Гаврилюк А.М.
Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 14-15 квітня 2022 р.)
К.: КНУКІМ, 2022. 294 с. С.93-95.

Міжнародний досвід розвитку туризму в умовах війни та поствоєнний період

Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, розпочата 24 лютого 2022 року, суттєво вплинула на функціонування національної сфери туризму, переорієнтувавши ключові напрями діяльності до потреб воєнного стану. Під загрозою опинилася значна кількість туристичних ресурсів у місцях постійних російських борбардувань. Зріс попит на додаткові сервісні послуги у місцях концентрації внутрішньо переміщених осіб. Країна почала жити в нових реаліях, з якими раніше не зіштовхувалась.

Міжнародний досвід розвитку туризму в умовах війни та поствоєнний період

Міжнародний досвід засвідчує про подібні «воєнні сценарії», за якими не лише «виживала» сфера туризму, а й накопичувала власні історії розвитку туризму в умовах війни та поствоєнного періоду. Наразі складно прогнозувати перебіг військових дій, спричинених повномасштабним вторгненням російської федерації до України, тому варто зробити огляд окремих практик, які можуть бути корисними для нас.

Попри те, що досвід Держави Ізраїль, на перший погляд, не досить оптимістичний, оскільки стосується розвитку туризму в умовах постійного загострення збройних конфліктів, разом з тим, відповідним органам влади вдалося виробити не тільки ефективну державну політику, а й адаптувати різні суспільні сфери, зокрема, й туристичну, до таких обставин. Найбільш популярними серед відвідувачів країни стали міста: Єрусалим, Тель-Авів, Назарет, Вифлеєм, Хайфа, Ейлат та курорти Мертвого моря. До початку пандемії COVID-19 туризм в Державі Ізраїль складав 6,2% надходжень до скарбниці через розвиток таких найбільш популярних видів туризму, як: паломництво, медичний, культурний.

В умовах так званого «холодного перемир’я» розвивається туризм на території Федерації Боснії та Герцеговини. Особливий туристичний інтерес привертають міста Сараєво і Мостар. Саме вони стали центрами розвитку так званого темного туризму, з огляду на те, що зберегли унікальну культурну спадщину, що зазнала руйнувань під час військових дій. Серед відвідувачів не лише туристи, які цілеспрямовано приїздять до федерації, а й ті, хто відвідує сусідні держави.

Власний підхід до розвитку туризму запропонувала Хорватія, маючи на своїй території потужний рекреаційно-оздоровчий та культурний потенціал. Держава підтримувала на початку 2000-х рр. авіакомпанії, круїзний сервіс, створила пільгові умови для власників житла, забезпечила відкриття пляжів, облаштувала відповідну інфраструктуру та забезпечила промоцію національних туристичних ресурсів. Це зумовило притік іноземних інвестицій, і як наслідок, щорічне зростання кількості відвідувачів країни до 10 млн. осіб, які формують близько 15% ВВП Хорватії.

Однією із найпопулярніших країн серед українських громадян є Єгипет, проте на території цієї країни теж велися бойові дії - наприкінці 1960-х до початку 1980-х рр. Нині ж внесок туризму в національну економіку складає близько 12%. Тому можна констатувати, що ця сфера в країні розвивається стрімкими темпами. Найперше, увагу мандрівників привертають особливості морського узбережжя півострова Синай з унікальним підводним світом та багатою історико-культурною спадщиною. Як зазначають експерти, у 2019 р. країну відвідали майже 15 млн. туристів.

Підсумовуючи, зазначимо, попри те, що сфера туризму дуже гостро і болісно реагує на суспільні виклики, спричинені збройними військовими конфліктами, разом з тим, такий стан справ, формує передумови і створює можливості для постконфліктного туристичного ландшафту [2], що здатен актуалізуватися в нових реаліях і в Україні.

Список використаних джерел

1. Маджумдар К., Гончарова К. Повстати з руїн. Які країни після війни стали популярними у туристів? URL: https://tourlib.net/statti_ukr/madzhumdar.htm.
2. Kassouha Z.A. Post-Conflict Tourist Landscapes: between the Heritage of Conflict and the Hybridization of Tourism Activity // Viatourism. 2019. №15. URL: https://doi.org/10.4000/viatourism.3984.