Фесенко Г.О., Бенедиктович Є.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.256-260.

Тенденції розвитку агротуризму в Україні

На даний час одним із перспективних напрямків розвитку туристичної галузі в Україні є агротуризм. Агротуризм виступає джерелом поповнення державного бюджету, покращує якість життя сільського населення, сприяє залученню іноземних туристів, а також помітно скорочує показники безробіття у сільській місцевості. Однак необмежені ресурсні можливості України для розвитку агротуризму в даний час використовуються неповною мірою через слабо розвинену інфраструктуру. Одним із шляхів вирішення даної проблеми може бути розвиток сільського туризму на основі розробки ефективних форм його функціонування і реалізації агротуристського продукту. Сільський туризм в Україні - один з ефективних та малозатратних способів розвитку конкурентоспроможної галузі місцевої економіки, що має позитивний соціокультурний ефект на регіони країни.

Проблема організації і розвитку агротуристичної діяльності є досить актуальною для вчених і практиків. Необхідне вдосконалення діючих і розробка нових підходів і методів, які б, з одного боку, враховували існуючі загальнотеоретичні напрацювання вирішення даної проблеми, а з іншого - припускали їх практичне застосування в конкретних економічних умовах. Переходячи до розгляду соціально - економічного потенціалу України, слід підкреслити, що сільське господарство - головна галузь економіки країни, та саме популяризація агротуризму є перспективним напрямом розвитку туристичної сфери. Але, не зважаючи на усі переваги, розвиток сільського туризму в Україні не носить динамічного характеру та має низку негативних чинників, які стримують ефективний розвиток даної сфери послуг.

Ситуація у сфері туризму України вимагає підтримки та рішучих кроків з боку державних та регіональних владних структур. Визначення пріоритетів туризму дає змогу не лише активізувати туристичну діяльність, а й відкрити весь потенціал держави в галузі туризму. Одним з найважливіших напрямків економічного розвитку, який буде сприяти соціальному, духовному та економічному розвитку кожного регіону є сільський туризм.

Агротуризм виник як відносно малозатратна альтернатива туристичному курортному відпочинку, у якій використовуються ресурси сільської місцевості і культурно-історична спадщина регіону. Міжнародна практика показує, що розвиток агротуризму є великою соціально-економічною програмою щодо переведення частини аграрного сектора зі сфери виробництва в сферу послуг. Проведені наукові дослідження, вивчення досвіду зарубіжних країн і ряду українських регіонів свідчать про те, що агротуризм є інноваційним видом туристичної діяльності.

Поняття агротуризму може бути синтезом різних визначень, прийнятих в зарубіжних країнах, де відпочинок в сільській місцевості прийнято називати екотуризмом, агротуризмом, зеленим та сільським туризмом. Варто зазначити, що в рамках агротуризму практикується і пряма виробнича діяльність: відродження і розвиток різних народних і художніх промислів, традиційного ремісничого виробництва, виробництво екологічно чистих продуктів харчування. Завдання агротуризму - дати імпульс розвитку окремих сільських поселень, підвищенню рівня доходів їхніх жителів, припинення міграційного потоку з сільських поселень в місто шляхом організації нового специфічного сектора місцевої економіки.

Сільські території - це гетерогенні за своєю структурною будовою соціально-просторові утворення, що складаються з населення, поселень, виробничих комплексів, інфраструктури, земель сільськогосподарського та іншого призначення, природного середовища, які виконують виробничо-господарські, природоохоронні, рекреаційно-оздоровчі, соціальні та інші функції з урахуванням ресурсного потенціалу і перебувають під управлінським впливом органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, а також суб'єктів господарювання різних форм власності [1].

За показниками 2017 р. в Україні було 377 сільських (зелених) садиб, середня місткість яких розрахована на 13,5 осіб. Загальна кількість осіб, які користувалися послугами 82570 осіб. Доходи становили 53594,4 тис. грн., що у розрахунку на одну садибу становить 142159 грн. (табл. 1).

Таблиця 1. Сільський (зелений) туризм у 2017 р. за регіонами (фізичні особи-підприємці)*

* Складено за [2]
** Доходи від наданих послуг вказані без ПДВ, акцизного податку і аналогічних платежів)

Сільський туризм традиційно розвивався в Західному регіоні, оскільки там розташовані пансіонати, санаторії, бази відпочинку. Із 377 сільських садиб 306 розташовані і в Івано-Франківській області, 14 - у Львівській, 16 - у Чернівецькій. З південних областей тільки у Миколаївській було 4 сільські осередки туризму і 3 - в Одеській області. В Херсонській і Запорізькій області взагалі не було зареєстровано жодної сільської туристичної садиби. Враховуючи унікальні природні, сільськогосподарські та ресурсні можливості південних регіонів, слід формувати систему осередків зеленого туризму з метою залучення відпочиваючих на морському узбережжі, розширення туристичного сезону, диференціації туристичного продукту.

В даний час назріла необхідність розробки кардинальної концептуальної основи розвитку сільської місцевості України з конкретизацією у вигляді окремих програм розвитку певних галузей і сільських територій. Основною задачею є пошук додаткових видів зайнятості та джерел доходів сільських сімей, які могли б вивести економіку села з кризи на шлях стабільного і стійкого розвитку, сприяти самоорганізації сільської економіки, більш раціонального використання людського потенціалу сільських районів.

Високий агротуристичний потенціал України має бути реалізований, тому що динамічний розвиток сільського туризму - це шлях до подолання економічної та соціальної кризи сільської місцевості у регіонах. Крім того, агротуристичні послуги все більше завойовують популярність серед міських жителів. У багатьох країнах агротуризм є однією з перспективних галузей індустрії відпочинку, яка дозволяє відпочиваючим незабутньо провести час в мальовничих і екологічно чистих селах, ознайомившись з культурно-історичною спадщиною місцевості, на певний час відволіктися від активного життя у місті.

Отже, досягнення сприятливого соціально-економічного впливу зеленого туризму на економіку, суспільство, території є важливою складовою стратегії сучасного етапу розвитку країни. Для створення комплексної стратегії розвитку сільського туризму на території України, з чітким індикативним механізмом реалізації, необхідно достовірно визначити рівень сучасного стану і перспективи розвитку даного сегменту туристського ринку, збільшити кількість показників, за якими звітують суб’єкти сільського туризму і формується комплексна статистична інформація щодо розвитку зеленого туризму, провести чітку ідентифікацію видів зеленого туризму (сільський, агро-, еко-) і визначити їх участь у реалізації поставлених задач і планів.

Список літератури

1. Павлов О.І. Сільський розвиток та розвиток сільських територій: процесуальний та об'єктний прояви // Економіка. Фінанси. Право. 2009. №7. C.17-20.
2. Колективні засоби розміщування у 2017 р.: статистичний збірник. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
3. Забуранна Л.К. Сільський туризм як чинник ефективного соціально-економічного розвитку сільських територій України // Туризм сільський зелений. 2012. №1. С.3-5.
4. Барановський М. Туризм як форма активізації розвитку сільських депресивних територій // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2008. Вип.24. C.13-21.
5. Биркович В.І. Сільський зелений туризм - пріоритет розвитку туристичної галузі України // Стратегічні пріоритети. 2008. №1(6). С.137-143.
6. Вишневська О.О. Феномен туризму у сучасному соціокультурному просторі: монографія. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. 296 с.
7. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. №742-IV. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_selgosp.htm.