Ілляшенко І.О., Пукаленко Я.
Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. С.137-142.

Актуальність інноваційної складової при проведенні екскурсій в музейних закладах

Екскурсійна галузь є невід’ємною складовою туристичної індустрії. Станом на сьогоднішній день можна допускати що саме вона найбільше постраждала під час коронавірусної пандемії, адже авіакомпанії нині здійснюють перевезення, готелі та ресторани приймають гостей а екскурсійні агентства дуже обмежені через поширені карантині обмеження.

екскурсія в музеї

Найбільше серед представників екскурсійної справи зазнали втрат музейні заклади, тому що музеї це зазвичай закриті приміщення, котрі почасту знаходяться у старих будинках із поганою системою вентиляції.

Проте, криза як в туризмі в цілому, так і в екскурсійній галузі зокрема, має в подальшому сприяти прогресу. Вчені не можуть чітко сказати як довго ще триватиме пандемія, проте очевидним лишається той факт, що після подолання коронавірусу, туристична галузь навряд повернеться до стандартів якими вона керувалась до грудня 2019 року.

Станом на 2017 р. (це останній рік, за який доступна статистика по музейних закладах) в Україні було 574 музеї (та 118 музейних філій), якщо порівнювати з 2010, то їх кількість збільшилася на 63 одиниці. Але в той же час, за цей період (з 2010 по 2017рр.) кількість відвідувачів зменшилася з 18 млн. осіб до 16,4 млн. осіб [1].

Крім того є музеї, які створені у складі підприємств, установ, організацій, закладів освіти, вони реєстрації не підлягають.

Згідно Закону України «Про музейну справу» за своїм профілем музеї поділяються на:

  • природничі (антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні, палеонтологічні);
  • історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні);
  • літературні;
  • художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва);
  • мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно);
  • науково-технічні;
  • комплексні (краєзнавчі, екомузеї);
  • галузеві тощо.

Згідно статистичних матеріалів Укрстат та Міністерства культури, в 2017 р. на території України найбільше серед них було комплексних (музеї, колекція і діяльність яких пов’язана з декількома науковими дисциплінами або галузям знань) - 235. При чому їх кількість з 2010 року збільшилася на 54 установи. На другому місці були історичні музеї - 188, при чому їх кількість також збільшилася на 15 установ. Далі за рейтингом ідуть історичні (45), художні (37), мистецькі (29), галузеві (8), природничі (3) та іншого профілю (29). Приблизно таке саме співвідношення і у музейних філій. Як бачимо найменша кількість природничих музеїв, при тому що за досліджуваний період їх кількість зменшилася з 5 до 3. Цікавим є те, що в класифікації представлений вид музеїв науково-технічний, але в Україні на 2017 р. жодного музейного закладу даного профілю не було.

Якщо зробити групування в регіональному розрізі, то:

Із перерахованих регіонів найменша кількість музеїв розміщена в Херсонській області - 9 та найбільша в м. Києві - 40.

Щодо населених пунктів, то 85 музеїв (близько 15%) розташовані в сільській місцевості, решта - в містах.

За статусом музеї поділяються на:

  • національні - 48 (8,4 %);
  • державні - 22 (3,8%);
  • обласні - 89 (15,5%);
  • районні (міські) - 389 (67,8%);
  • інші - 26 (4,5%).

Фінансування музеїв залежно від форм власності здійснюється за рахунок коштів відповідно державного бюджету, місцевих бюджетів, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством [2].

Важливою складовою діяльності музейних закладів є проведення виставок. В середньому на кожен музей приходилося проведення 22 виставок на рік. У виставковій роботі на 100 відсотків були задіяні музеї Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Рівненської, Харківської, Хмельницької та Чернівецької областей. Найбільш пасивною в цьому відношенні виявилася Житомирська область, там у проведенні виставок було задіяно 78 % музеїв. Крім того 2/3 всіх музейних закладів проводили виставки поза територією свого музею.

Найбільш болючим є питання відвідування музеїв. На початку було зазначено, що попри збільшення кількості музейних закладів, відвідування знизилося майже на 10% з 2010 по 2017 рр.

Із 16,4 млн. відвідувачів, майже половину становили учні, слухачі та студенти. За профілем найбільшою популярністю користувалися музеї галузевого, природничого та художнього профілів. Найменшою популярністю користувалися літературні та профільні музеї.

Що стосується, екскурсійної роботи в музейних закладах, то на один музей в середньому приходилося 570 проведених екскурсій на рік. У відсотковому відношенні 65% склали екскурсії для учнів, слухачів та студентів.

Популяризувати музеї та підвищувати відвідуваність екскурсій в музейних закладах можна за допомогою сучасних технік та технологій, що широко використовуються в туристично привабливих країнах, а також почали впроваджуватися в деяких українських закладах.

З 90-х років двадцятого століття, електроні технології стрімко розвиваються, в тому числі й у розважальній сфері. Багато з цих технологій нині застосовуються й в туристичній галузі, зокрема в організації та проведенні екскурсій у музейних закладах.

Серед таких технологій слід виокремити наступні:

  • VR - віртуальна реальність;
  • окуляри VR - для того, щоб людина повністю могла зануритись у цифрову модель об’єкту екскурсійного показу;
  • голограми;
  • інтерактивні сенсорні панелі;
  • аудіогіди;
  • пристрої для синхронного автоматичного перекладу.

Сьогодні переважна більшість цих технологій вже активно використовуються у закордонних музейних закладах, деякі починають використовуватись і вітчизняними музеями.

Проте незмінним залишається той факт, що переважна більшість українських музеїв, окрім тих якими керують «фанати своєї справи», мають ряд проблем, які перешкоджають впровадженню інновацій при проведенні екскурсій, зокрема:

  • низький рівень фінансування вітчизняних закладів, що не дає їм можливість закупити сучасні технічні засоби, які можна використовувати для проведення інтерактивних екскурсій. Це пояснюється тим, що переважна більшість українських музеїв перебуває у комунальній власності, а як відомо місцеві органи самоврядування почасту неспроможні виділяти великі кошти на розвиток музейних закладів;
  • відсутність або низька частка серед відвідувачів іноземних туристів - ця проблема пояснюється відсутністю кваліфікованих кадрів серед музейних екскурсоводів, мається на увазі те, що працівники українських закладів рідко володіють іноземними мовами на достатньому рівні для проведення екскурсії, що унеможливлює обслуговування іноземних туристів;
  • застарілі методики проведення екскурсій - сьогоденний світ стрімко розвивається у тому числі екскурсійна галузь, а переважна більшість методик, які використовуються при проведені екскурсії в музеях були розроблені ще в минулому столітті і ніяким чином не відповідають запитам сьогоднішніх споживачів;
  • відсутність підтримки з боку влади - ця проблема проявляється у поганому фінансуванні, як зазначалося раніше, а також утому, що місцева влада не розвиває свою туристичну навігаційну інфраструктура і туристи, котрі відвідають місто самостійно попусту пропускають музей через його непримітність та відсутність позначок на навігаційних туристичних пілонах та вказівниках;
  • відсутність ініціативи від керівників закладів по переоснащенню та оновленню технічної бази. Окрім цього керівники музеїв рідко шукають можливості для обміну досвідом із успішними колегами, а також не ініціюють проведення спільних форумів, конгресів та курсів на яких могли б виступати провідні діячі музейної галузі.

Вирішення зазначених проблем дозволить підвищити зацікавленість до музейних закладів як серед внутрішніх туристів, так і серед іноземців, які відвідують нашу країну. 50-70% туристів під час відвідування іншої держави перередусім цікавить місцева культура, саме музеї дають їм можливість познайомитися з нею. Музеї на ринку послуг дозвілля повинні розглядатися як основний осередок культури, відправна точка для вивчення туристом країни або регіону. Промоція музеїв - важливе стратегічне завдання будь-якого плану розвитку туризму.

Список використаних джерел

1. Заклади культури, фізичної культури і спорту України у 2017 році: статистичний збірник. К.: Державна служба статистики України, 2018. 95 с.
2. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995 р. №249/95-ВР (редакція від 25.09.2020 р.). URL: https://tourlib.net/zakon/pro_muzej.htm.
3. Винниченко І. Чи є майбутнє у музейного туризму // Економічна правда. 2012. 14 травня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2012/05/14/323459/.