Акмен В.О., Сорокіна С.В.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 26-27 листопада 2024 р.)
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2024. Ч.2. 295 с. С.19-21.

Дослідження зв’язку між філософією туризму та прагненнями людини до відпочинку

Туристські маршрути виконують важливу економічну функцію. На сучасному етапі за рахунок розробки, просування, продажу турів багато компаній мають можливість отримувати прибуток, а їх працівники - гідну зарплатню. Крім того, відвідування туристами туристських об’єктів забезпечують хоча невеликі, але стабільні доходи не тільки підприємців-організаторів відпочинку, а й музеям, галереям, кафетеріям, ресторанам тощо, що виражається у збільшенні кількості відвідувачів, а відповідно збільшенні куплених послуг та різної продукції.

Туристські маршрути впливають на розвиток інфраструктури регіонів і країн, їх економіку й місцеву промисловість, сільське господарство, транспорт і дорожнє будівництво. торгівлю. Вони допомагають відтворенню робочої сили, збільшенні пропозицій роботодавців, вирівнюванню диспропорцій між попитом і його забезпеченням товарами й послугами, сприяють підвищенню продуктивності суспільної праці, зростанню культурного рівня місцевого населення. Правильно сплановані й організовані маршрути уміло поєднують відпочинок, оздоровлення, пізнання, фізичний і духовний розвиток туриста, успішно сприяють вихованню гармонічно розвиненої людини, реалізуючи соціально-гуманітарну функцію туризму. Це свідчить про актуальність дослідження філософської сторони туризму як засобу розвитку духовності та природньої обізнаності людини.

Досліджуючи дану тему слід звернути увагу на думку есеїста Ален де Боттона, який у книзі «Мистецтво подорожі» писав, що замість безлічі сувенірів або рослин, людина може повернутися з мандрівки з колекцією та невиразних на перший погляд, але «збагачуючих життя» думок [1]. Вчені-філософи виражають прихильність до ствердження про те, що туриста сьогодення має мотивувати «потреба серця і душі», потреба особистої самореалізації, а не просто потреба побачити чергову туристичну пам’ятку [2].

Філософ-богослов Гавриїл Костельник теж вказував на те, що подорожі сприяють підвищенню рівня самоосвіти та розвитку особистості людини як соціальної одиниці у суспільстві. Також підкреслюється особлива цінність прямого особистісного контакту з об’єктами природи та культурної спадщини протягом подорожей. Туризм, що сприяє поєднанню людини з природою бере свій початок у минулому столітті. Але дійсний розвиток та мільйони прихильників набув лише після 2000 років, коли людство почало активно втілювати у життя концепцію Сталого розвитку планети. Так, німецький географ Карл Тролль ще у 1939 році запровадив термін «ландшафтна екологія». Вчений писав, що «ландшафт», в цілому, можна розглядати як поєднання геосфери (природних копалин, дерев, води, повітря), біосфери (як всього живого) і ноосфери - сфери думки і розуму, де найважливішу роль в розвитку природи відіграє розум людини, також відомої як антропосфера (середовище життєдіяльності людей).

На думку вчених сучасності, ландшафт є функціональним простором, у якому відбуваються природні та регульовані людиною процеси. Згідно з теорією складності та розумінням неоднорідності думок, можна назвати безліч способів сприйняття ландшафту в залежності від ролі зовнішнього спостерігача. Однак на думку більшості вчених взаємозв’язок всього, що існує на планеті Земля (моря, річки, озера, гори, рівнини, каньйони, повітря, рослини, тварини та людина, як біологічна, соціальна, економічна та культурна істота) - це саме те, що формує ландшафт. У цьому сенсі ландшафт - це відносно нове поняття, яке тільки зараз формується у свідомості людства, хоча сама сутність поняття живе у людини дуже давно [3].

Прагнення людини до єднання з ландшафтом спонукало підприємців до розвитку інновацій з «зеленого туризму». Адже у сучасному світі, людина прагне до збагачування вимірів свого повсякденного життя і усе більше усвідомлює, що вільний час є екзистенційним ресурсом, який має визначальну роль у підвищенні якості життя. Тому можна стверджувати, що правильно організована туристична подорож дарує людині зміни від урбанізації та індустріального прогресу до відчуття себе як одиниці, що формує ландшафт планети. Саме прагнення найбільшого злиття з природою є тим фактором, що сприяє зміні повсякденного життя, відпочинку фізичному і наповненню духовному. В такій подорожі людина отримує задоволення, яке при поверненні додому матеріалізується у стан підвищення якості життя, що є основою особистого благополуччя. Це можна трактувати як певну сходинку до підвищення соціального благополуччя та соціального прогресу суспільства країни. Разом з цим, подорож має сприяти не тільки духовному збагаченню, а й відпочинку людини на фізичному рівні. Адже ще Аристотель відмічав, що основою життя є те як людина вміє правильно використовувати вільний часовий пояс, бо оточуюча природа вимагає від людини не тільки працювати, але й відпочивати. Тобто природу можна признати засобом для подолання духовної пустоти людини та відпочинку її на фізичному рівні.

Таким чином, можна визначити прагнення людини сучасності до поєднання відпочинку із природою, духовністю та туризмом, що дає усвідомлення подальшого розвитку філософії сталих подорожей у туристичної сфери.

Список використаних джерел

1. Ален де Боттон. Мистецтво подорожі / Переклад Р. Гардашук. К.: Видавництво старого Лева, 2018. 208 с.
2. Мірчук І. Філософські погляди Гавриїла Костельника на проблеми людського буття // Людинознавчі студії. Філософія. 2013. Вип.28. С.157-168.
3. Santayana G. The Philosophy of Travel // The Virginia Quarterly Review. 1964. Vol.40(1).