Гребінюк В.Д.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.114-117.

Особливості рекреаційного туризму

Розвиток рекреаційного туризму згідно з Державною стратегією, регіонального розвитку на 2021-2027 роки (постанова KM України №695 від 5.08.2020 р.) - «розвиток внутрішнього туризму» є одним із пріоритетів соціально-економічного зростання держави.

Відомо, що на сьогодні рекреація та туризм є одним з найприбутковіших видів бізнесу у світі. Цей сектор останнім часом стає дедалі важливішим у структурі національних економік і розвивається дуже швидкими темпами. В країнах, що надають розвитку рекреації та туризму пріоритетного значення, ця сфера послуг зростає набагато швидше, стаючи не тільки дедалі значимішою частиною національних економік, але й найважливішим наповнювачем державної скарбниці [1, с.68].

Сутність туристичних та рекреаційних ресурсів полягає в тому, що вони слугують основою для формування туристичного продукту та його пропозиції. Загалом туристичними ресурсами вважається все, що можна використовувати в конкретному районі для організації туристичної діяльності та залучення туристів.

Туристичні ресурси - категорія історична, змінна в часі, оскільки переінакшення структури й обсягу рекреаційних потреб суспільства призводить до залучення в рекреаційну і туристичну діяльність нових елементів природного і соціально-антропогенного характеру.

Властивості туристичних ресурсів:

• привабливість;
• кліматичні умови;
• доступність;
• ступінь дослідженості;
• екскурсійна значущість;
• пейзажні та екологічні характеристики;
• соціально-демографічні характеристики;
• потенційний запас;
• спосіб використання та ін. [2, с.9].

Рекреація - необхідна умова життя людини, засіб компенсації напруження. Відтворення працездатності населення є відносно новою сферою міждисциплінарних досліджень (економічних, географічних, соціологічних, математичних, медичних та інших) [3, с.65].

«Рекреація» як наукове поняття використовується з 1960 року у спеціальній літературі на фізіологічну, медичну, соціально-економічну, архітектурно-будівельну та іншу тематику, коли мова йде про відпочинок населення. В спеціальній літературі під рекреацією передусім розуміють явища та процеси пов’язані з відновленням сил та лікуванням.

Рекреаційні ресурси - це об’єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації та туризму.

До рекреаційних ресурсів належать території та окремі об’єкти, що можуть бути використані для відпочинку і лікування людей, відновлення їхніх фізичних і духовних сил. Характерними властивостями рекреаційних ресурсів є: цілісність, динамізм, місткість, стійкість, надійність, привабливість.

Природньо-рекреаційні ресурси - природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності та можуть бути використані для її організації впродовж певного часу. Напрям рекреаційної діяльності визначається рекреаційними та соціальними потребами суспільства, загальною культурою населення. Він пов’язаний з обсягом і характером відрізків вільного часу і потребує для реалізації особливих властивостей простору. Рекреаційна діяльність - невіддільна частина сучасного способу життя. Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об’єкти, культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина знаходить або формує, а суспільство розвиває особливі територіальні рекреаційні системи [4, с.29].

Основою використання туристичних ресурсів і туристичних об’єктів для цілей туризму є туристський інтерес і туристські враження. Об’єкти туристського інтересу - визначні пам’ятки, природні об’єкти та природно-кліматичні зони, соціально-культурні об’єкти показу тощо, спроможні задовольнити потреби туриста під час туристичної подорожі й споживанні туристичних послуг або туристичного продукту. Туристське враження виникає під час екскурсій, споглядання мальовничих природних ландшафтів, відвідування атракціонів, ресторанів, проживання у готелі тощо [2, с.9].

За виконуваними функціями туристсько-рекреаційні ресурси поділяються на ресурси місцевого значення, обласного, національного та світового.

Туристсько-рекреаційний потенціал об’єкта або території - це сукупність належних до нього природних та створених людиною явищ, умов, можливостей та засобів, придатних до формування туристського продукту та здійснення відповідних турів, екскурсій та програм.

Туристсько-рекреаційний потенціал території охоплює наступні компоненти: природно-кліматичні (клімат, ландшафт, екосистеми), культурно-історичні ресурси (культурно-історична спадщина, витвори мистецтва, археологічні цінності, традиції, етнос), інфраструктура, матеріально-технічна база [5].

Україна відкрита для міжнародного туристичного співробітництва. Входячи з національних пріоритетів міжнародна туристична політика України багатовекторна, реалізується на засадах економічної доцільності та взаємовигідної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певного туристичного ринку. Це в свою чергу сприяє і розвитку рекреаційного туризму.

Розвиток рекреаційного туризму в Україні вимагає капітальних вкладень в туристсько-рекреаційний потенціал. Україна володіє багатими природно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, що має можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями [6].

Всі перелічені компоненти тісно пов’язані між собою, і відсутність хоча б одного з них робить неможливий розвиток туризму в регіоні в цілому. Таким чином, можна зробити висновок про те, що рекреація тісно пов’язана з туризмом, і є його невіддільною частиною. Тому абсолютно доцільним є використання терміну «рекреаційний туризм» [2, с.10].

Література

1. Харічков С.К. Проблемні питання сталого розвитку рекреаціях та туризму в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. 2009. №2. С.68-72.
2. Кулешова Г.О. Туристсько-рекреаційні ресурси світу: методичні вказівки для самостійної роботи студентів, що навчаються за спеціальністю «Економічна та соціальна географія». Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2012. 60 с.
3. Дяченко Л.І. Поняття рекреації та її роль у соціально-економічному розвитку регіону // Науковий вісник НЛТУУ. 2007. Вип.17.6. С.64-69.
4. Уварова Г. Рекреаційно-туристичний потенціал України // Географія та основи економіки в школі. 2008. №2. С.29-36.
5. Без’язиченко Я.В. Види оцінки туристичного потенціалу території // Стратегічні перспективи туристичної та готельно-ресторанної індустрії в Україні: теорія, практика та інновації розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції (м. Умань, 30-31 жовтня 2019 p.). Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.319-321.
6. Сафуллина В. Перспективы развития курортной отрасли и рекреационных территорий в Украине // Управление современным городом. 2007. №12. С.88-94.