Депутат М.М.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.142-145.
Стан розвитку екологічного туризму в Карпатському регіоні України
У зв’язку із значним забрудненням навколишнього природного середовища людиною, зокрема її діяльністю, в тому числі й туристичною, нині потужних обертів набирає розвиток в Карпатському регіоні такий вид туризму як екологічний.
Сучасні негативні тенденції згубного впливу людського фактору на природу, нераціональне використання природних ресурсів в кінцевому результаті призведе до її руйнування. Саме тому оптимальним і ефективним механізмом стримування таких негативних процесів є екологічний туризм як напрямок сталого розвитку певного регіону.
Рекреаційно-туристичний потенціал України майже безмежний для можливостей організації екологічного туризму. Екологічний туризм - це порівняно нова ланка туристичної індустрії. Об’єктом його дослідження є відносно недоторкані господарською діяльністю природні території. Проте нині екологічний туризм використовується на теренах України досить обмежено, що обумовлено наступними причинами:
- відсутністю екологічних маршрутів;
- прогалинами в законодавчому забезпеченні екологічного туризму;
- нераціональним використанням гірських територій, які найбільш адаптовані для розвитку цього виду туризму [10].
Аналізуючи праці сучасних вітчизняних та зарубіжних учених, слід зазначити що розвиток екотуризму стає актуальним. Систематичні пошуки вчених щодо екологічного туризму з’являються лише в останні роки.
Науково-теоретичну базу дослідження розвитку екологічного туризму склали праці вчених: О.Ю. Дмитрука, В.І. Гетьмана, В.В. Смаля, В.І. Куценка, Т.І. Ткаченка, М.В. Севрюкової, Я. Мариняка.
Україна володіє великим туристичним потенціалом щодо розвитку екологічного туризму, а повнота його використання залежить від того, наскільки зможе звичайний турист, відпочиваючи у гірських територіях, отримати повну і достовірну інформацію про особливості місцевості, про унікальну річку, скелю, гору, печеру, пам’ятку природи, самобутню культуру і талановитих жителів, і чи зможе турист при потребі знайти спосіб або людину, яка допоможе зробити його відпочинок максимально цікавим, пізнавальним, а головне - безпечним.
Так в географічній науці широкого вжитку набув термін «екологізація в туризмі». Відомо, що туризм, як галузь економіки, є постійним і досить інтенсивним користувачем природних ресурсів. Слід також згадати про те, що індустрія туризму не тільки багатогранно використовує природні ресурси, але і забруднює оточуюче середовище. Тому подальший розвиток туризму взагалі можливий тільки на шляху його екологізації [5].
У світі розрізняють дві моделі екологічного туризму: західноєвропейську та австралійську. Якщо західноєвропейська модель м’якого - природно-орієнтованого, екологічно соціально відповідального туризму орієнтована на культурний ландшафт та на збереження цього ландшафту, то австралійська реалізується у формі подорожей у переважно непорушену природу. На даному етапі розвитку екологічного туризму Україні притаманна західноєвропейська модель. Оскільки більшість вчених розглядають його як форму проведення вільного часу в заповідних територіях. Хоча не зважаючи на це, Україні слід одночасно використовувати також австралійську модель розвитку, яку необхідно адаптувати до гірської місцевості, Карпатського рекреаційного регіону.
Україні потрібно створювати розгалужену мережу гірських притулків, невеликих кафе і ресторанів, які б функціонували у відповідності до екологічних вимог. Також потрібно створити екологічні союзи в Карпатському регіоні України, переймаючи міжнародний досвід. Наприклад в Австрії, Німеччині й Швейцарії створені Альпійські союзи, які підтримують мережу туристських стежок і забезпечують безпеку туристів у пішохідних велосипедних, кінних та інших гірських подорожах. Окрім того, ці союзи готують професійних гідів, видають велику кількість інформаційних матеріалів еколого-туристичної орієнтації, фінансують школи з підготовки інструкторів гірського туризму і просто курортів [6]. Також однією з проблем розвитку екотуризму є практична відсутність туроператорів які б організовували екологічні тури.
Екологічний туризм в Україні можна організувати скрізь, де наявні природні і антропогенні об’єкти, що являють собою пізнавальний і виховний інтерес. Однак туристів приваблюють здебільшого ті території, де природне середовище порівняно мало змінене діяльністю людини, де наявні рідкісні і унікальні природні об’єкти.
В цьому плані необхідно розглядати природно-заповідний фонд України як потенційну базу екологічного туризму, а саме такі відносно нові форми природно-заповідних територій як національні і регіональні ландшафтні парки (останні започатковані в нашій державі тільки з 1992 року Законом «Про природно-заповідний фонд України», так як вони є природоохоронними і рекреаційними установами, в завдання яких входить не тільки збереження цінних природних та історико-культурних комплексів, а і створення умов для розвитку туризму, організованого відпочинку населення в природі та інших видів рекреаційної діяльності.
Доцільно прикладно продемонструвати сильні та слабкі сторони що притаманні екологічному туризму, зокрема в Карпатському регіоні [9]:
Сильні сторони:
- наявність природно заповідних територій та об’єктів;
- збережена навколишнє середовище;
- унікальна флора і фауна;
- створені спеціалізовані структури та відділи у національних парках, лісництвах, що займаються облаштуванням екологічних стежок просування рекреаційного потенціалу відповідних територій;
- активна співпраця між заповідними територіями та громадськими організаціями в розробці та реалізації проектів міжнародної технічної допомоги.
Слабкі сторони:
- відсутня єдина система маркування екостежок в кожному парку - свій підхід до закування;
- низька якість обладнаних зупинок та туристичних притулків на екостежках;
- відсутня комплексна інформація про можливості екотуризму в регіоні;
- недотримання туристами правил перебування на заповідних територіях;
- невелика кількість туристичних підприємств які пропонують екологічні тури.
На території Карпатського регіону є достатньо сприятливі умови та ресурси для розвитку екологічного туризму. Але низький рівень розвитку туристичної інфраструктури призвів до того, що екологічний туризм відстає від загальносвітових тенденцій. За оцінками багатьох учених існує великий потенціал розвитку екологічного туризму в заповідних територіях. Проте варто пам’ятати, що екологічний туризм це не тільки відпочинок в заповідних територіях, але й збереження «дикої природи» в гірській території України. Екологічний туризм - це не окремий вид, це напрямок розвитку індустрії туризму, який ґрунтується на принципах стійкого розвитку. Карпатський регіон володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом, і при правильному підході екологічний туризм може стати одним з локомотивів наповнення державної скарбниці.
Список використаних джерел
1. Гетьман В.І. Екотуризм у національних парках // Екологічний Вісник. 2002. №7-8. С.24-27.
2. Дмитрук О.Ю. Урбанізація та екологічний туризм: теорія і практика конструктивно-географічного дослідження. К., 2002. 76 с.
3. Куценко В.І. Аграрний й екологічний туризм в якості локомотива розвитку сільської економіки // Економіка. Управління. Інновації. 2009. №2.
4. Мариняк Я. Екологічний туризм в Україні: стан та перспективи розвитку // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету. 2004. №2. С.244-247.
5. Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні: монографія. Харків: Видавництво НУЦЗУ, 2017. 153 с.
6. Школа М.І., Ореховська Т.М., Корольчук О.П. та ін. Розвиток туристичного бізнесу регіону: Навчальний посібник. Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. 292 с.
7. Смаль В.В. Світовий досвід розвитку екологічного туризму // Український географічний журнал. 2003. №4. С.58-64.
8. Смаль В., Сталь І. Туризм і сталий розвиток // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2005. Вип.32. С.163-173.
9. Стратегія розвитку Івано-Франківської області на 2021-2027 рік. URL: https://orada.if.ua/wp-content/uploads/2020/01/Стратегія-розвитку-Івано-Франківської-області.pdf.
10. Депутат М.М. Екологічний туризм в Україні: поняття, моделі та особливості розвитку // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. 2010. №2. Вип.28. С.187-191.