Ковальчук І.Є.
Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф.
«Управління економічними процесами: сучасні реалії
і виклики» (м. Мукачево, 22-23 березня 2017 р.)
Мукачево: МДУ, 2017. 407 с. C.43-44.

Туризм в Україні: реалії та перспективи

Туристично-рекреаційний потенціал України настільки потужний, що держава могла б зайняти провідне місце серед туристичних країн світу, забезпечуючи суттєві надходження у бюджет від діяльності підприємств індустрії гостинності. Але, наразі, український туристичний бізнес не витримує конкуренції з світовими лідерами галузі. Не сприяє цьому ні політична, ні економічна ситуація, ні військові дії у зоні АТО.

У підтвердження статистичні дані. Так, прямий внесок туризму у ВВП України згідно даних Всесвітньої ради з подорожей і туризму, за 2015-2016 роки зменшився на 1% [1]. За ці два роки кількість відвідувачів країни теж зменшилася майже на 13 мільйонів чоловік [2]. Тенденцію до зниження має також і виїзний туризм. Українці за останні два роки почали їздити за кордон на 6% менше [3]. Як в'їзні, так і виїзні потоки туристів у більшості - приватні подорожі, і лише 1% припадає на організований туризм.

туризм в Україні

В сучасних умовах без втручання держави у регулювання сфери туризму вихід з кризового стану неможливий. Іде мова про формування та реалізацію комплексної, системної та дієвої антикризової політики у туристичному секторі. Один із напрямів якої - забезпечення якості надання туристичних послуг європейського рівня та приведення у відповідність системи «ціна-якість». Адже, ціна відпочинку на курортах Чорного моря практично прирівнюється до вартості путівки на узбережжя Болгарії, Туреччини чи Єгипту, а от різниця у якості перебування - разюча, щоправда не на користь України.

Не менш важливою складовою для розвитку туристичного бізнесу є інновації. Аналізуючи ринок, виявлено що одним із стримуючих факторів для досягнення конкурентоспроможності вітчизняних туристичних підприємств є неможливість запровадження інноваційних проектів через технічну чи моральну відсталість матеріально-технічної бази тур об'єктів. У середньому показник зношеності основних фондів сягає 60-70% [4].

Перешкодою до ефективної діяльності українських туристичних підприємств є недостатня мотивація персоналу, яка призводить до формування лінії поведінки «як платять, так і роблю», і в результаті небажання догодити клієнту. Тому розвиток туристичного бізнесу неможливий без забезпечення високо рівня обслуговування відвідувачів, а принцип «клієнт завжди правий» сьогодні стає особливо актуальним.

Ще один важливий напрям політики держави у сфері туризму - застосування інформаційних технологій. Мова йде не тільки про подолання світового інформаційного голоду про український туристично-рекреаційний потенціал. Хоча дійсно, про багато вітчизняних об'єктів, які можуть зацікавити людей різних світоглядів, потенційні туристи просто не знають. Актуальними на сьогодні стають уже популярні у світі соціальні Інтернет технології. До прикладу, наявність гаджетів, планшетів, смартфонів, дівайсів спрощує, а подекуди і замінює, обслуговуючий персонал-консьєржів, екскурсоводів, гідів тощо, адже достатньо завантажити відповідну програму. Концепція обслуговування у сфері туризму завдяки інформаційним технологіям, на думку експертів, до 20120 року принципово зміниться.

Важливе значення у реалізації політики на українському туристичному ринку займає здатність державних органів влади сформувати ефективний механізм прийняття стратегічних рішень. В країні вже є певні напрацювання у цьому напрямку. Так, розроблений проект Стратегії розвитку туризму і курортів на 2016-2020 роки, який визначає нормативно-правову базу, ресурси, інфраструктуру, маркетингові підходи реалізації туристичних та рекреаційних продуктів. По суті, це план дій для Відділу розвитку туризму Міністерства економічного розвитку і торгівлі, який пожвавить тенденції у напрямку ефективності індустрії туризму в країні.

Крім того, сприятливим фактором для розвитку міжнародного українського туризму може стати той факт, що 2017 рік Генеральна асамблея ООН оголосила «Міжнародним роком сталого туризму в інтересах розвитку». Якщо пожвавити співпрацю з міжнародними та регіональними організаціями у рамках всебічної поінформованості про туристично-рекреаційну привабливість України та окремих її регіонів, це призведе до нового етапу в реалізації туристичних пріоритетів країни на світовому ринку гостинності.

Також на руку українському туризму може зіграти здатність європейців змінювати свої туристичні уподобання та відкривати нові місця, які у пошуках нових емоцій можуть зацікавитися українськими принадами. А якщо врахувати географічне розташування - у центрі Європи - та додавши трохи креативності у просуванні туристичного продукту, вітчизняні підприємства індустрії гостинності можуть мати шанс на розвиток.

Отже, з огляду на вищесказане, можна дійти висновку, що на сьогодні в країні є всі передумови для відновлення тенденцій розвитку туризму, які дещо погіршилися за останні три роки. Важливо у цьому контексті державним органам влади скористатися можливістю продавати Україну як туристичний бренд і з цією метою проваджувати відповідну політику у галузі туризму з врахування світових тенденцій, зокрема зосередитись на підвищенні рівня надання туристичних послуг та застосування інформаційних технологій. Це дасть можливість, привернути увагу як європейської, так і світової спільноти до українського туристично-рекреаційного потенціалу, збільшити потоки туристів та надходження у бюджет від туристичної діяльності, що в свою чергу підвищить зайнятість у туристичному секторі шляхом створення додаткових чи нових робочих місць.

Література

1. Ястремська О.О. Сучасні світові тенденції розвитку туризму // Проблеми економіки. 2013. №1. С.23-27.
2. Бойко М.Г. Ціннісно орієнтоване управління в туризмі. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. 524 с.
3. Imtiaz Muqbil. Future Trends In Tourism. URL: https://www.travel-impact-newswire.com/2003/11/future-trends-in-tourism/.
4. Шандор Ф. Туристична галузь. URL: http://www.zakarpatia.com/?p=838.