Костянтин Горб, Юлія Крутякова
Матеріали XIV Міжнародної наукової конференції
«Географія, економіка і туризм: національний та
міжнародний досвід» (м. Львів, 9 жовтня 2020 р.)
Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 458 с. С.87-90.

Нові перспективи розвитку військового туризму в Україні

Напрями спеціалізованого туризму достатньо різноманітні. Поряд з пригодницьким, екстремальним та іншими видами розвивається і військовий туризм. Цей різновид туристичної діяльності, будучи досить специфічним та неоднорідним, останнім часом приваблює все більше і більше туристів по всьому світу. Значного розвитку та розквіту він набув як у США та країнах Європи, так і в азійських країнах.

Військовий туризм - різновид туризму, метою якого є відвідування місцевості, пов’язаної з військовими чи воєнними діями.

Існує декілька підвидів військового туризму:

  • відвідування історичних місць та музеїв - військово-історичний туризм;
  • стрільба з різних видів зброї, відвідування магазинів зброї та ножів - зброярський туризм;
  • життя в армійських умовах і участь у програмах військової підготовки, скаутинг, відвідування різних військових об’єктів та полігонів, катання на військовій техніці, військових літаках та вертольотах - мілітарі-туризм;
  • відвідування «гарячих» точок планети та місць бойових дій - воєнний туризм.

Різновиди військового туризму
Рис. 1. Різновиди військового туризму

Авторська розробка за [1].

Найбільш популярними країнами, які охоче відвідують мілітарі-туристи, є США, Росія, Ізраїль, Франція, Німеччина, Велика Британія, Китай, Польща, Чехія та Україна. На теренах нашої країни певним осередком розвитку військового туризму є Закарпаття, але у сучасних реаліях можна стати учасником і специфічного туру до «гарячих» точок зони ООС [2].

Особливий потенціал для розвитку військового туризму має саме схід України. Якщо зараз будь-які впровадження воєнних турів у зоні ООС, за виключенням журналістської діяльності, є нелегальними, то у майбутньому місця означених подій можуть стати визначними об’єктами для військово-історичного туризму. Наразі також існують такі місця, але їхня популярність серед туристів низька. Безпосередньо це пов’язано з тим, що міста України, які були задіяні у військових операціях, жодним чином не популяризуються, як осередки військового туризму.

Звичайно, що певною мірою це пов’язано з наближеністю до зони ООС, але одним з основних факторів є те, що ці міста не є туристично привабливими з естетичної точки зори. Важко уявити скупчення туристів в Авдіївці чи Слов’янську. До того ж у програмі розвитку культури та туризму Донецької області на 2020-2024 роки військовий туризм не згадується. Основними положеннями, які стосуються безпосередньо туристичної галузі, є створення сприятливих умов для її розвитку взагалі [3].

У той же час в інших регіонах України військовий туризм стрімко розвивається, зокрема багато туроператорів Києва, Закарпаття чи Одеси пропонують значне розмаїття легальних послуг мілітарі-туристам. Захід України є одним з перших регіонів, який став популярним як дестинація військового туризму. Нині ця популярність лише зростає, адже туристи стають більш вибагливими.

Одна з причин популяризації військового туризму пов’язана з бажанням людей дізнатись більше про історію тих чи інших подій, відчути себе їхнім учасником. Цей напрям туристичної діяльності є достатньо універсальним, адже може задовольнити потреби туристів будь-якого віку та з неабиякими смаками [3].

Розвиток та популяризація військового туризму в Україні може мати такі позитивні наслідки, як:

  • збільшення прибутків від цієї галузі економіки;
  • популяризація внутрішнього та зовнішнього туризму;
  • можливість залучення іноземних інвестицій;
  • відновлення та покращення інфраструктури;
  • створення нових туристичних напрямків.

Політика розвитку туристичної галузі має бути направлена не лише на створення сприятливих умов для її розвитку, а й на сам розвиток також. Тоді покращення атрактивності об’єктів та впровадження нових цікавих напрямків для туристів матиме більше сенсу. У нашій країні розвитку туризму не приділяють достатньо уваги, зосереджуючись на більш нагальних питаннях, але навіть війну на сході України можна використати для популяризації військового туризму. Тут не йдеться про масові тури у зону ООС, адже це невиправдано ризиковано, але можна популяризувати мілатарі-туризм або військово-історичний, користуючись аргументами на користь військової підготовки, пізнання історії власної країни, а також заохочення туристів яскравими емоціями та адреналіном [2].

Отже, військовий туризм, як вже давно відома туристична галузь, тільки починає розвиватись більш масштабно в Україні. На прикладі закордонного досвіду та з використанням власного потенціалу, наша країна може претендувати на одну з найбільш привабливих для мілітарі-туристів. Звичайно, що задля досягнення цієї мети варто докласти неабияких зусиль та врегулювати багато питань та перешкод, що чинять негативний вплив не тільки на туризм.

Особливістю та значною перевагою туристичної галузі є універсальність та багатогранність, у якості туристичних дестинацій можуть виступати найрізноманітніші об’єкти, навіть військові. Війна та туризм лише на перший погляд не сумісні. Тому потенціал для розвитку військового туризму в нашій державі, виходячи із сучасних реалій, можна оцінювати як значний.

Список використаних джерел

1. Кушнарьов В., Поліщук О. Мілітарі-туризм як інноваційний напрямок екстремального та пізнавально-розважального туризму // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. 2018. №1. С.107-118.
2. Матвійчук Л.Ю. Перспективи розвитку туризму в Україні та світі: управління, технології, моделі: колективна монографія. 5-е вид. / за наук. ред. проф. Матвійчук Л.Ю. Луцьк: ІВВ Луцького НТУ, 2019. 320 с.
3. Програма розвитку культури і туризму Донецької області на 2020-2024 р. URL: https://dn.gov.ua/ua/news/programa-rozvitku-kulturi-i-turizmu-doneckoyi-oblasti-na-2020-2024-roki.