Безугла Л.С.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Перспективи розвитку індустрії туризму
і гостинності в Україні та світі»
(м. Луцьк, 4-5 вересня 2026 р.)
Луцьк: ЛНТУ, 2026. 325 с. С.89-92.

Комплексна оцінка фізичної та інформаційної доступності рекреаційної інфраструктури для людей з інвалідністю

Забезпечення рівного доступу до рекреаційних ресурсів є важливою складовою формування інклюзивного середовища та підвищення якості життя людей з інвалідністю. У сучасних умовах доступність рекреаційного об’єкта не може визначатися виключно наявністю пандуса, спеціального санітарного приміщення чи паркувального місця. Фактична можливість користування рекреаційною послугою формується під впливом сукупності фізичних, інформаційних, цифрових, комунікаційних та організаційних бар’єрів.

Ця проблема є досить актуальною в Україні, де розвиток безбар’єрного середовища має враховувати як загальноєвропейські принципи універсального дизайну, так і специфіку територіальних громад, стан місцевої інфраструктури та потреби різних груп користувачів [2]. Тому існує потреба у створенні інструменту, який дозволить не лише зафіксувати окремі бар’єри, а й кількісно оцінити рівень доступності рекреаційного об’єкта та визначити пріоритетні напрями його адаптації.

Розроблена методика ґрунтується на комплексному оцінюванні доступності рекреаційних об’єктів, що передбачає одночасне врахування фізичних, інформаційних, цифрових, комунікаційних та організаційних умов користування інфраструктурою (рис.1). Такий підхід дозволяє оцінити не лише відповідність окремих елементів встановленим вимогам, а й реальну можливість людини з інвалідністю самостійно та безпечно скористатися рекреаційною послугою.

Рис.1. Структура комплексної доступності рекреаційного об’єкта

Джерело: побудовано авторкою.

Основними складовими доступності рекреаційного об’єкта є:

• фізична доступність, що передбачає можливість безпечного та самостійного пересування територією і користування об’єктами;
• інформаційна доступність, яка забезпечує доступність знаків, навігації, текстової, візуальної та аудіоінформації;
• цифрова доступність, що визначає можливість отримання необхідної інформації через вебсайти, мобільні сервіси та цифрові платформи;
• комунікаційна доступність, яка передбачає можливість ефективної взаємодії персоналу з відвідувачами з різними видами інвалідності;
• організаційна доступність, що охоплює наявність процедур і сервісів, необхідних для забезпечення реального та повноцінного користування рекреаційним об’єктом.

На відміну від підходів, орієнтованих переважно на перевірку відповідності окремих елементів будівельним або технічним вимогам, запропонована методика базується на принципі «доступність = можливість повноцінного користування».

Це означає, що об’єкт може відповідати встановленим вимогам щодо фізичної доступності, але залишатися фактично недоступним для певної категорії користувачів через відсутність зрозумілої навігації, недоступний вебсайт, недостатню контрастність інформації, відсутність альтернативних форматів або непідготовленість персоналу [1].

Таким чином, оцінювання має здійснюватися не лише за критерієм «чи є елемент?», а за критерієм «чи забезпечує цей елемент самостійне та безпечне користування?» (табл. 1).

Таблиця 1. Критерії та показники комплексного оцінювання доступності рекреаційної інфраструктури для людей з інвалідністю

Джерело: сформовано авторкою.

Отже, для кожної складової визначено відповідні критерії та показники, що дають змогу оцінити рівень доступності у межах від 0 до 100%. Такий підхід дозволяє не лише виявити окремі інфраструктурні бар’єри, а й комплексно визначити реальну доступність рекреаційного об’єкта для різних груп користувачів.

Принциповою особливістю методики є відмова від сприйняття людей з інвалідністю як однорідної групи. Один і той самий елемент інфраструктури може бути доступним для однієї категорії користувачів і створювати бар’єр для іншої (табл. 2).

Таблиця 2. Ключові фактори доступності рекреаційної інфраструктури з урахуванням потреб різних категорій користувачів

Джерело: сформовано авторкою.

Забезпечення доступності рекреаційної інфраструктури потребує врахування специфічних потреб різних категорій користувачів. Визначені фактори охоплюють фізичні, інформаційні, навігаційні та комунікаційні аспекти, що дає змогу комплексно виявляти потенційні бар’єри. Такий підхід забезпечує орієнтацію методики на реальні потреби користувачів, а не лише на формальну відповідність об’єкта встановленим вимогам.

Практична цінність методики полягає у можливості сформувати індекс доступності рекреаційного об’єкта, який може використовуватися органами місцевого самоврядування, туристичними підприємствами, адміністраціями природоохоронних територій та іншими суб’єктами для порівняння об’єктів і визначення пріоритетності інвестицій. Умовно інтегральний показник можна представити як:

  (1)

де I_дост - інтегральний індекс доступності;
I_i - оцінка окремого компонента доступності;
w_i - ваговий коефіцієнт компонента;
n - кількість компонентів оцінювання.

При цьому вагові коефіцієнти можуть коригуватися відповідно до потреб конкретної територіальної громади та профілю рекреаційного об’єкта.

Запровадження методики дозволить перейти від фрагментарного усунення окремих бар’єрів до системного управління доступністю рекреаційної інфраструктури. Результати оцінювання можуть бути використані для формування карт доступності, рейтингування рекреаційних об’єктів, розроблення планів адаптації та обґрунтування фінансування інклюзивних проєктів.

У перспективі це сприятиме:

• виявленню бар’єрів;
• визначенню пріоритетів;
• адаптації інфраструктури;
• підвищенню доступності;
• збільшенню кількості інклюзивних об’єктів;
• розширенню участі людей з інвалідністю у рекреаційній діяльності.

Отже, створення універсальної методики оцінювання фізичної та інформаційної доступності є важливим інструментом практичної реалізації принципів інклюзивності у сфері рекреації. Запропонований підхід дозволяє оцінювати доступність не як сукупність окремих технічних характеристик, а як цілісний користувацький досвід. Використання інтегрального показника створює можливості для порівняння об’єктів, моніторингу динаміки їх адаптації та визначення пріоритетних напрямів інвестування. Практичне застосування методики сприятиме формуванню доказової основи для розвитку безбар’єрної рекреаційної інфраструктури та збільшення кількості об’єктів, доступних для різних груп населення.

Список використаної літератури

1. Безугла Л.С., Бєлобородова М.В., Макуріна О.А. Управління бізнес-процесами в умовах інклюзивного просторового розвитку територіальних громад // Економічний вісник Дніпровської політехніки. 2025. №4(92). С.37-45.
2. Andrusiv U., Zelinska H., Kupalova H, Bezuhla L., Bieloborodova M. The Influence of the Ecological Situation in Ukraine on the Life Expectancy and Health of the Population // Ekologia Bratislava. 2024. Vol.43. Issue 2. pp.219-226.