Божко Л.Д.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
Інтернет-семінару «Дозвілля та туризм у
постнекласичній перспективі» (м. Полтава, 3 грудня
2020 р.). Полтава: ПУЕТ, 2021. 109 с. C.3-7.

Креативний туризм: постнекласична варіація культурного туризму

Історія поняття «культурний туризм» (cultural tourism) починається з 1982 року, коли воно вперше з’явилося в матеріалах Всесвітньої конференції з культурної політики [1]. До цього часу, все що стосувалося знайомства з історією і культурою будь-якої держави у всіх її проявах: архітектура, живопис, музика, театр, фольклор, традицій звичаї стиль життя, ми називали культурно-пізнавальним або пізнавальним туризмом [2, с.92]. Що ж сталося? Чому стали виділяти нову форму туризму - культурний туризм? Це було обумовлено змінами у відношенні до цього явища у суспільстві та змінами гуманітарної функції туризму і його глобальної місії, не в останню чергу за рахунок інтенсифікації міжкультурної взаємодії і діалогу. За новою місією культурний туризм повинен стати інструментом миру, розвитку, зближення народів, виховувати повагу, толерантність та взаєморозуміння на основі цінностей туризму. З позицій формування і розповсюдження культурних текстів, саме культурному туризму відводилася роль нескінченного джерела культурних цінностей.

В той же час в суспільстві продовжувалося зниження глибини освоєння культурної спадщини, формувалася поверховість, кліповість, інтерпасивність, егоїзм і презентизм сприйняття масового глядача на якого тиснуть споживчі стандарти масової культури, інноваційність та інформаційна перевантаженість постіндустріальної епохи. Це обумовлювало подальший пошук нових форм соціально-культурних практик, які б дозволяли перевести мультикультурну взаємодію що формувалася, в площину культурно-гуманітарного діалогу, зокрема, актуалізовували культурну спадщину на рівні особистості.

На початку XXI століття,як форма культурного туризму, набула поширення концепція креативного туризму [6-10]. За одним з визначень, це туризм, що пропонує відвідувачам можливість розвивати свій творчий потенціал за допомогою активної участі на курсах та навчанні, характерних для місця відпочинку, де вони проводяться [7, с.18].

Креативний туризм став новим трендом у світовому туризмі, перш за все тому що креативні програми змінюють погляди людей на навколишній світ, долучають мандрівників до мистецтва, закликають кожного відкрити та реалізувати особистий творчий потенціал. Усілякі майстер-класи, зустрічі з майстрами, відвідування виробництв і так далі. Такі екскурсії дуже популярні в Європі. В Україні це поки що не дуже розвинено. Про важливість розвитку цього напряму туризму свідчить Указ «Про заходи щодо підтримки сфери культури, охорони культурної спадщини, розвитку креативних індустрій і туризму» підписаний президентом В. Зеленським [3].

Наша мета - з’ясувати віхи розвитку креативного туризму як постнекласичної варіації культурного туризму.

Ранні концепції креативного туризму ґрунтувалися на досвіді вивчення традиційних галузей культури і творчості. Пізніші моделі були засновані на інтеграції туризму і креативних індустрій в цілому, із залученням не тільки споживачів, але також виробників, політиків і інститутів знань [5].

Як визнають більшість західних вчених, визначення креативного туризму має кілька значень:

• розвиток творчого потенціалу туристів;
• активне залучення туриста;
• особистий досвід обраного напрямку і спільна творчість як процес виробництва продуктів, послуг і вражень.

Останнім часом визначення креативного туризму стало ярликом для таких понять, як економічна, культурна, соціальна і екологічна стійкість, повільний туризм і підвищення цінності місцевої громади, особистісний розвиток туриста тощо.

Креативний туризм з точки зору академічного уявлення про туризм, самодостатній продукт, який, в залежності від поставлений завдань, легко змінює формат і тематику, залишаючись креативним по своїй суті і цілепокладанню. Програми креативного туризму можуть наповнювати маршрути турів, подієві заходи, екскурсії та дозвіллєвий час мандрівників. Вони комфортно поєднують в собі як романтично-ностальгічні настрої, так і мрії про наше майбутнє.

Зазначимо, що перші визначення креативного туризму акцентують на розширенні практичного досвіду. Згідно визначення Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), креативний туризм - це подорож, спрямована на отримання зацікавленого і автентичного досвіду, зі спільним навчанням в царині мистецтва, спадщини або особливого характеру простору, і вона забезпечує зв’язок з тими, хто проживає в цьому місці і створює цю живу культуру [12]. Наразі, у цьому типі туризму, турист виступає в якості співавтора свого туристичного досвіду, який є справжнім і дозволяє туристу вчитися. Тож визначення ЮНЕСКО підсилює потенціал креативного туризму як моделі територіального розвитку на міжнародному рівні. Дюбрей [4] підкреслює зв’язок креативного туризму з місцевими громадами, Вірджинія поділяє думку Раймонда про участь і неформальному спілкуванні між туристами і місцевими громадами [13]. Таким чином, простежується як розвиток досвіду в контексті креативного туризму перетворюється з досвіду більш-менш активної участі, в «практичний» досвід. На думку Сміта, визначення креативного туризму еволюціонувало від базового досвіду до досвіду, заснованого на так званих культурних і креативних індустріях [11].

Річардс виокремив зміни, що лежать в основі використання культурних ресурсів для створення привабливих культурних і креативних туристичних продуктів. При цьому він вказує, що планування туристичного напрямку, в основному, ґрунтується на фізичних пам’ятках, таких як історична спадщина, пейзажі, пам’ятки, музеї, пляжі тощо.

В креативному туризмі перспективи використання культурних ресурсів більш ширші. Важливо вказати на контексти творчості в туризмі:

• на діяльність впливають елементи минулого, теперішнього і майбутнього;
• культурний контекст являє собою творчий процес;
• віддається перевага споживанню досвіду і спільної творчості;
• орієнтація на навчання призводить до активного розвитку навичок;
• втручання реалізує творчий потенціал туриста.

Туристи, прихильники культурних та творчих практик, задіюють свої творчі навички для розвитку нових взаємовідносин з повсякденним життям місця призначення.

Креативний туризм вважається альтернативою масовому туризму і є прикладом так званого «посттуризму». Більшість сучасних дослідників туризму погоджуються з думкою, що пост турист це тип постсучасного триста, який задовольняється імітацією і симуляцією реальності, артефактами постановочної і сконструйованої автентичності, який усвідомлює, що це лише гра, в яку слід грати. Це мандрівник, який насолоджується ігровим і естетичним досвідом в процесі гедоністичного споживання знаків, символів і образів культури. Підґрунтям посттуристського споживання є не сам продукт, а відчуття і враження в процесі його споживання, але головне - це досвід і спогади про пережите під час подорожі. Тобто реальність буття в культурі Постмодернізму замінюється на потребу в екзистенційному досвіді, рефлексії та переживанні.

Оскільки креативні туристи хочуть справжнього, то й пропозиції туризму змінюються для того, щоб надати туристам персоналізовані продукти, послуги та враження. Тут ми можемо погодитися зі Смітом, який вважає, що у той час як культурний туризм традиційно розглядався як досить пасивна форма споживання, коли туристи насолоджувалися об’єктами спадщини або художніми уявленнями, креативний туризм - це більш інтерактивні форми діяльності які тісно пов'язані або з місцем і його людьми, або з деякими, більш технологічно розвиненими галузями [11, c.189].

Таким чином, підводячи підсумок, зазначимо, що креативний туризм є постмодерною формою культурного туризму і є ознакою зміни парадигми у розвитку туризму. Цьому зрушенню парадигми сприяли декілька причин:

• масове поширення культурного туризму і одноманітність туристичного досвіду;
• серійне відтворення культурних продуктів туристичних напрямків на тлі ефектів глобалізації і стандартизації продуктів в туристичному секторі;
• необхідність спеціалізованого споживання і нових туристичних сегментів;
• підвищення рівня обізнаності споживачів оскільки вони беруть участь як в процесах виробництва, так і в споживанні;
• їх бажання взаємодіяти з місцевими громадами і жити як місцеві жителі.

Подальше вивчення теоретичного доробку та практичного досвіду креативного туризму, накопиченого західними вченими і країнами, сприятиме більш прискореній інтеграції подібної практики в український соціокультурний простір.

Інформаційні джерела

1. Декларація Мехіко щодо політики у сфері культури. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_730.
2. Многоязычный словарь терминов. Монако-Москва, 1980.
3. Про заходи щодо підтримки сфери культури, охорони культурної спадщини, розвитку креативних індустрій і туризму. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329/2020.
4. Dubru N. Creative Tourism: A Look at its Origins, its Definitions, and the Creative Tourism Movement // Wurzburguer R., Aageson T., Pattakos A., Pratt S. (eds.) A Global Conversation. How to Provide Unique Creative Experiences for Travelers Worldwide. 2009. P.229-237.
5. OECD Studies on Tourism. URL: https://doi.org/10.1787/22239804.
6. Raymond C. Creative Tourism in New Zealand: the Practical Challenges of Developing Creative Tourism // Richards G., Wilson J. (eds.) Tourism, Creativity and Development. London: Routledge, 2007. P.145-157.
7. Richards G., Raymond C. Creative Tourism // ATLAS News. 2000. №23. P.16-20.
8. Richards G. Cultural Tourism: Global and Local Perspectives. New York: Haworth Press, 2007.
9. Richards G., Wilson J. Developing Creativity in Tourist Experiences: a Solution to the Serial Reproduction of Culture? // Tourism Management. 2006. №27. P.1209-1223.
10. Richards G., Wilson J. Tourism, Creativity and Development. London: Routledge, 2007.
11. Smith M. Issues in Cultural Tourism Studies. New York: Routledge, 2016.
12. UNESCO. Discussion Report of the Planning Meeting for 2008 International Conference on Creative Tourism. 2006.
13. Virginija J. Interaction between Cultural/Creative Tourism and Tourism/ Cultural Heritage Industries // Butowski L. (ed.) Tourism - from Empirical Research Towards Practical Application. 2016. P.137-157.