Філь М.І., Дроздяк В.О.
Матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інновації в управлінні асортиментом, якістю та
безпекою товарів і послуг» (м. Львів, 6 грудня 2018 р.)
Львів: Растр-7, 2018. 316 с. С.266-268.

Особливості перших кав'ярень у Львові

В 1829 р, за свідченням Ігнатія Кемеровського в книзі «Альбом Львівський» (1862): «Кав’ярня була тільки одна трохи кращої якості на Валу. Оберни (таверни) брудні. Влітку - порожні, взимку - переповнені. Їжа менш ніж середня, але дуже дешева. Кондитерських було п’ять на все місто, магазинів багато і досить пристойних, але без вітрин на вулицях».

Єдина кав’ярня називалася «Віденська», саме тоді побудував її Карл Гартман. Іншою популярною кав’ярнею була кнайпа Леваковского, який, щоб залучити австрійців, говорив з ними по-німецьки.

Рис. 1. Львів 1828 р.

У театрі Скарбка, який львів’яни назвали «Палас Рояль», планувалося відкрити магазини, готель, ресторани, кондитерські. Але не враховано було те, що театр знаходився в межах єврейської дільниці, і це порушило всі плани. Уже перша кав’ярня, яка тут відкрилася, збанкрутувала через десять місяців. Наступні спроби відродити будь-яке інше заклад також не увінчалися успіхом.

У 1845 р на Високому Замку була побудована кав’ярня і штучна печера, яку охороняли два лева. Ці леви стояли колись у старій ратуші. Кав’ярня на Високому Замку удостоїлася високого гостя. 21 червня 1855 року під час свого другого відвідування Високого Замку (вперше це сталося 19 жовтня 1851 роки) імператор Франц Иосиф в супроводі ерцгерцога Людвіка і численної свити завітав сюди на запрошення міської влади. Але кава імператор не пив. Попиваючи чай, він мрійливо милувався святковою ілюмінацією і феєрверками в свою честь.

Навпроти старого театру був ресторан «Під стрільцем», який облюбували студенти університету. Перед полуднем часто траплялося, що студенти занадто захоплювалися грою в більярд, і тоді рятував їх колега. Він влітав захеканий зі звісткою, що професор уже читає каталог. І студентів відразу як вітром здувало - всі поспішали вчасно відгукнутися на вигукування свого прізвища.

Німецький мандрівник Йоганн Коль в 1841 році дивувався великій кількості кав’ярень та кондитерських, що існували у Львові: «У Львові кав’ярні кращі і елегантніші, ніж в Дрездені і деяких інших містах такої ж величини. Кращою є кав’ярня Вольфа на Ринку. Вона має цілий ряд хороших кімнат, які ми майже в будь-який час дня бачили такими наповненими поляками та австрійцями, ніби у Львові зібрався переповнений рейхстаг. У центрі однієї з кімнат сиділа на троні з австрійським звичаям господиня кав’ярні, оточена, немов аптекар, банками з цукром, чайниками і кавниками, чашками і склянками. Тут є три види кави, «білий», «коричневий» і «чорний», до яких додають молоко в трьох різних пропорціях». А ще він зазначив певну особливість львівських кнайп. Незважаючи на те, що там сиділа публіка, одягнена на французьку або німецьку манер, на вивісках кнайп зазвичай красувалися шляхтичі в жупанах і з чашкою кави в правій руці.

Інша особливість львівських кав’ярень та, що власники намагалися наввипередки охрестити свої заклади якимись дуже помпезними назвами - якщо не «Імперіал», то «Рояль» або «Гранд». Тим часом серед кількох сотень паризьких кав’ярень, які зазвичай розташовувалися на кінцевій зупинці трамвая чи автобуса, зустрічалися дуже скромні: «Під автобусом», «Під трамваєм» або «Cafe du Metro». Інші теж не відрізнялися особливою фантазією - «Кав’ярня геніїв» чи «Кав’ярня під котом, що ловлять рибу», або ще так: «Все йде чудово», «Чому б і ні?», «На хвилинку». І якщо в Парижі кав’ярня могла називатися «Cafe du Paris», а у Відні - «Kaffee zur Stadt Wien», то в Львові жодна кнайпа не називалась «Львівська» - бо це звучало б вже не з таким розмахом. І якщо вже повинно було бути присутнім в назві якесь місто, то, по крайній мере, Варшава або Відень, а ще краще - Рим або Палермо.

І коли в 1894 році проходила Виставка Крайова, то на території Стрийського парку відкрилося безліч великих і маленьких ресторанчиків з претензійними назвами. Особливим успіхом на виставці користувався невеликий, але вишуканий павільйон під назвою «Французький ресторан», тому що кожна виставка, в якій би частині світу вона не проходила, повинна була мати свій французький ресторан, де місцеві кулінари влаштовували справжні демонстрації кулінарного мистецтва. Ці обіди, які подавалися прекрасної літньої пори на відкритій веранді під гру військового оркестру та з видом на різнокольорові підсвічені фонтани, справляли незабутнє враження.

Російський письменник Микола Лесков, побувавши у Львові в 1862 р, писав: «Кав’ярні тут дуже хороші і постійно повні народом. У кав’ярнях призначаються побачення».

Російський чиновник Г. Воробйов в кінці XIX століття писав: «Львів уже зовсім прокинувся. Магазини відкриті. У кав’ярнях повно публіки. Львівські кав’ярні влаштовані на віденський манер: маса газет і журналів, столики для гри в карти і доміно, розторопна прислуга. Нині у великій моді кафе Шнейдера на Академічній вулиці. У кав’ярнях ріжуться в карти і в доміно, читають газети, говорять про політику і громадських справах, сперечаються, і все це - тихо, мирно».

Однак, українці в 1860-х роках, ще не так часто заходили в кав’ярні. «Наші громадяни жили взагалі дуже економно, - згадував Олександр Барвінський, - і не заповнювали кав’ярень і готелів, як це, на жаль, буває в нинішні часи, а хіба що часом в неділі та свята дозволяли собі зайти пополудні в кав’ярню, або в хороший ресторан. Тодішня молодь академічна харчувалася, як правило, в приватних ресторанах або у знаменитого Томаша, що мав ресторан на вул. Баторія навпаки кримінального суду, і за 27 крон подавав підливу, шматок м’яса і борошняне блюдо». Пиво студенти вживали рідко. «Хіба що в якусь річницю, хто то випивав склянку львівського пива або чарку вина», - додав О. Барвінський.

Однак уже в 1880-х роках українці стали частіше відвідувати кав’ярні, враховуючи, що там з’явилася сила-силенна журналів.

Список використаних джерел

1. Винничук Ю. Кнайпи Львова. Харків: Фоліо, 2015. 68 с.