Володимир Фуртій
Матеріали XIV Міжнародної наукової конференції
«Географія, економіка і туризм: національний та
міжнародний досвід» (м. Львів, 9 жовтня 2020 р.)
Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 458 с. С.361-362.

Літнинський туристичний рух Чехословаччини у першій половині XX ст.

На прикінці ХІХ ст. - початку ХХ ст. серед чехів стає популярним літні канікули у садибах, так званий «літнинський відпочинок». Заможні сім’ї будували власні вілли, які були доступні цілий рік та могли використовуватись для короткого проживання у вихідні дні. Якщо сім’я не могла дозволити собі власну віллу, вона могла її орендувати. Менш заможні родини могли орендувати лише окремі квартири чи кімнати. Відпочиваючих у літку гостей називали «літнинцями» («letňásci»).

Переломний момент для «літнинського руху» відбувся у 1905 році, коли на чеських підприємствах був запроваджений двадцяти-чотирьох годинний недільний відпочинок. У кінцевому рахунку зазначене суттєво вплинуло на розвиток спортивної діяльності, організацію поїздок та підвищений інтерес до відвідування курортів.

Не менш вагомий поштовх для літнього відпочинку за містом було прийняття Закону про торгових помічників №20/1910 р., що надавав заступникам вищих служб право на оплачувану відпустку та сприяв появі нового середнього класу, який уже міг мати більше вільного часу.

У зв’язку з експансією чеського фінансового капіталу за межі чеських земель і пов’язаних з ним інвестицій у будівництво туристичної інфраструктури на Адріатичному узбережжі, можна говорити про зростання закордонних подорожей та відпусток. Найбільше це проявилося в Істрії, де будували не лише чеські зруби, але й готелі та ресторани.

Разом із розвитком відпочинку у літніх садибах та квартирах на рубежі ХІХ та ХХ ст., також спостерігалася тенденція до організованого дитячого та підліткового літнього відпочинку. У результаті зазначених тенденцій було створено літні дитячі табори. Цей процес тривав протягом усього періоду Першої республіки (1918-1938 рр.)

Водночас найдешевшим варіантом для багатьох чехів було залишитися у родичів, де в оплату за житло входила допомога у сільськогосподарській роботі. Харчування теж було на вибір. Варіант для заможних гостей - місцевий ресторан. Інший варіант - відпочиваючі самі готували їжу із продуктів, які купували. Відпочинок у літніх садибах також пропонував можливість поїсти прямо на фермі. Однак проблемою була гігієна, яка у сільській місцевості часто не відповідала очікуванням проживаючих із чеських міст. Популярними місцями літнього відпочинку чехів у перші роки ХХ ст. були південні та південно-західні околиці Праги. Тут найпрестижнішими були поселення Добржиховіце, Ржевніце, Сенограби. У південній Чехії передгір’я Орліцкіх гір або область Богемно-моравського нагір’я.

Відпочиваючи влітку на квартирі, туристи також могли відвідати замкові споруди. Зокрема, популярною стала колишня дача Ф. Фердинанда поблизу м. Тршебонь. Поступово пропозиція дачних квартир поширилася на Словаччину та Підкарпатську Русь. Проживання на курорті пропонувало різні форми дозвілля, і передбачало оплату 500 чеських крон на місяць. Активною формою був туризм, пов’язаний із збиранням лісових ягід та грибів.

У 1914-1918 роках відбулася Перша світова війна, яка погіршила економічне та соціальне становище чеського населення. Тому зазначені роки не були дуже сприятливим для літнього відпочинку. З іншого боку, багато власників курортів змогли використати свої садиби, щоб наблизити їх до виробництва сільськогосподарської продукції в умовах нестачі продовольства. Переїзд на постійне місце проживання у сільську місцевість також дозволив їм зайнятися скотарством

Список використаних джерел

1. Štemberk J. Fenomén cestovního ruchu. s.50.
2. Lenderova M., Jiranek T., Mackova M. Z dějin české každodennosti. s.350-351.
3. Letem světem. 1929. č.27. s.91.
4. Sbírka zákonů a nařízení ČSR, Zákon č. 20/1910 Sb. о obchodních pomocnících.
5. Lenderova M., Jiranek T., Mackova M. Z dějin české každodennosti. s. 272-274.