Дайновський Ю.А., Барна М.Ю.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення"
(м. Львів, 2 червня 2021 р.).
Львів: Видавництво ЛТЕУ, 2021. 320 с. C.151-153.

Чинники конкурентоспроможності підприємств у ресторанному бізнесі

Ресторанний ринок характеризується високою конкуренцією, тому ідентифікація чинників конкурентоспроможності і способів їх практичного використання є актуальними завданнями. Особливої гостроти проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства набула у зв’язку з пандемією COVID, фактично трансформувавшись у проблему виживання ресторанного бізнесу. Частина підприємств ліквідовуються, не витримавши виклику раптового падіння попиту. Ті, що продовжують працювати, ділять між собою зменшений ринок, що супроводжується явною або прихованою конкуренцією.

Конкурентоспроможність будь-якого підприємства визначається широким спектром чинників, практично будь-який аспект діяльності сучасного підприємства одночасно є фактором його конкурентоспроможності залежно від того, краще чи гірше налагоджена робота на відповідній ділянці порівняно з підприємствами-конкурентами. Тому більшість наведених у літературі переліків таких факторів є неповними і потребують доповнень. Нерідко фахівці неоднаково оцінюють і значимість окремих чинників.

Різними є і підходи до класифікації чинників конкурентоспроможності. Серед них різні автори виділяють виробничі, продуктові і маркетингові, техніко-економічні, нормативно-правові і комерційні, видимі і невидимі клієнту, зовнішні і внутрішні, керовані і некеровані підприємством [1-3]. Іноді неоднаково тлумачаться навіть окремі з цих груп, так зовнішні фактори можуть тлумачитися і як спрямовані на клієнта і як незалежні від підприємства, а внутрішні - і як невидимі клієнту і як такі, що можуть регулюватися підприємством [2; 3]. Стосовно макрофакторів конкурентоспроможності підприємств, які нерідко виділяють у економічній літературі, слід зазначити, що вони у рівній мірі впливають на усі підприємства певної сфери і не змінюють співвідношень між конкурентами, а відтак перестають бути чинниками конкурентоспроможності окремих конкретних підприємств.

При визначенні конкурентоспроможності виділяють два підходи - ресурсний і компаративний [2, с.24]. Ресурсний підхід полягає у порівнянні наявності і можливості використання різних видів ресурсів підприємства, а компаративний базується на порівнянні показників діяльності підприємства з відповідними показниками конкурентів. На наш погляд, перший підхід більше відповідає поняттю потенціалу, який існує незалежно від присутності конкурентів, проте конкурентоспроможність визначається більшістю авторів як здатність підприємства успішно діяти на ринку поряд з іншими гравцями цього ринку. Тому компаративний підхід, на наш погляд, є більш логічним.

Конкурентоспроможність підприємства ресторанного господарства має прямий і зворотний причинно-наслідковий зв’язок з рівнем задоволеності споживачів від отриманої послуги. Чим якіснішими є ці послуги, тим більш задоволеним буде споживач, але з точки зору забезпечення і підтримання конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства важливим є те, що задоволеність споживача провокує його наступні візити у той самий заклад, а також зумовлює розповсюдження ним позитивної інформації про підприємство ресторанного господарства у колах своїх знайомих.

Попит на ринку ресторанних послуг характеризується високою еластичністю від доходів споживачів, тому за умов сучасного падіння доходів населення він різко знижується, люди, які раніше часто харчувалися у підприємствах ресторанного господарства, у більшій мірі переходять на придбання продуктів у магазинах і домашнє приготування їжі. Проте цей загальний процес не є структурно однорідним, він переважно стосується споживачів з відносно низьким і середнім рівнем доходів, ті ж, що мають високі доходи, не змінюють своїх уподобань, відповідно, зменшення їхнього попиту на ресторанні послуги зумовлюється виключно сучасними карантинними обмеженнями у роботі відповідних закладів і міркуваннями власної безпеки. Внаслідок цих процесів відносні конкурентні переваги отримують елітні заклади.

Надзвичайно важливим організаційним чинником конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства стає розвиток обслуговування поза межами стаціонарних підприємств, торгівля на винос, доставка продукції до споживачів.

Відомо, що цінова конкуренція більш характерна для бідніших регіонів. Чим вищою стає платоспроможність населення, тим більшу роль починають відігравати засоби нецінової конкуренції, тобто конкуренції у сфері якості продукції, обслуговування споживачів, брендингу, реклами, організації доставки тощо. Зрозуміло, що ресторанний бізнес у більшій мірі орієнтується на заможніші верстви населення, тому і значення нецінових засобів конкуренції зростає.

На наш погляд, основними групами факторів конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства доцільно вважати: імідж і позиціювання ресторану, якість і асортимент продукції, інтер’єр приміщення і упорядкування прилеглої території, місцезнаходження закладу, технічний і технологічний рівень обладнання і сервісу, систему обслуговування і можливість задоволення додаткових потреб споживача, кваліфікацію і мотивованість персоналу. Загальна кількість факторів конкурентоспроможності залежить від рівня їх деталізації і тому теоретично може нескінченно розширюватися, обмеження у цьому плані повинні випливати з міркувань практичної доцільності і здорового глузду.

Для різних категорій підприємств ресторанного господарства може бути різною важливість окремих факторів конкурентоспроможності. Так, наприклад, для ресторанів важливими чинниками є асортимент продукції власного виробництва, рівень обслуговування, комфорту, організації відпочинку, для кав’ярні - різноманітність асортименту кави та кондитерських виробів, для бару - асортимент алкогольних і безалкогольних напоїв, для їдальні - наявність комплексних раціонів харчування, швидкість обслуговування.

Систему чинників конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства і їх важливість для окремих видів цих підприємств необхідно враховувати при плануванні і організації діяльності у сфері ресторанного бізнесу.

Список використаних джерел

1. Воронюк Т.А. Формування механізму управління конкурентоспроможністю підприємств ресторанного господарства: дис... к.е.н.: 08.00.04 "Економіка та управління підприємствами". Одес: Одеська національна академія харчових технологій, 2019. 200 с.
2. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: монографія / за заг. ред. О.Г. Янкового. Одеса: Атлант, 2013. 470 с.
3. Приходько Д.О. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності ресторанів японської кухні // Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Вип.14. С. 516-521.