Ільченко Д.Г.
Матеріали Міжнар. туристичного форуму
«Туризм в Україні: виклики та відновлення»
(м. Київ, 21-22 березня 2023 р.)
К.: КНЕУ, 2023. 337 с. С.208-209.

Концепт «культурний туризм» у парадигмі національних держвотворчих процесів

Анотація. Сьогодні розвиток культурного туризму є не лише економічною необхідністю для країни, але й важливою громадянською, духовною та комунікативною місією, демонстрацією нашого добросусідства й гостинності. Нині Україна має значні невикористані людські та природні ресурси, історико-культурний, туристичний, рекреаційний та науковий потенціал, вигідне географічне розташування та сприятливий клімат. Водночас, особливості сучасної ситуації в країні, особливо економічна та політична нестабільність, військові конфлікти, свідчать про те, що в контексті нашого національного розвитку туристична галузь не може бути проігнорована у вирішенні серйозних соціально-економічних проблем.

Ключові слова: туризм, глобалізація, розвиток, культура, економіка, культурний туризм, чинники, культурна спадщина, туристи.

На сьогоднішній день туризм став глобальним явищем з точки зору масовості, форм і технологій організації дозвілля. Розвиток туризму в глобальному масштабі, його вплив на зайнятість населення, формування малих і середніх підприємств та сприяння місцевому соціально-економічному розвитку - транспортної, комунальної, інформаційної, виробничої та сервісної інфраструктури - роблять туризм важливою складовою економічного і соціального розвитку та одним з найхарактерніших проявів глобалізації.

Саме тому в сучасному світі культурна політика розглядається як ефективний засіб національного лідерства. Таким чином, у процесі глобалізації у вир конкуренції все більше втягуються не лише економічні чинники, але й ціннісні елементи поведінки, притаманні тій чи іншій країні або цілій цивілізації. Саме «елементи культури і сенсу життя», стали визначати результат конкуренції.

Розглядаючи культурний туризм як симбіоз економіки та культури, слід підкреслити, що важливо не лише знати культурну спадщину, а й інтегрувати туристів у сучасне культурне середовище, тобто активно залучати їх до культурних подій і практик, характерних для певного регіону. Звідси можна стверджувати, що успіх проектів культурного туризму залежить не лише від захисту, збереження та промоції культурної спадщини, а й від здатності політики створювати місцеві цінності на основі культурної спадщини.

Однак культурний туризм знаходиться на перетині гуманітарної та бізнес-сфери і розвивається з цілком практичної бізнес-сторони. Іншими словами, попит на споживання культурних ресурсів призводить до цілеспрямованого усвідомлення минулого. Культурні відмінності між регіонами формують основу для дуже прагматичних конкурентних стратегій багатьох міст по всьому світу.

У цьому сенсі культурний туризм можна описати як багатогранне явище з потужними економічними чинниками, соціальними інституціями та культурними сферами. Таким чином, сучасна філософія подорожей ставить культуру на передній план розвитку туризму. Автентичність конкретного місцевого середовища додає значний бонус до оцінки туристичної привабливості території. Тому створення сприятливого середовища для ревіталізації туристичного продукту на європейському рівні є одним з головних пріоритетів. Це стосується і України.

Звичайно, концепція «культура + соціально-економічний розвиток» не є абсолютно незнайомою для України, але, як показує українська дійсність, культура існує в іншому середовищі, ніж туризм. Про це також йдеться у звіті Ради Європи, де зазначається, що «між туризмом і культурою не існує реальних відносин, закріплених політикою, і вони пов’язані не спільними програмами, а зовнішніми поверхневими зв’язками».

Сьогодні майже кожна держава має власний «канон культурних цінностей», яким надається статус національного культурного бренду - «святині». Не можна не погодитися з думкою, що на створення такого «канону» культурних цінностей значною мірою впливає інтелігенція, а також культурна політика країни. Іншими словами, те, на які базові образи спирається цей «канон» і які інтенції він генерує, значною мірою залежить від національної еліти.

Культурна спадщина, представлена громадськості в туристичному просторі країни, не просто генерує конструювання національного історичного наративу, а й бере участь у створенні історичних схем та мета концепцій. Мабуть, не випадково в багатьох країнах світу виховання національної ідентичності ґрунтується на освіті у сфері спадщини, що стає можливим завдяки ознайомленню з туристичними маршрутами країни.

Таким чином, у світі, що дедалі більше глобалізується, позитивний імідж культури, що транслюється глобальними комунікаційними каналами, не лише відіграє важливу роль у розвитку туризму, а й забезпечує конкурентоспроможність країни в цілому. І саме проекти культурного туризму виступають ефективним механізмом «ревіталізації» культурної спадщини для соціально-економічного, культурного та духовного розвитку. Тому питання ролі символічного капіталу в культурному туризмі - це не абстрактна теорія, а цілком реальне питання.

Висновок. У контексті питання комплексної оптимізації взаємодії між культурою і туризмом з використанням таких об’єктів, як культурна спадщина, музеї і театри, є дуже важливим фактором у більшості країн для залучення туристів, генерування міжнародних і внутрішніх туристичних потоків і формування загальних економічних показників таких секторів, як транспорт, харчова промисловість і місцева промисловість. Якщо туристичні агенції застосовуватимуть комплексний підхід, то можна узгодити ці питання, тобто обсяг туристичних потоків та якість туристичної інфраструктури, і забезпечити функціонування туристичного ринку відповідно до міжнародних туристичних стандартів у рамках чинного законодавства України. У цьому контексті логістика має стати новітнім інструментом забезпечення розвитку культурного туризму. Новизна та ефективність логістичного підходу дозволяє комплексно та системно підійти до вирішення визначених проблем.

Література

1. Гнаткович О.Д., Назарова С.В. Сучасні тенденції розвитку культурного туризму // Наукова думка сучасності і майбутнього: Матеріали 23 Всеукр. конф. Дніпро, 2018. С.24-26.
2. Дичковський С.І. Культурний туризм як сфера реалізації дозвіллєвих технологій та віртуального досвіду // Мистецтвознавчі записки. 2019. Вип.36. С.9-16.
3. Історико-культурний туризм: український та світовий досвід // Збірник матеріалів Міжнар. наук. конф. К.: Фоліант, 2019. С.33.