Котуха О.С.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.76-78.

Поняття, ознаки та особливості договору про надання туристичних послуг

Туризм - один із видів організованого відпочинку, і в той самий час сектор світової економіки, який робить вагомий внесок в економічні показники багатьох розвинутих країн. Розвиток туризму впливає на такі сектори економіки, як комунальне господарство, зв’язок, транспорт, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, створює нові робочі місця. Не менш важливо і те, що туризм сприяє зміцненню здоров’я, розширює світогляд людей, їхні уявлення про оточуючий світ, сприяє зближенню національних культур.

Надання туристичної послуги здійснюється в рамках правової конструкції відповідного договору. Договір про надання туристичних послуг згідно класифікації договорів за ЦК України належить до групи договорів про надання послуг [1, с.126].

Відповідно до ст.20 Закону України «Про туризм» [2] для позначення договірних відносин між сторонами вживається термін «договір на туристичне обслуговування». Варто зазначити, що поняття «обслуговування» є більш ширшим за своїм змістом та включає в себе послуги, виконання робіт та передання речей у власність. Очевидно, що законодавець виходив з тих позицій, що предметом договору є «турпродукт», що включає в себе як послуги, так і виконання робіт чи передання речей у власність. Предметом договору виступає саме «туристична послуга», що включає в себе не менше двох послуг та не включає в себе виконання робіт чи передання товарів.

Виходячи з визначення поняття «послуги», що дана в ст.901 Цивільного Кодексу України [3] та поняття «договір на туристичне обслуговування» в ст.20 Закону України «Про туризм» [2], даний договір є консенсуальним. Консенсуальним договором вважається договір, який є укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами. Також аргументом на користь консенсуальності договору є типовий пункт, згідно якого договір набуває чинності з моменту його підписання, що має місце в договорах про надання туристичних послуг.

Даний договір є двостороннім та відплатним. Двостороннім він є в силу того, що на туриста покладено обов’язок оплатити вартість наданих туристичних послуг, а в туроператора обов’язок надати ці послуги.

Залежно від особливостей та специфікацій, що ставляться туристом до туристичної послуги, договір про надання туристичних послуг може бути публічним, договором приєднання або договором, що укладається на загальних конкурентних засадах.

Відповідно до ст.633 Цивільного кодексу України: «Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов’язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору» [3].

Однією з важливих і характерних умов публічного договору є специфічна діяльність фізичної особи-підприємця або юридичної особи, яка має публічний, відкритий характер, тобто просування туристичних послуг - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо). Така публічна діяльність виражається в продажу товарів, виконанні робіт і наданні послуг, причому така діяльність повинна здійснюватися щодо кожної особи, яка до нього (підприємця) звернеться.

З ознаки публічності договору випливає наступна - договір про надання туристичних послуг є договором приєднання в тих випадках, коли він є публічним. Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладеним лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки більшість договорів про надання туристичних послуг надається саме за посередництва турагентів, варто звернутись до аналізу агентський договорів, що укладаються між туроператорами та турагентами, де, зокрема, встановлюється обов’язок турагента укладати договір з туристом, що розроблений туроператором у додатках до договору [3]. Дане правило зумовлене тим, щоб туроператор, як зобов’язана особа за договором про надання туристичних послуг, укладав однакові договори зі всіма туристам, тобто не брав на себе більше обов’язків, ніж це передбачено згідно його типових умов, по-перше. І по-друге, оскільки даний договір є публічним, він повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів.

Для захисту прав туристів при укладенні договорів діє Закон України «Про захист прав споживачів», який спрямований на захист їх прав та інтересів при споживанні послуг та товарів [4].

Проаналізувавши правову природу договору про надання туристичних послуг можна запропонувати наступне визначення: «За договором про надання туристичних послуг одна сторона (туроператор) зобов’язується надати за замовленням іншої особи (туриста чи іншої особи) послуги, спрямовані на задоволення потреб туриста з метою оздоровлення, участі в спортивних заходах, пізнавальною чи професійно-діловою цілями в місці, що не є місцем проживання туриста, а замовник зобов’язується оплатити їх».

Список використаних джерел

1. Дербакова Ю.А. Суб’єкти договору надання туристичних послуг / Ю.А. Дербакова // Актуальні проблеми держави і права. 2007. Вип.33. С.126-131.
2. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 р. №324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. №31. Ст.241.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2003. №40-44. Ст.356.
4. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. №1023-XII // Відомості Верховної Ради України. 1991. №30. Ст.379.