<<< назад | зміст | вперед >>>

Савранчук Л.А., Явкін В.Г. Рекреаційна географія

1. Теоретичні засади рекреаційної географії

1.1. Рекреаційна географія як наука

Рекреаційна географія – галузь географічної науки, що вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення територіальних рекреаційних систем усіх типів і рангів [Бейдик О.О., 1997].

Рекреаційна географія є новітньою галуззю знання, яка сформувалася після введення в 1974 році в навчальні плани Таврійського (м. Сімферополь) і Московського університетів курсу «Рекреаційна географія». Однак до середини 80-х років можна говорити лише про допредметний етап розвитку рекреаційної географії, що була, за висловом Б. Родомана, «наукою навколо ... та біля відпочинку» [Родоман Б.А., 1985].

Об’єктом рекреаційної географії виступає рекреаційна система (М. Мироненко ототожнює поняття «рекреаційна система» та «рекреаційний район») як об’єктивне і соціальне утворення, яка охоплює рекреантів, природні комплекси, технічну інфраструктуру, сферу обслуговування, виробничу сферу, трудові ресурси, систему розселення. Отже, рекреаційна система – це комплексна геосистема, що поєднує в собі соціальні, техногенні та природні комплекси і має на меті відтворення психофізіологічних сил людини. Рекреаційна система одночасно може розглядатись як складова суспільної системи, суспільного життя, суспільного виробництва, певної сфери людської діяльності. Інтеграція різних напрямів рекреаційної діяльності в єдину систему відновлення здоров’я зумовлена рівнем суспільних відносин [10].

Предметом рекреалогії є різноманітні аспекти й об’єктивні закономірності становлення, функціонування та перспективного розвитку рекреаційних систем загалом та їх підсистем, зокрема, включаючи основні поняття рекреаційної географії. Предмет рекреалогії змінюється залежно від зміни об’єкта в різних соціокультурних системах. З кінця 90-х років предметом дослідження рекреаційної географії стало вивчення просторових закономірностей розміщення рекреаційних об’єктів і особливостей поведінки людей у процесі рекреаційної діяльності.

Рекреаційний – призначений для відпочинку та лікування.

Рекреаційні умови являють собою сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (характер ландшафту і кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманіття, можливості для занять тими чи іншими видами спорту і т. ін.), але при цьому не є її матеріальною базою.

Рекреаційною територією називається територія, що використовується для оздоровлення людей. При цьому розрізняють рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об’єкти тощо) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні комплекси і т. ін.) рекреаційної діяльності.

Рекреаційний об’єкт – місце з обмеженою площею, що використовується для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж, тощо).

Вивчення рекреаційних систем і первинне накопичення фактичного матеріалу започатковане саме географією. При цьому становлення рекреаційної географії як самостійної наукової дисципліни відбувалося на базі фізичної, економічної та медичної географії населення.

Рекреаційний вузол – група рекреаційних центрів, розміщених на локальній території та пов’язаних певним чином між собою. Рекреаційний підрайон – один або декілька курортів одного профілю з відповідними рекреаційно-туристичними зонами. Рекреаційний пункт – окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг тощо. Рекреаційний район – цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типі природно-географічних умов. Рекреаційний регіон – територіальний елемент ТРС найвищого рангу, що має наднаціональний статус. Рекреаційний центр – населений пункт, основною сферою господарської діяльності якого є рекреація і туризм. Рекреаційні заняття – виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на паропланах, відвідання музею, екскурсія по місту, ін. Рекреаційні потреби – необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил. Інші рекреаційні терміни і поняття висвітлені у посібниках «Рекреаційно-територіальні комплекси» [с.11-16], «Рекреалогія» [с.7-15].

Основні завдання рекреаційних досліджень в Україні такі:

- оцінка рекреаційних ресурсів та ефективності їх використання;
- визначення рекреаційної ємності території та максимально допустимих рекреаційних навантажень;
- рекреаційне районування території країни;
- прогнозування розвитку й оптимізації функціонування туристично-рекреаційного господарства України;
- розробка та впровадження комплексу заходів, спрямованих на збільшення територіального рекреаційного потенціалу;
- вивчення внутрішнього та зовнішнього попиту на рекреаційні послуги [22].

Тобто рекреаційна географія – це комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

Предметом рекреаційної географії є територіальна організація рекреаційного господарства, розгляд будь-якої рекреаційної території як єдиної системи, що складається з ріднорядних, але просторово взаємопов’язаних елементів, які діють, як єдине ціле.

Завдання рекреаційної географії – дослідження територіальної організації рекреаційного господарства з метою її удосконалення, розробки моделей «ідеальних» територіальних рекреаційних систем.

Рекреаційна географія є географічною наукою, яка тісно пов’язана з економікою, соціологією й екологією [1].

<<< назад | зміст | вперед >>>