Безверхнюк Т.М.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.33-38.

Стратегічне планування, проектування, управління проектами туристичних дестинацій: що? де? коли?

Розвиток туристичної сфери в Україні, масштабність та інноваційність проектів розвитку туристичних дестинацій, потребують відповідних механізмів управління змінами та залучення додаткових фінансових ресурсів для їх впровадження. Аналіз сучасної практики реалізації інвестиційних проектів свідчить про те, що на сьогодні державою сформовано механізм надання фінансової підтримки проектам у сфері туризму та курортів, у тому числі й інструменти залучення небюджетних (грантових) коштів. Міжнародних і вітчизняних грантових програм / конкурсів проектів, в яких можуть брати участь стейкхолдери туристичної діяльності, стає все більше, однак скористатися цими можливостями можуть поки що окремі представники. Це пояснюється тим, що у переважної більшості суб’єктів туристичної діяльності та управління туристичною сферою немає знань та досвіду з розроблення та реалізації проектів, внаслідок проекти розробляються неякісні та не фінансуються.

Проблема ускладняється також тим, що в реалізації проектів у сфері туризму та курортів задіяна значна кількість суб’єктів (іноді інституційно-різних), документи, процеси й дії яких мають бути узгоджені, а точніше синхронізовані. На наш погляд, ключовим фактором ефективного застосування проектного підходу є єдине розуміння усіма учасниками проектної діяльності функціонального змісту процесу «синхронізація».

У самому загальному вигляді феномен синхронізації визначають як узгодження й упорядкування в часі різних просторово-розподілених подій, процесів і явищ. Синхронізація - це часова впорядкованість, узгодженість процесів і подій, локалізованих в різних місцях [3]. Синхронізація - термін, який найчастіше використовується в інформатиці для синхронізації процесів або синхронізації даних. Синхронізація процесів - приведення двох або кількох процесів до такого їх протікання, коли певні стадії різних процесів відбуваються в певному порядку, або одночасно збігаються. Синхронізація необхідна в будь-яких випадках, коли процесам, що паралельно відбуваються, необхідно взаємодіяти за узгодженим порядком дій зі спільними ресурсами [1].

В аспекті управління розвитком туристичних дестинацій, синхронізація - це конкретний управлінський механізм з упорядкування взаємозалежних документів, процесів і дій. Методологічним підґрунтям синхронізації цілей (документів) і дій (процесів) суб’єктів проектної діяльності є концепція життєвого циклу проекту (ЖЦП). Саме за фазами життєвого циклу проекту можна привести у взаємну відповідність цілі й дії різних суб’єктів розвитку туристичної дестинацій у просторі та часі, що забезпечить злагодженість результатів функціональних процесів (ініціювання, розроблення, реалізація, завершення) за змістовними зв’язками у часі. Синхронізація дій - це система заходів, яка може бути застосована для узгодження дій суб’єктів на певній фазі ЖЦП. Синхронізація дій - це чітке усвідомлення суб’єктами розвитку туристичної дестинації «що, де і коли» потрібно робити на певній фазі життєвого циклу проекту.

Дискусійне запитання «Що?»: що ми отримуємо як результат реалізації (ефекти) проекту, що за зміни ми прогнозуємо?

З відповіді на запитання «Що?» розпочинається перша фаза життєвого циклу проекту через використання такого потужного інструменту управління змінами як проектування. Проектуванням охоплено всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Воно тісно взаємодіє з усіма функціями управління і, будучи формою вироблення і прийняття рішення, є важливим елементом циклу управління, забезпечує реалізацію інших його функцій. Воно є попереднім відтворенням дійсності, створенням прототипу передбачуваного об’єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. Воно застосовується як для розробки різних варіантів вирішення нових проблем, так і для складання планів та програм з регулювання видозмінених, хоч і вже відомих, процесів та явищ [4].

Проектування - це науково обґрунтоване визначення варіантів планового розвитку різноманітних процесів і явищ, спрямоване на перетворення конкретних соціальних інститутів. Проектування є одним з елементів передпланової діяльності під час розробки можливих варіантів певного рішення. Це різновид управлінської діяльності, який може широко застосовуватись для розробки різноманітних програм [2].

Проектування - це інноваційна, творча діяльність, спрямована на виявлення причин виникнення проблем, аналіз реального стану об’єкту, розробку шляхів і засобів досягнення проектної мети. Проектування здійснюється за допомогою відповідної управлінської технології. Потенційні можливості проектного підходу дозволяють: уявити ідеальну модель функціонування та розвитку певного об’єкта; змалювати реальні та перспективні завдання стосовно досліджуваного об’єкта; визначити механізми досягнення цілей та їх взаємозв’язок; спроектувати новий образ та структуру досліджуваного явища через відповідні програми; порівняти ідеально побудовані зразки розвитку об’єкта з формами та етапами його реального функціонування.

Проектування конструює модель системи, яка будується, визначає її функціональні характеристики. Основний зміст проектування полягає в обґрунтуванні сукупності засобів, що допомагають вирішити поставлені завдання і проблеми, досягти визначеної мети. Ці засоби фіксуються у двох формах: як система параметрів проектованого об’єкта та їхніх кількісних показників; як сукупність конкретних заходів, що забезпечують реалізацію проектованих показників та якісних характеристик майбутнього об’єкта.

У конкретній формі - проектування є виразом прогностичної функції управління. Прогностична функція управління полягає у передбаченні суб’єктом управлінської діяльності позитивного або негативного розвитку об’єкту управління залежно від обсягу інформації, якою володіє суб’єкт. Прогноз містить у собі гіпотезу, ймовірність набуття певних результатів. Дія прогностичної функції пов’язана, насамперед, з передбаченням змін у системі органів управління розвитком туристичної дестинації, моделюванням поведінки суб’єктів управління, прогнозуванням наслідків рішень, що приймаються.

Таким чином, проектування - це інструментарій, що дозволить суб’єктам управління використовувати методи прогнозування, планування, програмно-цільового управління з метою проектування управлінських дій з розвитку туристичної дестинації. В аспекті управління туристичною дестинацією результатом проектування є Стратегічна мета розвитку.

Дискусійне запитання «Де?»: де ми знаходимся і де ми будемо після реалізації проекту - часова синхронізація; де на конкретній території доцільно реалізовувати даний проект - просторова синхронізація

Кожна організація ставить перед собою стратегічні цілі, для досягнення яких має бути побудована маршрутна карта «із пункту А в пункт Б» - стратегічний план. При розробленні стратегічних планів за найпоширенішою методикою, що ґрунтується на ієрархії цілей, визначають пріоритети (найчастіше за сферами життєдіяльності суспільства) в рамках яких визначають стратегічні цілі, в яких визначаються операційні цілі та проекти і заходи з їх реалізації. Проте, системною помилкою, якої припускаються при розробленні стратегічних планів, є не врахування різних за часом протікання життєвих циклів взаємопов’язаних процесів; не використання методу аналізу альтернатив для часової оптимізації та синхронізації. Також питання «де?» стосується і синхронізації за часом документів - пріоритети і завдання, що прописані в Державній Стратегії, мають враховувати часові особливості в життєвих циклах процесів, які будуть прописані в регіональних і місцевих стратегічних планах, і навпаки.

Враховуючи, що туристична сфера - це сфера перетинання інтересів різних суб’єктів розвитку території, й кожен суб’єкт через реалізацію проекту планує задовольнити власні потреби, неминучим є конфлікт інтересів, що потребує запуску механізму синхронізації дій, відповідно до узгодженого усіма зацікавленими сторонами стратегічного плану розвитку. Розробляючи стратегічні плани слід пам’ятати, що реалізація будь-якого проекту призводить до змін, а зміни будь-якого компоненту системи впливають на її інші компоненти та приводять до зміни систему в цілому. Саме тому важливо ретельно розраховувати час настання змін після реалізації проекту та забезпечити синхронізацію зі змінами від інших проектів, ураховуючи наступне:

• стратегічний план - це сценарій трансформації (якісного перетворення) простору на найближчі 10 років;
• ресурси/можливості на кожній території завжди обмежені;
• ключове завдання Стратегічного плану - визначення пріоритетних напрямів розвитку, конкретних дій і додаткових параметрів для їх здійснення;
• відповідь на запитання «Що» - проектування та «Де» - стратегічне планування має бути синхронізована в документі, який має назву «Мастер-план» - договір про узгодження інтересів. Адже, будь які зміни відбуваються завжди на певній території в конкретних просторово-часових умовах.

Стратегічний мастер-план - це не документ територіального планування, а інструмент просторової синхронізації дій суб’єктів, політичне узгодження стосовно загального бачення перетворення території в достатньо віддаленій перспективі (розвиток однієї громади спонукає до розвитку навколишніх громад, які проживають на одній території і мають спільний простір життєдіяльності. Розвиток території підсилюється, якщо громади зосереджують увагу на спільних питаннях, які необхідно вирішувати, схожих можливостях та пріоритетах). Мастер-план містить цільові установки перетворень, сценарії і методи їх досягнень; визначає мету і завдання секторальної політики розвитку території в ув’язці з соціально-економічною політикою розвитку даної території; виходить із реальних ресурсів. Він не замінює Генеральний план розвитку території - Генплан за суттю є інструментом його реалізації - деталізує й уточнює етапи реалізації мастер-плану.

Дискусійне запитання «Коли?»: коли розпочинати проект; коли ми отримуємо результат проекту?

Уже досить широко в практику управлінської діяльності увійшла розробка стратегій розв’язання окремих масштабних стратегічних проблем. Проте такий інструмент, як проект, досі за винятком окремих випадків, пов’язаних часто з різними конкурсами для отримання грантів, ще не достатньо сприймається як звичний інструмент забезпечення результативної діяльності, що має свої причини. Справа в тому, що проект є системним способом здійснення цілеспрямованих змін, які стають потрібними в разі виникнення проблеми.

Для туристичної сфери, де проблеми мають багатоаспектний характер, методологію та інструментальний арсенал проектного підходу адекватно застосовувати на другому етапі дій з управління змінами.

На першому, стратегічно-концептуальному етапі, доцільне застосування проектування та стратегічного планування для ґрунтовного аналізу проблеми, з’ясування кола заінтересованих сторін з їх інтересами й можливими ресурсними внесками, проведення попередніх консультацій, зокрема за участю громадськості, щодо досягнення первісного консенсусу намірів і очікуваних результатів, як запоруки майбутнього співробітництва, узгодження мети, планованих продуктів та результатів спільних дій, суспільних ефектів. Очевидна ключова важливість цього етапу, адже саме на ньому підтверджується наявність реальної суспільної проблеми, а велика невизначеність при опрацюванні проблеми може призвести до системних помилок, «ціна» яких є надвисокою з огляду на «якість» розв’язання проблеми.

На другому, проектно-орієнтованому етапі, шляхом застосування методології проектного підходу формується проект реалізації рішення, який створює системну організаційну оболонку його послідовного контрольованого виконання.

Представлена дискусійна позиція щодо трьох принципових питань застосування сучасного інструментарію управління змінами в публічному управлінні, природно провокує продовження дискусії за питаннями «Хто?», «Нащо?» і «Чому?».

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.
2. Горбатенко В. Аналіз майбутнього та його роль в управлінні соціально-політичними процесами. URL: https://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11743/03-Gorbatenko.pdf.
3. Пантин В.И. Циклы и волны глобальной истории. Глобализация в историческом измерении: монография. М.: Изд-во Новый век, 2003. - 276 с.
4. Технологія управління соціальними проектами: монографія / За заг. ред. Т.М. Безверхнюк. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2014. 292 с.