Гаркава О.С.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та
готельно-ресторанної індустрії в Україні:
теорія, практика та інновації розвитку"
(м. Умань, 30-31.10.2019 р.)
Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.321-323.

Методики оцінки фінансової діяльності туристичного підприємства

Аналізуючи існуючі погляди на фінансову діяльність та стійкість підприємства, а також її показники, можна виділити декілька традиційних методик її оцінки, що в загальному можна розподілити на методи, що засновуються на аналізі балансу, методи, що базуються на неформальних, інтуїтивних підходах, методи. Що є узагальненими за досвідом розв'язання подібних задач та методи експертних оцінок, а також економіко-математичні методи.

Питанням дослідження та розробки методик проведення фінансового аналізу присвячені праці вітчизняних вчених, таких як І.О. Школьник, І.М. Боярко, О.В. Дейнека, Н.А. Дехтяр, О.В. Люта, Н.Г. Пігуль, О.М. Пахненко. Проте в даних дослідження недостатньо приділено увагу специфіці застосування методики оцінки фінансового аналізу саме у туристичних підприємствах.

В сучасній економічний літературі зустрічається аналіз фінансової діяльності як експрес-аналізом так і комплексним. Проте більшість науковців, а також практиків надають перевагу експрес-аналізу, що здійснюється на основі обмеженої кількості розрахунків надати об'єктивну оцінку досліджуваного напряму, яка дозволить прийняти обґрунтовані управлінські рішення. Проте комплексний аналіз дає можливість всебічно оцінювати фінансовий стан підприємства на основі дослідження сукупності різних параметрів, що різнобічно охарактеризовують фінансову та господарську діяльність.

Основна різниця між комплексним та експрес аналізом фінансового стану є ступінь деталізації аналітичних розрахунків. В першу чергу для оцінювання фінансового стану потрібно окреслити мету та завдання для його здійснення. Варто зазначити, що частіше всього оцінка фінансової діяльності внутрішніми службами підприємства здійснюється з метою впровадження конкретних заходів одо його зміцнення, а також виявлення основних напрямків подальшого розвитку підприємства.

З іншої сторони, постійним завданням є діагностування банкрутства підприємства, що дозволяє вчасно запобігти небажаним наслідкам у рамках функціонування системи раннього попередження і реагування в процесі здійснення фінансової, а також і господарської діяльності [1, с.112]. Зовнішня оцінка може проводитися як акціонерами, кредиторами, інвесторами, так і податковими органами та підприємствами-партнерами та ін. Найчастіше вона застосовуються для оцінки кредитоспроможності та платоспроможності підприємства, адже в сучасних умовах зростає потреба підприємств у позичковому капіталі та здатності «втриматися на плаву». Г.В. Савицька вважає, що фінансова діяльність та стійкість підприємства є свого роду здатністю суб'єкта господарювання функціонувати та розвиватися, зберігаючи рівновагу свої активів та пасивів в змінному внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість в довгостроковій перспективі в рамках допустимого рівня ризику [2, с.36].

А.Д. Шеремет визначає, що сутністю фінансової діяльності є забезпеченість запасів джерелами формування, тоді як платоспроможність є її зовнішнім проявом. В той же час ступінь забезпечення запасів джерелами обумовлює ту чи іншу степінь платоспроможності (або ж неплатоспроможності) [3, с.292].

Для українських же підприємств найбільш вживаним у практиці підприємства є метод фінансових коефіцієнтів. Як правило, оцінка проводиться за групами показників фінансової стійкості, майнового стану, платоспроможності і ліквідності, прибутковості та ділової активності. Класифікація груп, їх склад та методика розрахунку показників, що є закріпленими у нормативних документах, а також представлених у різноманітних наукових доробках, істотно різниться, що обумовлює відсутність єдиного підходу для оцінки фінансової діяльності [4, с.83].

В останні роки найбільшого поширення набули методики, що надають можливість інтерпретації результатів оцінки фінансової діяльності на основі одного узагальнюючого показника. Проте їх різноманіття, відсутність певної систематизації, чіткого алгоритму здійснення розрахунків та умов застосування ускладнюють їх використання у практичній діяльності підприємств. До того ж, суттєвою проблемою використання більшості методик є відсутність нормативних значень фінансових показників, що враховують галузеві особливості функціонування підприємств.

Статистичність фінансового аналізу, непридатність деяких методів, що дієві на заході, до умов господарювання, що наявні в нашій країні. Низький рівень інформативності фінансової звітності.

Бібліографічний список

1. Хотомлянський О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. 2007. №1. С.111-117.
2. Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. М.: Проспект, 2002. 432 с.
3. Курошева Г.М. Теория антикризисного управления предприятием: учеб. пособие. СПб.: Речь, 2004. 372 с.
4. Піскунов О.Г., Мтеленко Н.Г., Лободзиньска Т.П. Еволюція підходів до комплексної оцінки фінансового стану підприємства // Економічний вісник Національного технічного університету України «КПІ». 2009. №6. С.80-88.