Коломієць А.О.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Туристично-рекреаційна сфера: виклики
сучасності» (м. Хмельницький, 22 квітня 2026 р.)
Хмельницький: Хмельницький: Хмельницький
університет управління та права імені
Леоніда Юзькова, 2026. 231 с. С.181-182.

Невидимі туристичні перлини Хмельниччини - Чорнокозинецький замок

Не дивлячись на те, що Кам’янець-Подільський є історично та туристично заповненим регіоном - навколо нього також є місця з давньою-цікавою історією і туристичним майбутнім. Одним з таких місць є Чорнокозинецький замок, який був побудований між XIV і XV століттями для біскупів (католицьких єпископів) і його будівництво окутане таємницями.

Історія міста тісно пов’язана з історією його фортеці. Протягом багатьох століть, з середини XV і до кінця XVІІІ ст., католицькі священики володіли Чорнокозинецьким замком, перетворивши його на укріплену резиденцію. Але часто цей замок слугував фортифікаційною спорудою для польських військових частин, особливо для прикордонних ротмістрів. Упродовж XVI–XVII століть Чорнокозинці потерпали від постійних нападів татар (найбільші у 1516 та 1573 роках), а також від жорстокої облоги волохів у 1538 році. У 1674 році місто вщент зруйнували турки. Відродження почалося після 1699 року - польські власники відбудували замок, доповнивши його новими корпусами та палацовою садибою [1; 2].

З 1795 року фортеця перейшла до Всеросійської імперії (власність К. Скавронської), а пізніше перебувала у приватній власності родин Сарнецьких, Голейовських та Асвадорова. Починаючи з 31 березня 1877 року там функціонувало народне училище. Воно функціонувало як приватна власність до 1917 року, коли відбулася революція. До 1939 року тут проходив кордон Радянської України та Польщі. Замок служив базою для прикордонників та енкаведистів, які зірко слідкували за кордоном, щоб українці не перетинали кордон і не втікали від нового червоного режиму.

Перебуваючи у Кам’янці в 1831 році, відомий письменник та фольклорист Володимир Даль записав легенду про Чорнокозинецький замок: «Жив тут князь Курятович, як кажуть люди, зі своєю молодою сестрою-дівчиною. Одного разу татари напали на Чорнокозинці і захопили тутешній замок. Князь утік підземним ходом і заховався у скелях Збруча. Сестра його ж втекла від татар саморідним мостом, що з’єднує береги Збруча та й обратувалася в Галичині. З замку вона забрала з собою великі скарби. На них вона недалеко від Збруча побудувала церкву з келією. До кінця свого життя вона молилася за пропащого без вісті брата» [2].

На сьогоднішній день від колишньої величи замку залишилися переважно руїни (рис.1): збереглися фраґменти стін обох корпусів, залишки брами та подекуди фундаменти палацової частини.

Рис.1. Руїни Чорнокозинецького замку

Замок має статус пам’ятки архітектури, але перебуває у напівзруйнованому стані. Окрім того, на південному схилі замкового пагорба розташовані руїни Римо-Католицької Церкви Йосифа Обручника.

Приклад Чорнокозинського замку розкриває незримі перлини Хмельниччини, які потрібно досліджувати й перетворювати на туристичні магніти.

Література

1. Що цікавого в Чорнокозинцях. URL: https://landmarks.in.ua/oblast/khmelnytska/chornokozynci.
2. Замок Чорнокозинський. URL: https://funtime.com.ua/architecture/castle-in-chornokozyntsi.
3. Знайомство з Хмельниччиною: Чорнокозинський замок - резиденція Кам’янецьких біскупів. URL: https://km-oblrada.gov.ua/znajomstvo-z-hmelnychchynoyu-chornokozynskyj-zamok-rezydencziya-kamyaneczkyh-biskupiv/.