Голдак-Горбачевська Т.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.263-266.

Тенденції розвитку туризму в Польщі міжвоєнного періоду

Туризм є одним із найбільш масових та наочних методів пізнання історії та культури будь-якого регіону. Дослідження туристичної галузі дає змогу показати рівень економічного розвитку, становище культури, принципи державної політики, особливості світогляду та національної свідомості населення.

Міжвоєнний період в історії розвитку туристичного руху Польщі має особливе значення, адже саме тоді розпочалось становлення туризму як окремої галузі. Окрім того, в окреслений період туристична справа перейшла у підпорядкування державних органів влади, що спричинило виникнення нових установ, які займались її опікою та контролем. До того часу справи туризму перебували у виключному віданні громадських організацій та товариств [1].

Величезну роль у розвитку туристичної активності населення мала відпустка осіб як фізичної, так і розумової праці. До моменту вступу в силу відповідного закону питання оплачуваних відпусток могли регулюватися лише договорами найму працівників на розсуд роботодавців. У 1921 р. Міністерство праці та соціального захисту представило на розгляд комісії Сейму з охорони праці проект закон про відпустки працівників промисловості та торгівлі, який після нетривалих дискусій і незначних поправок був поставлений на голосування Сеймом і 16 травня 1922 р. був ним схвалений [2].

Нормативні правові акти про відпустку впливали на формування і розвиток масового туризму як системи. Раціональне використання відпустки і її поєднання з рекреацією та фізичним вдосконаленням було пріоритетним напрямом діяльності Державного управління фізичного виховання та військової підготовки. У літній період воно організовувало спортивні оздоровчі табори, оплата за перебування в яких протягом 2 тижнів коштувала всього 5 злотих, і компенсувала вартість проїзду до табору і назад [2].

Організацією туризму серед дітей та молоді займався відділ фізичного виховання Міністерства релігійних культів і народної освіти. Шкільний екскурсійний рух також підтримувався Міністерством громадських робіт. У 1931 р. згідно з рішенням ІІІ З’їзду референтів туризму при воєводських адміністраціях, що відбувся 18 березня 1931 р., Міністерство громадських робіт звернулося до Міністерства релігійних культів і народної освіти з пропозиціями співпраці референтів у справах туризму при воєводських адміністраціях. Однак Міністерство релігійних культів і народної освіти листом від 27 липня 1931 р. пояснило, що такі відділи неможливо створити через обмежений бюджет. Питаннями туризму та екскурсій шкільної молоді в округах займалися інструктори фізичного виховання [3].

З 1923 р. залізниці почали давати знижки (33%) для організованих груп туристів (30 осіб) при купівлі білетів за 8 днів до подорожі. Згодом надано знижки (до 50%) членам деяких тур фірм підчас поїздок до Закопаного. На цей час поруч із залізницею почав активно впроваджуватися автомобільний і авіаційний транспорт. В 1938 р. у Польщі вже було 29,8 тис. легкових автомобілів (у >Франції, >Англії, США - у десятки разів більше). Любителі автомобільних і мотоциклетних подорожей 1925 р. об’єдналися в «Polski Touring Club», який 1936 р. нараховував 114 осередків і 3 тис. членів. Особливо великою популярністю користувалися авторалі у центрі Львова. У міжвоєнний період туристичну галузь координували реферантури при воєводських управліннях, які були створені у 1924 р. Вони тісно співпрацювали з відділом туризму (створений 1935 р.) міністерства транспорту Польщі.

Крім державних польських, у Другій Речі Посполитій також діяли громадські та приватні українські, єврейські, німецькі туристичні товариства. Галицькі українці насамперед користувалися послугами Українського краєзнавчо-туристичного товариства «Плай», яке діяло в 1924-1939 рр. у Львові [4].

У цей час більшість туристів користувалося послугами залізниці, дуже рідко автомобілями. В 1929 р. організовано Польські авіалінії «Lot». Щоправда, ще у березні 1918 р. за маршрутом Відень - Краків - Львів - Київ почала діяти австрійська авіалінія. 1931 р. відкрито польську авіатрасу зі Львова на Бухарест і Софію. Наступного року її продовжено до Варшави, Риги, Талліна, а 1936 р. до Афін, 1937 р. через острів Родос (Греція) до аеропорту Лідда (Палестина).

У 30-і роки в Татрах з’явилися й екологічно чисті відпочивальні підвісні (канатно-крісельні) дороги. Окремі з них діють до нині. У міжвоєнний період зросла мережа готелів європейського класу у Варшаві («Європейський», «Брістоль», «Англійський»), Кракові («Французький»), Познані («Базар»), Лодзі («Гранд»), Львові («Жорж» та ін.). Загалом 1929 р. у Польщі діяло 1700 готелів (17 тис. номерів), 1200 пансіонатів (20 тис. номерів). Номери поділялися на 1-4 категорії. Зросла й кількість гастрономічних закладів - ресторанів і кав’ярень до 33785 у 1932 р., однак з них лише 82 відповідали першій (найкращій) категорії.

Розважальна індустрія міжвоєнного періоду (1933) включала 88 театрів, 752 кіно залів. Лише у Львові діяло 35 кінозалів, десятки театрів і музеїв, казино, кілька приватних кіностудій. Туристів заохочували до подорожей великі промислово-мистецькі виставки у Познані та Львові («Східні торги» у Стрийському парку).

II з’їзд польських туристичних організацій у квітні 1927 р. ухвалив об’єднати розрізнені тур бюро у Союз польських туристичних товариств, членами якого стали майже 20 тис. прихильників різного туризму. Воно координувало свого діяльність із Відділом туризму Міністерства транспорту Польщі, а також міжвідомчою Державною туристичною радою [4].

Західноукраїнські землі, які входили в склад міжвоєнної Польщі, отримали досвід туристичного розвитку в рамках приділення уваги державними структурами еволюції рекреаційного туризму серед населення.

Список використаних джерел

1. Ковальчук Т.В. Регіональний туризм у Польській республіці в міжвоєнний період: Волинське воєводство. URL: https://tourlib.net/aref_tourism/kovalchuk.pdf.
2. Ганський В. Організація відпочинку населення у міжвоєнній Польщі. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/ganskyj3.htm.
3. Orłowicz M. Organizacja turystyki w Polsce // Wychowanie Fizyczne. 1933. №10. S.361-369.
4. Литвин Н. Розвиток масового туризму у Польщі наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/lytvyn.htm.