Ковалюк В., Сімончук К.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 12 листопада 2025 р.).
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2025. Ч.1. 633 с. С.456-458.

Панські маєтки Полісся

Полісся - географічний та історико-етнографічний регіон, який охоплює північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей України. Це край дрімучих лісів та непрохідних боліт. Полісся зберегло найдавніші релікти праслов’янської та праукраїнської культури, що є постійними об’єктами вивчення туризмознавців, дослідників-археологів, істориків, фольклористів, етнографів тощо.

Самобутність та різноманітність спадщини історії та культури зумовлюють досить високий рівень туристичної атрактивності, створюючи передумови для прогресивного та поступального розвитку культурно-пізнавального туризму на території Полісся. Саме в цьому регіоні польські паничі будували свої величні маєтки, які і сьогодні викликають значний туристичний інтерес.

Вперше про місцевість, де зараз розташований Палац Валевських (м. Гоща Рівненської області), згадується в літописах ще в 1152 році. Протягом багатьох століть ця територія перебувала у володінні і Речі Посполитої, і Росії, і Австро-Угорщини, і Директорії, і Радянської України, але не втратила своєї привабливості і культурної значущості. Поміщики володіли великим тваринницьким господарством, а ще на території палацу працював шкіряний завод. Звичайно ж, така розкіш не могла не відбитися на будинку господарів. Палац поміщиків Валевських, побудований в стилі шале - альпійського будиночка. На жаль, незважаючи на те, що такий тип садибної споруди на території України зустрічається вкрай рідко, і парк, і саме шале давно занепали і заросли чагарником.

За переказами, садибу Стецьких Ян Стецький отримав, вигравши в карти у 1773 році. Колись на її місці була невелика фортеця. Руїни фортеці розібрали, використавши залишки як будівельний матеріал. Архітектором найняли поляка італійського походження - Домініка Мерліні. Про нього ходила слава як про найкращого королівського архітектора. На жаль, час нещадний, і вся ця краса залишилася жити тільки на картинах. Закінчилося панування Стецького досить сумно. У 1831 році до містечка увійшла російська царська армія та відібрала у власника і поселення, і резиденцію [2].

У мальовничих околицях північної частини Рівненської області виринає з історичного туману архітектурний шедевр - Палац Ходкевичів. Ця перлина архітектури, заснована у 1780 році, є втіленням вишуканості та історичної глибини, овіяна легендами та зберігає неповторні розповіді минулих епох. Архітектурний ансамбль, розроблений Є. Шрегером, відомим представником класицизму, демонструє неперевершеність та гармонію форм, завдяки чому палац і досі захоплює відвідувачів. Внутрішнє оздоблення палацу зберігає тонку декоративну ліпнину, яка свідчить про високий рівень майстерності та витончений смак його власників. Поруч з палацом розкинувся парк, який є яскравим прикладом палацово-паркового мистецтва початку XIX століття. Палац Ходкевичів, як важлива пам’ятка архітектури національного значення, продовжує надихати своєю красою та історією.

Замок XV століття, який пов’язують з родом Чарторийських - одна із найстаріших пам`яток архітектури Рівненщини. Він входить до переліку ста чудесних замків і фортець України. Однак його зруйнований стан є яскравим прикладом ставлення держави до культурної й історичної спадщини. Дерев’яний замок в Корці був побудований в 1386 році князем Острозьким. У 16 столітті, коли замок перебував у володінні роду Корецьких, він був укріплений кам’яними стінами, а через кілька десятиліть замок повністю перебудували з дерев’яного в кам’яний. У 1780 році, коли замком володів рід Чарторийських, він був перебудований у палац. А через 50 років комплекс згорів. Корецьких залишилися тільки зовнішні кам’яні стіни, міст, підземелля і надбрамна вежа [1].

Палац Красицьких - найстаріша будівля Володимирця і єдина збережена пам’ятка палацової архітектури на Волині. Палац побудували у 20-х роках 19 століття для графа Вінсента Юзефа Красицького. Ім’я архітектора, на жаль, невідоме, але про автентичний вигляд споруди можна дізнатися завдяки збереженим описам і фотографіям. Красицькі володіли маєтком до початку 20 століття. У 1914 році його викупила родина де Пурбе, однак вона використовувала палац переважно для адміністративних потреб, а не як резиденцію. За радянської влади маєток розграбували, в 1957 році відкрили там дитячий будинок-інтернат. Сьогодні палац Красицьких у дуже поганому стані. Місцева молодь та активісти регулярно намагаються привернути увагу до будівлі за допомогою мистецьких акцій.

Панські маєтки Полісся, збудовані родинами Стецьких, Чарторийських, Ходкевичів, Валевських, Красицьких та інших, є унікальним явищем в історико-культурній спадщині регіону. Ці маєтки не лише демонстрували архітектурну розкіш і велич шляхетського життя, а й виконували роль центрів економічного, соціального та культурного розвитку Полісся.

Багато з цих маєтків сьогодні перебувають у занедбаному стані, але вони зберігають величезний потенціал для вивчення історії та відновлення культурної пам’яті. Відновлення панських маєтків Полісся та їх інтеграція в сучасний туристичний і культурний простір можуть сприяти розвитку регіону, залученню туристів і підтримці місцевих громад. Це завдання потребує комплексного підходу, що враховуватиме не лише збереження архітектурної спадщини, але й відродження духовного та культурного значення цих унікальних об’єктів.

Список використаних джерел

1. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник. К.: Альтерпрес, 2003. 352 с.
2. Чернецький Ю.О. Україна. Історія, природа, мистецтво. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2009. 320 с.