Дика О.О.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.145-146.

Еволюція хостелів як центрів розвитку бекпекер-туризму

Хостели є найбільш помітною, матеріальною та символічною частиною культури подорожей, «референтною основою для планування подорожі, а також сценарієм того, як виконувати та, можливо, змінювати свою власну ідентичність у бажаному середовищі» [1].

При цьому хостел для туристів не обов’язково повинен складатися з людей певної демографічної групи (вік, стать, національність), а скоріше людей, які поділяють той самий набір певних цінностей, моделей пересування, традицій тощо. Рішення щодо того, щоб залишитися в цих місцях спільної присутності та спільної близькості не є «випадковим», а свідомим і звичним методом отримання туристичного досвіду, що відрізняє бекпекер-туристів від масових туристів. Таким чином, замість того, щоб бути звичайними місцями зупинки та транзиту, хостели забезпечують насичену, багатошарову та щільну взаємодію; спільний простір стає важливим провідником у процесі обміну, будь то обмін ідеями, дружбою, інформацією та матеріальними благами.

Сучасні хостели - це також середовище, в якому людина може визначити своє власне місце, як організувати свій час і свій наступний крок (маршрут). Хоча зустріч з іншими мандрівниками може бути другорядною порівняно з «місцевими», вона все ще має важливе значення, бо дозволяють спілкуватися один з одним після перетину «чужої території», служачи для зміцнення громадського духу та сприяючи створенню індивідуальних і групових ідентичностей. Хостели також стали постійно оновлюваним довідником для подорожей з відповідною інформацією про поїздки, де відбувається обмін інформацією, люди зв’язуються з місцевими подіями та наявними робочими місцями, місцем для знайомства та організації тимчасових спеціальних туристичних груп для розподілу витрат та ризиків. Це свідчить про те, що хостели, як важливий вузол споживання та просторове середовище для багатьох практик, які можуть домінувати в повсякденній діяльності туристів, набирають багатьох характеристик того, що Сомерсон називає «енклавичним простором» [2].

Для інкапсуляції споживачів хостели створюють синергію з повсякденною діяльністю (подорожі, нічне життя, пральня, доступ до Інтернету); з певними практиками споживання, які діють як зв’язуючі агенти, які дають мандрівникам достатньо автономії, що підтверджує (справжню чи ілюзорну) незалежну природу бекпекінг-турів. Перефразовуючи Ферта, хостели містять комфорт просторово узгодженої ідентичності, з’єднуючи місця разом у все більш анклавному ландшафті в різних місцевих контекстах зі знайомим архітектурним стилем, що містить повсякденні зручності, такі як Wi-Fi, англомовний персонал, базова безпека, жива музика тощо [3].

Хостели також стають все більш вправними у наданні та організації туристичних послуг, взаємодіючи зі спеціалізованими транспортними компаніями та туристичними операторами за допомогою вебпорталів, таких як hostelworld.com, допомагаючи створити ландшафт, який гарантує, що мандрівники ніколи не почуватимуться загубленими, нерухомими чи ізольованими, де б вони не були. Однак, через подібну комерціалізацію, мобілізація спільних заходів і систем взаємодопомоги, які традиційно були пов’язані з хостелами, як-от спільні обіди, кухні, дошки оголошень відкликаються, тобто більше не підтримуються та не вписуються в структури та замінюються більш індивідуалізованими видами діяльності, спрямованими на миттєве задоволення, з меншою увагою до заходів, які допомагають самоорганізації або приносять користь колективній культурі.

Таким чином, хостели розробили надзвичайно складні «партисипативні» програми, щоб надати мандрівникам можливості споживання, що призвело до певної частки деіндивідуалізації або зменшення автономії, безперервного накопичувального процесу, за допомогою якого бекпекер-туризм стає безпечнішим та комфортнішим для людей, але лише для тих, хто достатньо заможний, щоб брати участь і готовий відмовитися від певної індивідуальної діяльності заради контрольованої переваги. Внаслідок чого залишається відкритим питання про те, чи можуть хостели бути ключовою інфраструктурною та культурною системою бекпекер-туризму чи вони поступово стають елементами більш масових та традиційних видів відпочинку.

Список використаних джерел

1. Січка І.І. Міжнародний туризм на початку XXI століття // Сталий розвиток економіки. 2017. № 1(34). С.26-32.
2. Somerson A. Backpacker Ethnography // Annals of Tourism Research. 2003. Vol.30. Issue 4. pp.847-867.
3. Firth T., Hing N. Backpacker Hostels and Their Guests: Attitudes and Behaviours Relating to Sustainable Tourism // Tourism Management. 1999. Vol.20(2). pp.251-254.