Герасименко В.Г., Мартинова Н.С.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. C.189-192.

Інноваційний підхід до професійної підготовки фахівців для сфери туризму в контексті партнерства освіти, науки та бізнесу

Сучасна національна індустрія туризму - це складний міжгалузевий комплекс, який динамічно розвивається. Реалізація стратегічної мети - інтеграції України в міжнародний туристичний бізнес як конкурентоспроможного суб’єкту [1] - можливо шляхом удосконалення системи підготовки кадрів для сфери туризму, зокрема, її практичної складової.

У цьому контексті особливого значення набувають положення та висновки, зроблені науковцями щодо:

• реформування системи неперервної професійної освіти (В.Г. Кремень, Н.Г. Ничкало);
• підготовки майбутніх фахівців у контексті професійно орієнтованої освіти (К.Ф. Беркита, С.В. Куклін);
• проблем розвитку соціального партнерства (Н.В. Пазюра, О.І. Щербак);
• створення та забезпечення ефективного функціонування інноваційних освітніх середовищ (Л.М. Карамушка, В.А. Кручек);
• впровадження сучасних освітніх технологій навчання (Р.С. Гуревич, С.О. Сисоєва);
• диверсифікації професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму (А.П. Конох, В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, Г.П. Щука).

Водночас необхідно вказати на фрагментарність досліджень щодо напрямів, способів практико-орієнтованої підготовки фахівців сфери туризму. Також існують суперечності між зростаючими вимогами туристичного ринку щодо рівня підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму до здійснення професійної діяльності у реальних ринкових умовах та недостатньою розробленістю сучасних форм, методів, технології підготовки, за допомогою яких, студенти зможуть набути практичний професійний досвід. Все це спонукає нас до наукового пошуку інноваційних підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму в контексті партнерства освіти, науки та бізнесу. Зокрема, на наш погляд, така підготовка потребує розробки та впровадження на основі системно-діяльнісного підходу сучасних ігрових професійно орієнтованих технологій навчання, спрямованих на формування готовності випускника до успішного виконання професійних завдань в реальних умовах праці, основу яких має становити спільна діяльність викладачів, студентів та представників туристичних організацій в умовах спеціально створеного інноваційного навчально-виробничого середовища.

Виходячи з позицій, обґрунтованих в наукових дослідженнях з проблем економіки освіти про те, що освіта в сфері туризму має відштовхуватися від потреб туриста як її кінцевого замовника [2, с.161-162], а слід й від уявлень суб’єктів туристичної діяльності, формуючих ці потреби, про вимоги до робочих місць, ми дійшли наступних висновків:

1. Компенсувати недоліки формальної туристичної освіти та забезпечити баланс між рівнем компетентності майбутніх фахівців для сфери туризму та вимогами роботодавців можливо за допомогою практико і професійно орієнтованих форм та методів навчання, що використовуються у неформальній туристичній освіті.
2. Серед різноманітності сучасних форм та методів навчальної діяльності в контексті професійно орієнтованої освіті доцільно обрати ігрові технології, що пояснюється активністю суб’єктів навчання в самостійному оволодінні знаннями й уміннями та набутті професійних і особистісних якостей. Так, нами, на основі виділених ознак (інноваційність, активізація та інтенсифікація навчання, інтерактивність, зв`язок з практичною професійною діяльністю), рекомендовано комплекс ігрових професійно орієнтованих технологій навчання (КІПОТН), що включає: навчальні та професійні тренінги (майстер-класи), розбір та розв`язання типових та нетипових ситуацій реальної професійної діяльності, імітаційні тренінги та рольові ігри, організаційно-діяльнісні ігри та навчально-виробничі ігрові проекти, навчальні рекламні тури, виробнича діяльність під час масових спеціалізованих заходів з виконанням реальних професійних завдань тощо.
3. Для досягнення найбільшого ефекту від запропонованої моделі, професійну підготовку з використанням КІПОТН слід будувати, дотримуючись певних умов, зокрема, організації навчально-виробничого середовища та впровадження в процес підготовки практики соціального партнерства з підприємствами та установами індустрії туризму.
4. З метою успішної реалізації зазначених вище положень необхідно розробити методику професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму з використанням КІПОТН, яку доцільно впроваджувати на основі: компетентнісно-діяльнісного підходу до організації навчального процесу; створення спеціального середовища, одиницею якого є навчально-виробничий колектив (викладачі, студенти, представники туристичних організацій); технологічного підходу до змісту навчання. Для підсилення ефекту від впровадження методику повинно бути підкріплено відповідним навчально-методичним забезпеченням, яке може включати:
   • навчальну та робочу навчальну програми;
   • навчально-методичне забезпечення дисциплін;
   • сам КІПОТН;
   • діагностичний комплекс оцінювання готовності до виконання реальних професійних завдань (тестові завдання, опитувальники);
   • діагностичний комплекс незалежного експертного оцінювання готовності до виконання реальних професійних завдань представниками туристичних організацій (система професійного тестування, сценарій проведення професійної співбесіди, особистісні портфоліо студентів);
   • організаційно-методичне забезпечення створення навчально-виробничого середовища та функціонування навчально-виробничого колективу.

Запропоновані положення успішно реалізуються в процесі професійної підготовки фахівців для сфери туризму за напрямами підготовки 241 «Готельно-ресторанна справа», 242 «Туризм» на кафедрі туристичного та готельно-ресторанного бізнесу Одеського національного економічного університету. Це дає змогу забезпечити високий рівень формування готовності студентів до виконання реальних професійних завдань туристичних організацій, зокрема:

• формування позитивного ставлення до майбутньої професійної діяльності;
• формування знань про типові й нетипові професійні проблеми та формування умінь, навичок виконання реальних професійних завдань туристичних організацій як потенційних роботодавців;
• створення мотивів формування професійно важливих особистісних якостей;
• формування самооцінки підготовленості до майбутньої професійної діяльності.

Практична значущість запропонованого інноваційного підходу полягає в можливості впроваджувати в діяльність реальних туристичних підприємств результати навчально-виробничої праці студентів, що сприяє інтеграції їх у професійне середовище ще в період навчання.

Окремо треба зазначити на необхідності упорядкування системи підвищення кваліфікації викладачів, які здійснюють професійну підготовку в умовах співпраці з організаціями в сфері туризму, особливо викладачів спеціальних туристичних дисциплін та фахівців з організації практики та стажування.

Отриманий досвід вважаємо доцільним для впровадження та удосконалення в процес професійної підготовки майбутніх фахівців для сфери туризму в профільних навчальних закладах.

Список використаних джерел

1. Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. №168-р. URL: https://tourlib.net/zakon/strategy2026.htm.
2. Стеченко Д.М., Безуглий І.В., Турло Н.П., Мархонос С.М. Управління регіональним розвитком туризму: навч. посіб. / за ред. Д.М. Стеченка. К.: Знання, 2012. 455 с.