Дмитро Каднічанський, Мирослава Каднічанська
Матеріали XIV Міжнародної наукової конференції
«Географія, економіка і туризм: національний та
міжнародний досвід» (м. Львів, 9 жовтня 2020 р.)
Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 458 с. С.132-135.

Мілітарний туризм: проблематика термінології та класифікації

Розвиток людства завжди був пов’язаний із боротьбою за ресурси, що часто спричиняло численні війни, без яких історія, на жаль, не можлива. Наші предки залишили нам численні оборонні споруди, місця битв, різноманітні види озброєння. Ці об’єкти є потужним ресурсом для розвитку туризму. Та й сучасні військові об’єкти також дуже часто цікавлять туристів. З огляду на це мілітарний туризм останнім часом став досить популярним. Проте, в туризмознавстві не існує усталеного єдиного підходу до визначення цього виду туризму та його класифікації.

Для прикладу, М.П. Кляп та Ф.Ф. Шандор так подають визначення цього виду туризму: військовий туризм (воєнний туризм, мілітарі туризм, зброярський туризм) - різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, пов’язаної з військовими та воєнними діями.

Вони виділяють такі підвиди [5]:

  • відвідування історичних місць і музеїв - військово-історичний туризм;
  • стрільба з різних видів зброї, стрітбол чи пейнтбол, відвідання магазинів зброї та ножів - зброярський туризм;
  • життя в армійських умовах і участь у програмах військової підготовки, скаутинг, відвідання різних об’єктів і полігонів, катання на військовій техніці, польоти на військових літаках і вертольотах - мілітарі-туризм;
  • відвідування «гарячих» точок планети та місць бойових дій - воєнний туризм.

Ґрунтовний аналіз мілітарі-туризму зробили київські науковці В. Кушнарьов та О. Поліщук [2, с.108]. Зокрема, вони провели аналіз праць, присвячених цій проблематиці. На жаль, фундаментальних праць щодо мілітарі туризму не написано. Ці питання розглядали О. Любіцева [3], В. Кіптенко [1], М. Кляп та Ф. Шандор [5], А. Мельник [4] та ін.

В. Кушнарьов та О. Поліщук визначають мілітарі-туризм як частину сегменту спеціалізованого туризму, що містить елементи розважального, пригодницького, екстремального та пізнавально-історичного туризму, та включає в собі продукти, які стосуються військового обладнання та знання історичних подій. Вони виокремлюють такі види мілітарі-туризму [2, с.110-111]:

  • військово-пізнавальний туризм - це відвідування музеїв та виставок на військову тематику, оборонних споруд, пам’ятників, військових меморіалів і поховань, переобладнаних в музеї військових об’єктів;
  • військово-пригодницький туризм - це купівля путівки або туру, що має у комплексі всі послуги щодо забезпечення активного відпочинку з використанням військової техніки та спорядження, відвідування територій та споруд історичних бойових дій, морських бойових кораблів, підводних човнів, участь у військових навчаннях та маневрах, тури з визначеним терміном проживання в армії;
  • військово-історичні реконструкції бойових дій (військово-подієвий туризм) - відвідування масштабних реконструкцій історичних битв. Сучасна військова реконструкція поєднує історію, тактику бою, різноманітні мілітарні науки, скульптуру, кравецьке ремесло та багато чого іншого, наприклад чимало ентузіастів виготовляють фігурки чи відтворюють реальні бої.

На нашу думку, щоб визначити місце мілітарного туризму серед інших видів, зробити його класифікацію, потрібно зрозуміти різницю між термінами «воєнний» та «військовий». В академічному тлумачному словнику української мови знаходимо наступне трактування цих термінів. Воєнний - стосується до війни, пов’язаний з нею; військовий - який стосується війська, військовослужбовця [7]. Вичерпне пояснення різниці цих термінів знаходимо у працях О. Гуржія та Р. Пилявець [6]. Зокрема, вони висловили думку, що військо у значенні «збройні сили, армія» виступає лише однією із складових, що беруть участь у війні. А головним, пріоритетним об’єктом вивчення воєнної та воєнно-історичної наук є саме війни (ширше - воєнні конфлікти), а не військо. Цілком очевидним є те, що військова історія - це історія виникнення (створення), будівництва та розвитку збройних сил (формувань), яка виступає однією із складових воєнної історії (до якої входять історія війн, історія воєнної думки, історія воєнного мистецтва, історія озброєння та військової техніки, і нарешті - історія війська, збройних сил ,або ж військова історія). Звідси, в українській мові зміст слова «воєнний» значно ширший за зміст слова «військовий», а тому відповідно прикметник «воєнний» повинен мати більш широку сферу використання ніж «військовий» [6].

Отож, пропонуємо загальний вид туризму, пов’заний із відвідуванням воєнно-історичних та військових об’єктів, називати мілітарним (воєнним) туризмом. В свою чергу, мілітарний (воєнний) туризм, на нашу думку, слід розділити на три групи: воєнно-історичний, військовий (військово-пригодницький) та військово-подієвий (див. рис. 1).

Класифікація мілітарного (воєнного) туризму
Рис. 1. Класифікація мілітарного (воєнного) туризму

Список використаних джерел

1. Кіптенко В.К. Менеджмент туризму: підручник. К.: Знання, 2010. 502 с.
2. Кушнарьов В., Поліщук О. Мілітарі-туризм як інноваційний напрямок екстримального та пізнавально-розважального туризму // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. 2018. №1. С.107-118.
3. Любіцева О.О., Бабарицька В.К. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. 335 с.
4. Мельник А.В. Нестандартні види туризму: особливості функціонування військового туризму // Київський Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. Вип.33. С.350-353.
5. Шандор Ф.Ф., Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму: підручник. К.: Знання, 2013. 334 с.
6. Гуржій О., Пилявець Р. Сучасна воєнно-історична та воєнна термінологія: проблемні питання // Сторінки воєнної історії України. 2009. Вип.12. С.19-24.
7. Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s/vojennyj.