Дяченко С.В.
Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки»
(м. Умань, 30 листопада - 1 грудня 2017 р.)
Умань: ВПЦ «Візаві», 2017. 364 с. C.276-278.

Туризм як форма залучення до традиційно духовних цінностей

Аналіз досліджень розвитку туризму в розвинених країнах свідчить, що для України ця галузь комплексного виробництва могла б істотно впливати на наступні сектори економіки: транспорт, торгівлю, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку. Вона може стати одним з найперспективніших напрямів структурної перебудови економіки, яка підтримує національні традиції, стимулює розвиток народних промислів, відроджує рецепти приготування цікавих і смачних страв, вимагає збереження природи та створення сприятливих соціальних умов для ефективного функціонування комплексної галузі виробництва.

Наприкінці XX століття індустрія туризму, розвиваючись в умовах глобалізації у середовищі, сприятливому для ринкової економіки, приватного підприємництва та вільної торгівлі, набуває глобальних рис галузі світового господарства [2].

Духовно-моральний стан суспільства не у меншій мірі, ніж економіка, матеріальна сфера, позначається на устрої життя в країні, рівні добробуту населення. З ним нерозривно пов'язані реалізація свобод і прав людини, затвердження індивідуальності і колективної співпраці суспільства, своєрідність історичних традицій, стабільність моральних засад, етики, особистої і громадської поведінки.

Як наслідок, виникає соціальна напруженість - це особливий стан громадського життя, що характеризується загостренням внутрішніх протиріч. Викликається сукупністю економічних, політичних, соціальних, національних, релігійних і інших процесів. Вона потребує вивченню цих процесів, розробки стратегічних планів зняття напруги у суспільстві, оскільки сам процес «горячої точки», як правило, часто посилюється дією зовнішніх обставин і локальних чинників.

Формування особи в XXI столітті починає сприйматися як системний комплекс добре відомих нині напрямів - розумового, морального, фізичного, естетичного і трудового. Розвиток особистості супроводжується не лише досягненнями у знаннях, але і духовним вдосконаленням. Знання і віра не заважають один одному, і жодна з них не може замінити або знищити іншу. Ф.Г. Гегель розглядав виховання (як системостворюючий педагогічний процес), як дію (взаємодія суб'єкта і об'єкта), як культивацію двох найважливіших здібностей людини: розуму і моральності [1].

Духовно-моральне і патріотичне виховання повинне будуватися на основі традиційно властивих українській культурі цінностей. Йдеться не про створення нових ідеологічних продуктів, а про визнання актуальності базисних духовних і моральних цінностей України, як багатовікової цивілізації. В першу чергу - про туристичні традиції, що є основою культури, цінностей і переконань народів нашої країни. Тому, разом з різними формами залучення молоді до традиційних духовних цінностей, чималу роль повинен відіграти релігійний туризм.

Сучасні вимоги до формуванню необхідного рівня компетентності громадян в області історії, суспільних знань, філології, мистецтва, моралі зобов'язані стимулювати виховання соціально цінних якостей особи: громадянськості, патріотизму, пошани до історичної і культурної спадщини України і світу, комунікативних навичок, культури міжетнічного і міжконфесійного спілкування, естетичної, екологічної культури тощо.

На нашу думку, сьогодні українське суспільство переживає духовно-моральну кризу. Економічні негаразди, політичні потрясіння, національні протиріччя, невизначеність життєвих засад, втрата позитивних ідеалів, складні екологічні проблеми - усе це, позбавляє людей емоційної рівноваги, породжує бездуховність, сприяє руйнуванню життєвих орієнтирів. Загострюються протиріччя, що призводять до гострих соціально-трудових конфліктів, до зіткнень на етнічному і релігійному ґрунті, у людей з'являється почуття страху і безвихідності, втрачається упевненість в майбутньому дні.

Як наслідок можемо зробити наступні висновки:

1. Україна - багатонаціональна, багатоконфесійна, перспективна, багата на туристичні ресурси держава з великою культурною, архітектурною спадщиною, значним релігійним підґрунтям та можливістю стати привабливою країною для іноземних туристів.
2. Україна, проводячи державну підтримку туризму, може в майбутньому стати провідним центром міжнародного туризму, що потребує подальшого стратегічного планування розвитку цієї форми туризму.
3. Політика підтримки суспільно корисних ініціатив потребує раціонального поєднання загальнодержавних і духовних інтересів, утвердження цілісності духовного національного простору, консолідації конструктивних сил суспільства, здатних забезпечити всебічний розвиток середовища.

Список використаних джерел

1. Гегель Г.В. Наука логики / Г.В. Гегель. М.: Мысль, 1970. Т.1. 501 с.
2. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева. К.: Альтерпрес, 2002. 436 с.