Дробиш Л.В., Карпенко Ю.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. C.198-201.

Кадрове забезпечення підприємств сфери туризму: реалії і перспективи

Нині туристична сфера, як одна з високорентабельних галузей світової економіки, є провідною в економічному та соціальному розвитку України. З огляду цього туристичну галузь вважають важливим чинником не лише стабільного й динамічного збільшення надходжень до державного бюджету, але й основою ефективного функціонування ринку праці. Проте за останнє десятиріччя в Україні особливо гострою залишається проблема забезпечення розвитку сфери туризму професійними кадрами в контексті підвищення конкурентоспроможності українського туристичного ринку. Однак, як свідчить практика, на сьогодні рівень підготовки фахівців у сфері туризму не відповідає сучасним потребам ринку. Відповідно однією з головних проблем ефективного функціонування та подальшого розвитку туризму в Україні є удосконалення сучасних систем кадрового забезпечення сфери туризму та підвищення рівня професіоналізму працівників, підвищення вимог до рівня їх освіченості, професійної мобільності, конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках праці [1].

Питанням туристської освіти й підготовки майбутніх фахівців для галузі туризму присвячені наукові праці В. Лозовецької, М. Скрипника, Г. Цехмістрової, В. Федорченко [2] і ін. Проте недостатньо дослідженими з точки зору галузевої специфіки залишаються питання щодо удосконалення механізму кадрового забезпечення та підвищення кваліфікаційного рівня зайнятих у туристичній сфері, що й визначає актуальність досліджуваної проблеми.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні реального стану та проблем забезпечення підприємств туризму кваліфікованими спеціалістами різного рівня, а також пошук резервів щодо підвищення якості кадрового забезпечення галузі туризму.

Результати дослідження кадрового забезпечення підприємств туризму свідчать, що впродовж багатьох років недооцінювалися потреби галузі у фахівцях з точки зору якості їх підготовки та кількості. Так, ще на початку ХХІ ст. український ринок праці у сфері туризму переживав справжній «кадровий голод»: туристичним компаніям не вистачало близько 50% працівників середньої ланки і 80-90% - співробітників вищого менеджменту. На той час профільні ВЗО випускали щорічно близько 20 тис. молодих фахівців, але цього було недостатньо для заповнення ринку [2, с. 139]. Станом на початок 2012 р. у туризмі в Україні (туроператори і турагенти) фактично було зайнято близько 35 тис. осіб, ще 120 тис. працювали у готелях, будинках відпочинку, мотелях та ін. Поряд із цим, у навчальних закладах за різними формами навчання щорічно випускалось близько 6500 фахівців, серед яких близько 60% - з туризму [3].

На сьогодні ситуація дещо змінилася, проте не вирішених проблем залишилося безліч. Тривожним є те, що в даній галузі працює значна кількість працівників, які не мають відповідної фахової підготовки в галузі туризму. Так, за даними Державної служби статистики у 2017 р. 42,7% середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих в підприємствах туризму (туроператори і турагенти), мали вищу або середню спеціальну освіту в галузі туризму [4]. При цьому слід зазначити, що нині для галузі туризму потрібні працівники, які б мали відповідну фахову підготовку та досвід роботи. Однак заклади освіти в Україні (особливо в обласних центрах) не завжди враховують регіональні потреби у фахівцях для сфери туризму та вимоги до їх кваліфікації, що негативно впливає на формування системи підготовки цих фахівців, а також на розвиток вітчизняного туризму взагалі. Компетентність випускників ВЗО не завжди відповідає потребам сучасного туристичного ринку. Іноді молоді спеціалісти мають недостатній рівень практичної підготовки, їм бракує відповідних знань для роботи у туристичному бізнесі. Тому підвищення рівня професіоналізму туристичних кадрів має розглядатися як найважливіший чинник створення конкурентоспроможного ринку якісних туристичних послуг.

Досліджуючи кадрове забезпечення українських підприємств сфери туризму нами виявлена низка найбільш гострих і не вирішених до цього часу проблем, а саме:

- відірваність теоретичної підготовки фахівців від практичної;
- відсутність ефективного зворотного зв’язку між роботодавцями (туристичними фірмами) та ВЗО;
- невідповідність ступеня кваліфікації окремих працівників займаним посадам;
- відсутність чітко визначеної політики в роботі з персоналом;
- недостатня кваліфікація працівників служб управління персоналом туристичних підприємств тощо.

Окрім цього, негативний вплив на формування та просування туристичного продукту справляють: низька виконавча та трудова дисципліна працівників; незадовільний морально-психологічний клімат; низький рівень мотивації працівників, наслідком чого є недостатня ініціативність при вирішенні виробничих проблем тощо. Разом з тим, професійна підготовка фахівців сфери туризму та рівень їхньої кваліфікації мають відповідати світовим тенденціям та подальшому розвитку сфери туризму. Однак система освіти внаслідок багатьох причин не готує фахівців, які здатні вирішувати нові завдання розвитку туристичної індустрії на сучасному технологічному рівні.

На нашу думку, серед заходів, які б в певній мірі нівелювали найгостріші проблеми кадрового забезпечення українських туристичних підприємств, слід виокремити наступні:

- приведення до єдиного стандарту переліку професій в туризмі та визначення стандартів освітніх програм з урахуванням накопиченого теоретичного і практичного досвіду;
- постійне оновлення компетенцій персоналу туристичних підприємств, що має знаходити адекватне відображення у сфері освітніх послуг;
- формування мережі навчальних закладів, які надають якісні освітні послуги з підготовки кадрів для сфери туризму;
- активізація співпраці ВЗО та туристичних підприємств з метою вироблення єдиних освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців з туризму;
- поетапне набуття професійних компетенцій та забезпечення кращої адаптації майбутніх фахівців до реальної практичної діяльності у сфері туризму шляхом щорічної виробничої практики студентів;
- моніторинг потреб підприємств сфери туризму у фахівцях різного профілю;
- орієнтація на потреби роботодавця сучасної сфери туристичних послуг.

З огляду сказаного у «Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року» серед основних цілей розвитку сфери туризму, враховуючи сучасний стан і тенденції розвитку України на період до 2026 року, має стати організація системи якісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців туристичного супроводу та обслуговування, інших професій сфери туризму [5]. Перепідготовка та підвищення рівня кваліфікації працівників туристичної сфери особливо актуально у зв’язку із підвищенням вимог до сертифікації та ліцензування туристичної діяльності з метою покращення якості обслуговування споживачів туристичних послуг.

Список використаних джерел

1. Шпак Л.І. Проблеми кадрового забезпечення туристичної галузі в системі компетентнісно-орієнтованого підходу / Л.І. Шпак // Економіка. Серія 18. Економіка і право. 2015. Вип.57. С.103-109.
2. Федорченко В.К. Педагогіка туризму: навчальний посібник / В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, М.І. Скрипник, Г.С. Цехмістрова. К.: Видавничий дім «Слово», 2004. 296 с.
3. В світі зростає безробіття серед молоді. URL: http://vnz.org.ua/.
4. Туристична діяльність у 2011-2017 роках: статистичний збірник. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publtur_u.htm.
5. Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. Розпорядження від 16 березня 2017 р. №168-р. URL: https://tourlib.net/zakon/strategy2026.htm.