Аметов А.Л.
Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.
«Проблеми та перспективи розвитку бізнесу
в Україні» (м. Львів, 6 березня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 608 с. С.506-508.

Надтуризм як глобальна проблема сучасності та методи зниження туристичного навантаження на дестинації

В сучасному глобальному світі економічна активність у сфері туризму значно зростає, на сектор подорожей і туризму припадає 10,4% світового ВВП. Водночас вже сьогодні стає зрозумілим, що індустрія туризму потребує радикальних змін. Адже в останні роки відбулися докорінні зміни у відносинах між туристами та місцевими жителями, оскільки масовий туризм став розглядатися як серйозна загроза для місцевої спільноти.

надтуризм у Венеції

Надтуризм - це нова проблема, пов’язана з високими темпами зростання туризму, коли туристів найбільше приваблюють ті туристичні місця, які є найвідомішими і, отже, відвідуваними великою кількістю туристів. Поняття надтуризму визначає ситуацію, коли туристська дестинація стає заручницею власної занадто високої популярності та обсяги туристичних потоків починають перевершувати граничну пропускну спроможність території. Найбільш гостро ця проблема постала перед містами-музеями з багатою культурно-історичною спадщиною та центрами пізнавального туризму, а також центрами круїзного туризму. Вони першими зіткнулися з проблемами надтуризму. Головними причинами надтуризму стали зростання доступності подорожей для дедалі ширших верств населення. Особливо сильний вплив надала нещодавно поширена економіка спільного споживання. Одними з перших із проблемами надтуризму зіткнулися Барселона, Венеція, Дубровник, Амстердам. Зокрема, Венецію з населенням 55,0 тисяч громадян щорічно відвідує 20 млн туристів, Барселона з населенням 1.6 млн громадян щорічно приймає 32 млн. туристів, Дубровник з населенням 28,4 тис. населення відвідує 932,6 тис. туристів. Але останнім часом перелік таких дестинацій стрімко розширюється.

Надтуризм призводить до негативних соціальних, економічних, екологічних та інших наслідків. У надтуристських дестинаціях фіксується підвищений рівень забруднення навколишньої природної середовища, відзначається також шумове забруднення та скупченість людей у найбільш привабливих для туристів зонах. В економічному відношенні надтуризму призводить до зростання цін, заміни підприємств обслуговування місцевого населення на туристські об’єкти, звичайного житла на комерційне. Все це викликає негативну реакцію місцевого населення та призводить до соціальних конфліктів. І тут гостро постане питання про просторовий розподіл туристських потоків та вжиття заходів щодо зниження туристського навантаження на окремі дестинації. Туристські адміністрації у надтуристських дестинаціях знаходяться у пошуку ефективних заходів щодо виходу з кризи. Зарубіжний досвід у розвитку найбільш відвідуваних туристських дестинацій заснований, перш за все, на дотриманні інтересів держави, учасників ринку туристських послуг та місцевого співтовариства у сфері туризму. Різні можливості, географічне положення, внесок туризму в економіку регіону та ставлення місцевого населення до туристів вимагали вироблення індивідуальних заходів щодо регулювання туристичних потоків. Разом з тим, всі заходи можуть бути зведені до таких.

  • Кількісне обмеження туристів біля дестинації. Такий метод включає заборону будівництво нових готелів, місць колективного розміщення, загального скорочення туристів у місті, регіоні, окремому туристському об’єкті або їх короткочасного перебування. Зокрема, Амстердамська влада вжила рішучих заходів для контролю над туризмом у місті, заборонивши будівництво нових готелів та обмеживши загальну кількість готельних ночей для туристів до 20 мільйонів на рік. Нові готелі можуть бути збудовані тільки за умови, що інший готель закривається, а кількість спальних місць не збільшується. Крім того, вони мають бути сучасними чи екологічно чистими. Власників готелів закликають шукати місця поза центром міста.
  • Регулювання туристських потоків або на окремі туристські об’єкти шляхом динамічного ціноутворення та жорсткого графіка відвідувань за часом. У цьому методі досягається чітке регулювання відвідуваності туристичних об’єктів за рахунок вбудовування туристичних груп у загальний графік та залежність вартості відвідування від часу доби. Наприклад, у Флоренції, запровадили обмеження часу для доступу до популярних музеїв. Амстердам, у свою чергу, обмежив доступ до своїх знаменитих каналів, регламентувавши діяльність із оренди човнів. Ці ініціативи, хоч іноді й викликають невдоволення, спрямовані на відновлення рівноваги між туризмом та якістю життя.
  • Підвищення податкових ставок на діяльність готелів у місцях, що зазнають значного туристичного навантаження та введення податків для туристів на розвиток та відновлення інфраструктури туристичної дестинації. Так влада Венеції вводить туристичний податок який сплачують лише ті туристи, які залишаються ночувати в готелях міста та планує зробити платним вхід на площу Сан Марко. В Барселоні туристи також зобов’язані плати збір за розміщення.
  • Демаркетинг територій. Цей метод повинен стати одним із основних при регулюванні туристських потоків. Туристи, які прямують до найбільш відвідуваних туристичних місць у високий сезон, повинні бути добре поінформовані про існуючі проблеми та можливі труднощі.
  • Переорієнтація на туристів із вищим рівнем доходу, зменшення кількості туристів і підвищення середнього чека за період перебування. Так громадська думка населення Ісландії схиляється на користь більш заможних мандрівників, які будуть готові платити за унікальні пам’ятки та відповідні їм умови перебування.

У той час як деякі країни справляються із надмірним туризмом, інші активно залучають більше відвідувачів, пом’якшуючи візові обмеження та просуваючи політику, сприятливу для мандрівників. Серед найпомітніших: Марокко (10% мандрівників, які планують візити), Кенія (8%), Уельс (7%), Єгипет (7%), Камбоджа та Індія (по 6%), Тайвань (5%). Ці країни використовують спрощену візову політику та стратегічні маркетингові кампанії для залучення іноземних туристів [1].

В Україні в даний час ще немає масштабних проблем надтуризму, як у багатьох зарубіжних популярних туристичних напрямках. Проте у післявоєнний період можна очікувати збільшення туристичного потоку на деяких об’єктах культурної та природної спадщини, що сповіщатиме про майбутній надтуризм. У випадку з надтуризмом, легше, дешевше та безпечніше запобігти наслідкам заздалегідь, ніж боротися в майбутньому з великою проблемою. Досвід інших країн допоможе підібрати необхідні заходи рекомендації, щоб послабити туристичне навантаження на дестинацію.

Список використаних джерел

1. Goodwin H. The Challenge of Overtourism // Responsible Tourism Partnership Working Paper 4. 2017. October. URL: https://haroldgoodwin.info/wp-content/uploads/2020/08/rtpwp4overtourism012017.pdf.
2. Amsterdam Takes a Stand Against Overtourism. URL: https://www.businessdestinations.com/destinations/amsterdam-takes-a-stand-against-overtourism/.
3. Охріменко А.Г. Національна туристична система: монографія. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2019. 592 с.