Гаврилюк А.М., Крива О.П.
Тези доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 14-15 листопада 2019 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2019. 279 с. С.83-87.

Культурна спадщина та її різновиди як атрактивний туристичний ресурс

В умовах сучасної ринкової економіки туризм є об’єктом вивчення багатьох наук. Це свідчить про те, що туризм охоплює не лише економіку різних країн, а також культурну спадщину, традиції, релігію та ремесла. В Україні є велика кількість регіонів, які багаті унікальними історичними територіями, мальовничими ландшафтами, стародавніми містами, садово-палацовими і парковими ансамблями, що постають в центрі уваги дослідників.

В українському суспільстві все помітнішим стає поглиблення інтересу до історичного минулого, дослідження невідомих сторінок вітчизняної історії. Більше робиться акцент на роль культурної спадщини як матеріальної, так і нематеріальної, як складових формування української ідентичності, мови, традицій, духовних цінностей, що є важливим фактором усвідомлення українців як єдиної нації. Тому, актуальним в наш час є залучення та популяризація атрактивних об’єктів відвідування, що ідентифікують в уяві туриста певну територію та задовольняють споживчий попит відвідуванням унікальних туристичних атракцій.

Важливе місце серед туристичних ресурсів посідають об’єкти нематеріальної культурної спадщини українського народу, що виступають підґрунтям культурно-пізнавально, етнічного, паломницького та інших видів внутрішнього та в’їзного туризму.

Об’єкти нематеріальної культурної спадщини (далі - НКС) відображають збережену етнокультурну самобутність етнорегіонів України: Буковини, Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Опілля, Закарпаття, Волині, Поділля, Слобожанщини тощо. Передача та популяризація традицій, оригінальність та неповторність їх представлення приваблює туристів та підвищує конкурентні переваги українських соціокультурних послуг на світовому ринку та сприяє вихованню національно-патріотичних почуттів українців.

Відповідно до Конвенції ЮНЕСКО, термін «нематеріальна культурна спадщина» означає «звичаї, форми представлення та вираження, знання і навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, визнані співтовариствами, групами і, в деяких випадках, окремими особами в якості частини їх культурної спадщини». Термін «охорона» означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності нематеріальної культурної спадщини, у тому числі і ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини [1].

Для успішного розвитку сфери НКС потрібен конкурентоздатний та компетентний в цій сфері кадровий персонал. Слід поєднати традиційні форми діяльності, які історично сформували ці території, з інноваційними видами, до яких відноситься і туризм. Важливість кваліфікованого аналізу та оцінки НКС, полягає в обґрунтуванні його подальшого ефективного використання.

Україна належить до країн з багатою історико-культурною спадщиною. З метою збереження та вивчення історії культури, а також дотримання законодавства про їх охорону і використання 21 грудня 1966 р. було створено Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (далі - УТОПІК) - громадська організація, яка має багаторічну історію, традиції, фундаментальні напрацювання у пам’яткоохоронній галузі.

Відповідно до статуту, Товариство є недержавною, неприбутковою всеукраїнською громадською організацією, що на добровільних засадах об’єднує за спільними інтересами широкі верстви населення, колективи організацій та установ, які здійснюють свою діяльність в галузі охорони культурної спадщини та розвитку туризму в нашій країні. Товариством було створено низку наукових та культурно-просвітницьких центрів, таких як: Науково-дослідний центр «Часи козацькі», Культурологічний центр УТОПІК. Кожного року товариство проводить широку просвітницьку діяльність, а також є засновником та видавцем інформаційно-методичних бюлетенів «Пам’ятки України: історія та культура». Значна сфера діяльності присвячена численним публічним та науковим заходам, які покликані привернути увагу всіх людей пам’ятко-охоронної проблематики нашої країни.

Таким чином громади створили проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова». Починаючи від 2012 р. в рамках проекту організовується «Майстерня міста». Для цього створюється спеціальний відкритий павільйон, який протягом двох-трьох тижнів служить місцем для різних заходів, де відбуваються семінари, виставки, освітні проекти для дітей та молоді, кінопокази тощо. Це дає можливість людям більше поринути в минуле і пам’ятати завжди свою історію. За допомогою таких заходів туристи можуть самостійно зробити сувенір, який залишиться в їхній пам’яті назавжди, а емоції, які будуть їх переповнювати, допоможуть залучити більше туристів та сформувати незабутнє враження про Україну, куди хочеться повертатись знову і знову. Такі презентації «Майстерні міста» вже відбулися у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Одесі та Києві.

Загальний рівень соціально-економічного розвитку країни та його складових, що визначають успішність реалізації історико-культурного потенціалу, зокрема рівня розвитку музейної та туристської діяльності, їхньої інфраструктури, кадрового та організаційного потенціалу, відповідного законодавчого та фінансового рівня у сфері туризму, для якої культурна спадщина є ресурсним джерелом та через яку, головним чином, включається до соціально-економічного розвитку країни, до цих пір законодавчо не затверджена методологія кількісного визначення впливу туризму на економіку та соціальну сферу держави. А через це складно чітко визначити економічну роль туризму і, відповідно, культурної спадщини для певної території та їхній вплив на національну економіку в цілому [3].

Історико-культурна спадщина, як матеріальна, так і нематеріальна, має великий вплив на моральне і духовне життя. Для збереження та збагачення переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, включення їх до реєстрів надбань людства, необхідно розробити національну програму їх вивчення, відродження, збереження та використання в туристичній й у соціокультурній діяльності загалом. Все це потребує вагомої державної фінансової підтримки, цілеспрямованої державної політики, спрямованої на вивчення й відродження історико-культурної спадщини етнорегіонів України, її культурних надбань відповідно до Конвенції ЮНЕСКО з цих проблем.

Важливим елементом є комунікація всіх стейкхолдерів для збереження культурної спадщини, і лише тоді настануть якісні зміни, коли всі учасники різних професій будуть згуртовано працювати. Успішне, планове та гармонійне відродження культурної спадщини можливе за умови узгодженості дій підприємницькою діяльністю та сформованою позицією місцевої громади.

До збереження культурної спадщини необхідно залучати такі інституції, які будуть незалежні від державних фінансових джерел. На культурну політику повинні впливати науковці та громадські організації, їхня думка повинна враховуватись першою у питанні збереження культурної спадщини. Також важливим є визнання місцевої громади цінності тих туристичних ресурсів матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, які є її родзинкою, брендом тощо. Важливим чинником культурного розвитку території мають бути освітні програми, що залучають до цієї роботи небайдужих та ініціативних людей, для проведення фестивалів, волонтерських робіт, семінарів, конференцій, інших комунікативних заходів. Місцева спадщина є важливим чинником приваблення інвесторів та їх ресурсів. Тому наявність грамотних та оригінальних проектів зі збереження спадщини є важливою передумовою для розвитку громад. Використання різних форм залучення елементів нематеріальної культурної спадщини України до туристичних практик сприятиме їх популяризації, а їх різноманіття забезпечить розвиток туризму навіть у кризових умовах.

Список використаних джерел

1. Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d69.
2. Федорович О., Рубановський К. Економіка спадщини: посібник для малих громад. URL: https://taif.org.ua/wp-content/uploads/2019/02/Heritage-Economy-book_TAIF.pdf.
3. Поливач К.А. Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України. URL: https://igu.org.ua/node/194.