливості національного складу населення Казахстану?
4. Як, з геополітичного погляду, можна охарактеризувати положення Казахстану між Росією і Китаєм?
5. Назвіть специфічні риси географічного положенні Туреччини.
6. Чому, на вашу думку, українсько-турецькі відносини мають велику перспективу розвитку?

Висновки

Країни Західної Європи належать до семи найрозвиненіших держав світу. Високий рівень їхнього соціально-економічного розвитку ґрунтується насамперед на високому рівні розвитку культури, освіти та науки.

Країни Центральної Європи швидко та успішно інтегруються до ЄС і НАТО. їхня економіка невпинно розвивається, рівень життя населення зростає.

Для багатьох країн Східної Європи, які виявилися своєрідним буфером між ЄС і Росією, характерна політична та соціально-економічна нестабільність, викликана дестабілізуючим впливом Росії.

Євразійські держави, зокрема Росія та Казахстан, внаслідок особливостей власного географічного положення та ментальності населення донині знаходяться в стані політичної та соціально-економічної невизначеності.

<<< назад | зміст | вперед >>>