Коцупей В.М.
Матеріали наукової конференції
«Актуальні проблеми економіки і торгівлі
в сучасних умовах євроінтеграції»
(м. Львів, 10-11 травня 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 386 с. С.218-220.

Соціально-економічне значення розвитку сільського туризму в сучасних умовах

Сучасний стан соціально-економічного розвитку України підкреслює актуальність проблеми пошуку нових форм господарювання, які б враховували інтереси як виробників, так і споживачів продукції. Однією з таких форм є мале підприємництво. Доповнюючи різні форми господарювання, малий бізнес є основою формування економічної піраміди, що дозволяє забезпечити зайнятість значної частини населення. Особливий інтерес представляє розвиток малого туристичного бізнесу в сільській місцевості, який отримав широке розповсюдження в Польщі, Угорщині, Чехії та інших західноєвропейських країнах. Можливість задоволення рекреаційних потреб населення, яке проживає в урбанізованому середовищі, в районах зі складною екологічною ситуацією, зумовило помітний інтерес до сільського туризму в сучасних умовах.

Сільський туризм - це перспективний напрямок малого туристичного бізнесу, заснований на активному відпочинку в сільській місцевості. Різноманітність циклів туристичних занять: пізнавальних (ознайомлення з культурно-історичними, природними, етнографічними ресурсами), оздоровчих (купання в водоймах, заняття фізичною працею), розважальних (збір грибів, ягід, трав, риболовля, полювання), динамічна зміна вражень та майже постійний контакт з природою - роблять сільський туризм одним із ефективних видів рекреаційної діяльності, що має постійно зростаючу популярність.

На думку Довгаль О.В., існує три основні різновиди сільського туризму:

• агротуризм (аграрний туризм), котрий має як пізнавальний, так і відпочинковий характер, що пов’язаний із використанням підсобних господарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері;
• відпочинковий туризм, базою розвитку якого є капітальний житловий фонд на садибах господарів і наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові й інші надбання місцевості;
• екотуризм (екологічний туризм) як науково-пізнавальний вид сільського туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку [1].

Інтерес до сільського туризму набув широкого поширення у світі, причому кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Причинами швидкого розвитку сільського туризму, на нашу думку, є криза в сільськогосподарському секторі та зростання органічної структури капіталу в сільському господарстві, що призводить до підвищення продуктивності праці та зменшення робочих місць, а отже - до безробіття. За умов глобалізації ринку для багатьох сільських регіонів європейських країн сільське господарство перестало бути найважливішою формою використання землі. Все це зумовило шукати нові види діяльності, які б з одного боку замінили, а з іншого - доповнили сільськогосподарську діяльність.

Пошук підходів у вирішенні цього завдання пояснює підвищену зацікавленість до сільського туризму, що при швидкому розвитку може оживити багато сільських регіонів. Сільський туризм також дозволяє знайти кошти та способи для збереження природи.

В європейських країнах держава бере активну участь у розвитку сільського туризму. Так, наприклад, у Польщі не оподатковуються доходи від надання туристам не більше 5 кімнат для проживання і харчування; в Угорщині не обкладаються податком підприємці сфери сільського туризму, які приймають туристів в агрооселях місткістю до 10 ліжок [3].

Ще одним фактором мотивації для залучення потенційних власників засобів розміщення в даний туристичний сектор є зростання цін на нерухомість. Нерухомість у мальовничих місцевостях є не тільки комфортним місцем проживання, а й ефективним інструментом збереження та примноження сімейного капіталу. При цьому, організована державою система пільгового кредитування при пільговому оподаткуванні даного виду діяльності дає кумулятивний ефект. Все це робить входження в сільський туристичний бізнес привабливим для його засновників.

Слід також зазначити, що з функціональної точки зору сільський туризм тісно пов'язаний з іншими видами туризму. Все це дозволяє включати сільський туризм у комбіновані тури, що примножує попит на традиційні туристичні продукти.

Мотиви появи сільського туризму в нашій країні схожі із європейськими. Але шлях розвитку вітчизняного сервісу є, на нашу думку, унікальним. Певна «відсутність цивілізації», недостатній розвиток інфраструктури і є привабливими для туристів - мешканців великих міст. Такий відпочинок дозволяє відпочити від міського шуму, стрімких потоків інформації у сучасному світі, насолодитися природою, красою пейзажів та чистотою водойм і повітря.

Враховуючи досвід європейських країн у розвитку сільського туризму, сільський туризм в Україні повинен здобути загальнонаціональне значення завдяки його позитивному впливу на збереження української самобутності. Саме тому необхідно розвивати цей вид туризму, що дасть змогу:

• позитивно впливати на відродження та збереження сільських звичаїв і традицій;
• зберегти екосистему навколишнього середовища, що є одним із пріоритетних чинників привабливості для туристів;
• міські мешканці матимуть нагоду дізнатися про автентичні українські традиції;
• етнокультурні традиції приваблюватимуть іноземних туристів тощо [2].

Таким чином, підбиваючи підсумки проведеного дослідження, можна назвати такі причини попиту на сільський туризм на сучасному етапі:

1. сільський туризм розглядається в якості соціального амортизатора при реструктуризації аграрного сектора економіки, дозволяючи перевести надлишок трудових ресурсів в альтернативний сектор виробництва послуг, створюючи нові робочі місця у сільській місцевості.
2. виробництво сільського туристичного продукту є малозатратним у порівнянні з іншими секторами туристичної індустрії, а отже, може конкурувати за показником «ціна-якість» з турпродуктами інших видів;
3. сільський туристичний продукт відповідає вимогам сучасного споживача із середнім достатком, який становить найбільший сегмент платоспроможного попиту в Україні.

Соціально-економічний розвиток сільського туризму в Україні сприятиме піднесенню економіки та культури як сільських територій, так і України в цілому.

Список використаних джерел

1. Довгаль О.В. Сільський туризм як перспективний напрям підприємництва у соціально-економічному механізмі розвитку села // Бізнес-Інформ. 2013. №4. С.16-320.
2. Криштанович С., Барила Х. Соціально-економічне значення сільського туризму для розвитку сільських територій України // Економіко-соціальні відносини в галузі фізичної культури та сфері обслуговування: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 11-12 травня 2017 р.). Львів: ЛДУФК, 2017. 168 с. С.36-38.
3. Федоров В.А. Сельский туризм как основной путь развития внутреннего и въездного туризма страны // Молодой ученый. 2014. №11. С.236-238.