Богадьорова Л.М., Котилевич О.Ю.
Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасний стан та потенціал розвитку
індустрії гостинності в Україні»
(м. Херсон, 25 квітня 2023 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2023. 172 с. С.80-83.

Передумови розвитку зеленого туризму в басейні річки Південний Буг

Зелений туризм набуває усе більшого розвитку та поширення у сучасному світі та Україні, зокрема і на території басейну річки Південний Буг. Темпи зростання популярності зеленого туризму прямо пропорційні темпам зменшення кількості незмінених природних та традиційних культурних ландшафтів.

Науково-теоретичну базу дослідження розвитку зеленого туризму склали праці вчених: О.Ю. Дмитрука, В.І. Гетьмана, В.В. Смаля, В.І. Куценка, Т.І. Ткаченко, М.В. Севрюкової. Я.О. Мариняка. В.В. Смаль досліджував світовий досвід розвитку екологічного туризму, показав економічну і соціальну доцільність впровадження екотуристичних технологій для розвитку туристичної індустрії, збереження довкілля та підвищення екологічної культури учасників рекреаційно-туристичних процесів. О.Ю. Дмитрук пояснює пріоритетність зеленого туризму підвищеною увагою туристів до малозмінених природних територій. В.І. Гетьман висвітлює основні проблеми зеленого туризму в заповідних територіях.

Сучасний вид зеленого туризму, який існує в Україні, має три різновиди це: агро- та екотуризм і відпочинковий туризм. Важливою частиною в забезпеченні функціонування цих видів туризму є сільська родина, яка надає житло, харчування і знайомить з сільською місцевістю та природна складова, що мотивує та забезпечує відпочинок людини.

Екологічний туризм, має два основні напрямки:

• до першого відносять, туристичні ресурси, головним об’єктом якого є малозмінені природні території. Напрямок виник у США у середині 80-х років ХХ ст. в рамках організації туристських мандрівок у найбільш віддалені і неосвоєні регіони світу. Паралельно об’єктами екотуризму у США стали також місцеві національні природні парки.
• до другого напряму розвитку екотуризму, який набув поширення насамперед в Європі, і в Україні зокрема, спрямований на відвідування, поряд із малозміненими людською діяльністю природними територіями, і об’єктів традиційної місцевої культури. У зв’язку із зосередженням уваги на організації відпочинку насамперед у сільській місцевості, цей напрямок екологічного туризму у нас часто називають сільським або агротуризмом. Саме другий напрямок розвитку екотуризму є, на нашу думку, найбільш перспективним, з огляду на стрімке скорочення кількості малозмінених природних ландшафтів, у в Україні.

Україна володіє великим туристичним потенціалом, щодо розвитку зеленого туризму, а повнота його використання залежить від того, наскільки зможе звичайний турист, відпочиваючи, отримати повну і достовірну інформацію про особливості місцевості, про унікальну річку, скелю, гору, печеру, пам’ятку природи, самобутню культуру і талановитих жителів, і чи зможе турист при потребі знайти спосіб або людину, яка допоможе зробити його відпочинок максимально цікавим, пізнавальним, а головне - безпечним.

На думку професора В.І. Куценко закріпленню молоді на селі має сприяти диверсифікація видів економічної діяльності, розвиток зеленого туризму. На переконання вченого найкращими умовами для розвитку туризму на селі володіє аграрний та екологічний туризм.

Так, розглянемо басейн річки Південний Буг, територія якого повністю знаходиться в межах України має потужний потенціал для розвитку зеленого туризму. Найбільші частини площі басейну припадають на Вінницьку область - це 25,7%, Кіровоградську - 24,2%, Миколаївську - 23,2% і Черкаську область - 13,2%. Невеликі частини річкового басейну розташовані у межах Одеської, Хмельницької та Київської областей [1].

В басейні річки Південний Буг створені регіональні ландшафтні парки, їх території є важливими елементами для розвитку зеленого туризму та екологічної мережі в цілому, мають багатий рослинний і тваринний світ, унікальні ландшафтні комплекси та рідкісні історико-культурні пам’ятки:

• Середнє Побужжя, створений у межах річкової долини р. Південний Буг, на території Тиврівського району;
• Немирівське Побужжя, створений у межах річкової долини р. Південний Буг, на території Немирівського району Вінницької області [2].

Регіональний ландшафтний парк «Середнє Побужжя» було створено у 2008 році. Має величезну територію, загальною площею 2527 га, у межах Тиврівського та Немирівського району Вінницької області вздовж річки Південний Буг. Парк створено з метою збереження цілісності природного комплексу долини та акваторії Південного Бугу. Регіональний ландшафтний парк «Немирівське Побужжя» як об’єкт природно-заповідного фонду України було створено у 2013 році. Він має величезну територію, загальною площею понад 5600 га, у межах Немирівського району Вінницької області вздовж річки Південний Буг [6].

На території Первомайського району Миколаївської області розташована ще одна окраса нашого краю, яка сприяє розвитку туризму - це регіональний ландшафний парк «Гранітно-Степове Побужжя», надзвичайне за неповторною красою місце, де рівний і спокійний Південний Буг перетворюється на гірську річку. Від села Мигія він проходить по крутих кам’яних берегах, створюючи вузькі каньйони з величними гранітними скелями, порожистим руслом, вирами і островами. Тут знаходиться одна з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Найбільший від Мигії поріг знають за назвою Запорізький, напроти нього стоїть Протичанська скеля, яку тепер називають Висока. Це хребет від ріки до шосе довжиною 100 м., висотою до 40 м. Швидкість течії понад 4 м. за секунду, тому це чудове місце для водного спуску

Басейн р. Південний Буг є регіональним екологічним коридором. Притоки р. Південний Буг виступають інтерактивними елементами в формуванні регіональної екомережі і разом з тим є екологічними коридорами в формуванні локальної екомережі. Сучасний рослинний покрив території формують представники бореальної (тайгової), неморальної (широколистих лісів), понтичної (степової) флори. Зустрічаються тут також рідкісні ендемічні та реліктові види [4].

Неймовірно багата природа парків сформована тайговою, степовою флорою, широколистними лісами, а також рідкісними ендемічними та реліктовими видами. Головна окраса парку - р. Південний Буг та її пороги, що виступають на місцях виходу кристалічних порід Українського щита, утворюючи каскади з 3-5 окремих частин та простягаються на відстань до кількох кілометрів, а окремі брили граніту піднімаються над водою до 1,5 м [5].

Природні комплекси басейну річки Південний Буг - це лісові масиви, степові ділянки, лучно-болотні та водні екосистеми, мальовничі ландшафти малих річок. У природному стані залишилися неосушені болота, торфовища, вершини горбів, ділянки вздовж річок, де збереглася природна рослинність.

Важливим чинником соціально-економічного розвитку сільських територій може стати, зокрема, сільський зелений туризм. Він сприяє прискореному розвитку сільських територій як реальний шлях соціального розвитку депресивних сільських регіонів, зростанню рівня добробуту сільського населення, диверсифікує сільськогосподарське виробництво та дає змогу зупинити деградацію сільської місцевості, відлив трудових ресурсів. Позитивна соціальна складова сільського туризму полягає в забезпеченні зайнятості сільського населення у сфері послуг на селі [2].

Послуги, що надаються в межах програм сільського зеленого туризму, включають:

• проживання в затишних приватних садибах;
• харчування на замовлення екологічно чистими продуктами;
• знайомство з історією краю;
• походи за грибами і ягодами;
• участь у народних обрядах, святах;
• катання на човнах і конях;
• участь у сільськогосподарських сезонних роботах (збирання суниці, томатів, винограду тощо) [2].

В агросадибах широко представлені народні промисли: різьба по дереву, гончарство, вишивка, плетіння, писанкарство, теслярство, лозоплетіння, каменотесний промисел, живопис, кераміка, флористика, виготовлення ляльок-мотанок, гобеленів.

Спостерігається відродження сіл, де активно розвивається сільський зелений туризм. Отже, сільський зелений туризм є корисним як для відпочиваючих, так і для господарів - сільського населення, сільських громад, регіонів і держави в цілому, він сприяє розвитку багатьох пов’язаних з ним галузей економіки, що поліпшує рівень життя на селі. Його розвиток також сприятиме збереженню селянства як носія української ідентичності, культури й духовності, це додаткові можливості для популяризації української культури, поширення знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України, що заслуговує на всіляку підтримку з боку держави [2].

Таким чином, широке розповсюдження і розвиток сільського туризму є доцільним за умов необхідності вирішення соціально-економічних проблем села. Розвиток сільського туризму зможе частково припинити відтік молодих працівників із сіл в міста. Сільський зелений туризм справляє позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини, а також сприяє розширенню можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства.

Список літератури

1. Арбузова Ю.В., Яковенко В.Д. Перспективні напрямки розвитку зеленого туризму в Україні // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. 2014. Вип.3(4).С 120-128.
2. Власенко І.В. Передумови розвитку сільського зеленого туризму у Вінницькій області // Збалансоване природокористування. 2017. №2. С.42-47.
3. Гордієнко В. Туризм - рушій соціально-економічного розвитку країни. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/gordienko.pdf.
4. Талалай В.В. Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі України // Інновації та науковий потенціал світу: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Інновації та науковий потенціал світу» (м. Київ, 17.03.2016 р.). Вінниця: Видавництво-друкарня «Діло», 2016. 52 с. C.18-20.
5. Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду Вінницької області. URL: https://vin.gov.ua/images/doc/vin/departament-apk/doc/Pzf-r.pdf.
6. Мандруй Вінничиною. Регіональні ландшафтні парки «Немирівське Побужжя». URL: https://discover.ua/locations/regionalnyy-landshaftnyy-park-nemirovskoe-pobuzhe.