Апопій В.В., Процишин О.Р.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.20-23.

Особливості туристичної діяльності в системі бізнесу України

Підприємництво як невід’ємний атрибут економіки ринкового типу постійно розширює свої масштаби за рахунок нових сфер ділової активності, серед яких особливе місце займає туризм.

Туристична сфера в Україні охоплює широку мережу суб’єктів основних і супутніх послуг, вдосконалює форми організації та управління, диверсифікує види туристичної діяльності і збільшує обсяги послуг. Туристичною діяльністю займаються нині не менше 3460 туроператорів і турагентів, де працюють 10,2 тис. осіб, які забезпечують потреби зростаючих потоків туристів. Доходи від надання туристичних послуг сягають 18,6 млрд. грн. в рік.

Проте, незважаючи на сприятливі умови і потужні туристичні ресурси туризм у Україні не став пріоритетним напрямом розвитку національної економіки і культури, як було проголошено у Законі України «Про туризм». Навпаки, деякі сучасні тенденції розвитку туризму несуть загрози деградації цієї перспективної сфери підприємництва:

- прискорено звужується мережа туроператорів і турагентств суб’єктів юридичних та фізичних осіб;
- суттєво скорочуються доходи від надання туристичних послуг в цьому секторі (за останні роки скорочення перевищує два рази);
- на порядок зменшилося обслуговування іноземних туристів;
- низькою залишається частка кваліфікованих кадрів зі спеціальною освітою в галузі туризму, серед працівників туроператорів і турагентств (менше 45%);
- неприпустимо малою можна вважати додану вартість в сфері туризму у загальнонаціональному вимірі ВВП.

Негативні тенденції і загрози обумовлено низкою причин економічного, соціального, політичного, фінансового, організаційно-правового характеру, які всебічно аналізуються сучасними дослідниками туристичної діяльності. Разом з тим, маловивченим залишається підприємницький характер туризму та механізми його регулювання.

Більшість теоретиків розглядають туризм крізь призму його видів, розкриваючи, при цьому, переважно функціональні особливості, а не сутнісну характеристику. Між тим, за своєю сутністю туризм є особливий вид підприємницької діяльності. Відповідно його сутність можна трактувати як самостійну, ініціативну і системну діяльність суб’єктів ринку туристичних послуг спрямовану на створення туристичного продуту з метою забезпечення потреб туристів і отримання прибутку.

З точки зору підприємницьких теорій туризм має низку особливостей сутнісного, функціонального та організаційного характеру. Його відрізняє:

- багатоцільова спрямованість діяльності, і відповідно, багатофункціональність;
- різноманітність форм організації та управління;
- широкий діапазон взаємозв’язків і відносин внутрішнього і зовнішнього характеру;
- активна інноваційна діяльність;
- високий рівень економічних, соціальних політичних, фінансових, міжнародних ризиків.

Зазначені особливості вимагають комплексного і збалансованого підходу до організації туристичного бізнесу.

Так, багатоцільова спрямованість туристичної діяльності передбачає забезпечення духовних, культурних, оздоровчих, професійно-ділових та інших потреб туристів, причому. різних вікових категорій і соціальних груп. Словом, туристична діяльність носить переважно гуманістичний характер. Відповідно державна політика на цьому напрямі вимагає суттєвої активізації і глибоких коректив. Йдеться, насамперед, про забезпечення економічної доступності різних верств населення до туристичних послуг. Сімейна бюджетна статистика показує, що витрати на послуги крім комунальних неприпустимо малі, а про туризм і не згадується. Суттєвого розширення та якісного оновлення вимагає інфраструктурне забезпечення туристичної діяльності.

Система державного регулювання в сфері туризму не враховує гуманістичного характеру туристичної діяльності і орієнтована, переважно, на комерційну складову, тому вимагає перегляду.

Більшість видів туристичної діяльності, на наш погляд слід визнати неприбутковими. Необхідно також скоротити кількість платежів в цій сфері.

Наступний момент стосується організації туристичного бізнесу, який занадто зарегульований з боку державних органів влади та управління. Система регулювання включає ліцензування, стандартизацію і сертифікацію туристичних послуг, нормування кваліфікаційних вимог до посад, дозволи, звіти. В останні роки з’явився ще один бар’єр - зовнішнє незалежне оцінювання знань абітурієнтів на туристичний напрям підготовки у ВНЗ України.

Очевидно, що всі ці бар’єри повинні бути спрощені, оскільки саме вони зумовлюють низку негативних явищ і тенденцій (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка кількісних показників туристичної діяльності в Україні

Складено за даними Держслужби статистики України.

Як видно з табл. 1 в туристичній сфері спостерігається скорочення кількості суб’єктів і відповідно, чисельності працівників. В той же час випереджаючими темпами зросли доходи туроператорів і турагентів. При цьому ці суб’єкти високорентабельними не стали, оскільки виріс рівень операційних витрат і ускладнювалася їх структура. Суб’єкти туристичної діяльності перераховують стороннім організаціям більше 2/3 своїх доходів: готелям - 70,2%, об’єктам ресторанного господарства - 0,8%, екскурсійного обслуговування - 0,3%, медичного обслуговування - 6,8%, візове обслуговування - 0,2% та інші.

Незважаючи на провідну роль туризму у забезпеченні розвитку функціонально взаємопов’язаних об’єктів, а також об’єктів інфраструктурного обслуговування систему економічних зв’язків і відносин в процесі взаємодії ефективною визнати не можна. На стику міжгалузевих інтересів спостерігаються суттєві деформації і диспропорції у наслідку відсутності паритетності між туризмом і суміжними видами підприємницької діяльності.

Очевидною особливістю туристичного бізнесу є високий рівень ризикованості базових і супровідних суб’єктів в процесі реалізації своїх функцій. Для цієї сфери характерний весь спектр ризиків, зумовлених економічною, соціальною, політичною, міжнародною ситуацією, кризами, інфляціями, санкціями, форс-мажорними обставинами і навіть, метеорологічними умовами.

Механізми подолання ризиків в туристичній діяльності тільки формуються тому суб’єкти туристичного бізнесу щорічно потерпають значні збитки.

Таким чином, туризм як сфера бізнесу розвивається в Україні за законами підприємництва і вписується в базові підприємницькі принципи, проте його особливості слабо розкриті в підприємницьких теоріях, недостатньо враховуються в регуляторній політиці, механізмах взаємодії зі суміжними структурами, інвестиційно-інноваційної діяльності, програмних документах розвитку регіонів. Вирішення зазначених проблем вимагає сумісних зусиль науки, практики і державних органів влади та управління.