Красільнікова О.В.
Праксеологія туризму: тези загальнокафедральної теми
Кафедри філософії і соціальних наук КУТЕП.
К.: КУТЕП, 2009. 64 с. C.60-64.

Деякі питання розвитку релігійного паломництва в Україні

Одним з найдавніших видів туризму є паломництво, що має глибокі історичні корені. Назва «паломництво» в релігійному сенсі, означає подорож з релігійними мотивами до святих місць, які пов’язані з певними святими або подіями Старого і Нового Завіту. В XII ст., паломництво розумілося подвійно - як форма аскетичного життя або практика відвідувань святих місць. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди в усьому світі подорожують, щоб відвідати Святу землю, Ватикан, Мекку і Медину, монастирі й інші святі місця.

Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах особливих труднощів, добровільно взяті на себе зобов’язання бути в цих умовах. Це символізує готовність людини пожертвувати матеріальними цінностями в ім’я Бога.

Найдавніша традиція паломництва походить від індуїзму і нараховує близько трьох тисяч років. Паломництво відбувалося вздовж святої річки Ґанґ, що мало надати віруючому вічне загробне щастя. У буддизмі початкова ціль паломництва була пов’язана з чотирма місцями, пов’язаними з діяльністю Будди, але в ІІІ ст. до нашої ери реліквії засновника цієї релігії були розділені між багатьма храмами і таким чином рух паломництва розсіявся. Також потрібно пам’ятати, що кожен мусульманин має обов’язок раз в житті відбути паломництво до Мекки.

Початки християнського паломництва знаходимо в Святому Письмі. Ідея цієї подорожі з’являється в, так званому, періоді Суддів (1500-1200 рр. до Р.Х.). У Новому Завіті є опис паломництва, яке здійснив Ісус зі своїми батьками до Єрусалиму. Євангеліст описує традицію, притаманну для єврейського народу.

Протягом перших віків існування християнства, паломництво не набуло широкого поширення. Це було пов’язане з тим, що християнство було забороненою релігією і переслідувалося. Лише з IV ст., коли християнство було визнаним, ситуація змінюється. Спочатку відбувалися мандрівки до Святої землі, а з ІІІ ст. збільшилась кількість осіб мандруючих до гробів мучеників, а з V ст. до сповідників Христа. В середньовіччі велику роль відіграли ікони, з якими теж були пов’язані паломницькі рухи.

Спочатку в паломницьку подорож вирушали спонтанно і поодинці. Згодом паломники починають об’єднуються в групи, що робить мандрівки безпечнішими. Наприкінці доби середньовіччя інтерес до далеких мандрівок зменшується, натомість християни відвідують релігійні святині місцевого значення. Змінюється також і характер паломництва. У паломництві з’являються різні розваги та пригоди. В наш час паломництво набуває світських форм туристичної галузі, з’являється і набуває розвитку, так званий, релігійний туризм.

Індустрія релігійного туризму є складовою частиною всієї туристичної індустрії. До її складу входять:

- по-перше, підприємства розміщення - спеціалізовані засоби розміщення (готелі, кемпінги, гуртожитки, чернечі келії);
- по-друге, підприємства громадського харчування;
- по-третє, транспортні підприємства;
- по-четверте, релігійні об’єкти показу - культові споруди (монастирі, святилища, храми, храмові комплекси, капели, каплиці й т.д.) та природні об’єкти культу (святі джерела, гаї, ріки, озера).

Центрами православного християнства є Єрусалим, Віфлеєм, Назарет. Віфлеєм розташований на декілька кілометрів південніше Єрусалима. Назарет перебуває за 100 км на північ від Єрусалима, недалеко від знаменитого Галілейського моря. Прочани, що прибувають у Святу землю, спочатку направляються у Віфлеєм, де відвідують храм Різдва Христового.

До основних мотивів паломництва відносять бажання:

- помолитися й доторкнутися до чудотворних ікони або нетлінних мощей;
- висповідатися у культовому або релігійному центрах, або у відомого релігійного діяча;
- виконати богоугодні діла;
- зробити пожертвування на користь храму або релігійної громади;
- отримати Божу благодать;
- отримати зцілення від духовних та тілесних недуг;
- виконати дану Богові обітницю.

Особливості паломництва в християнстві можуть різнитися в різних напрямках, сектах і деномінаціях.

Особливістю релігійного туризму є те, що прочани зазвичай висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг у келіях монастирів, на території храмів, у наметових містечках (наприклад, під час хаджу), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці. Їжа досить скромна, а її вибір невеликий.

Відносно розвитку релігійного торизму в Україні, треба відзначити, що наша країна відома багатою сакральною і духовною спадщиною. Її територію з давніх часів населяли народи з різним релігійним віросповіданням. У різних регіонах України збереглися історико-культурні пам'ятки не лише панівної релігії - християнства західного та східного обрядів, а й багатьох інших релігій, в тому числі ісламу та іудаїзму. До нашого часу збереглися церкви, костьоли, синагоги, монастирі та скити. Збережений та відтворений історико-архітектурний комплекс є окрасою нашої держави та передумовою для розвитку релігійного та паломницького туризму.

Релігійний комплекс України являє собою складну систему взаємодії церковних структур. Ця система виступає невід’ємною складовою суспільного життя. Сьогоденна дійсність характеризується зростанням суспільної активності віруючих, поглибленням внутрішньоцерковної інтеграції, посиленням впливу на внутрішню та зовнішню політику держави релігійного фактору.

Релігійна мережа в Україні представлена 55 напрямами віросповідання. На території України діють 33063 релігійних організацій, в тому числі 31749 релігійних громад, 79 центрів, 238 управлінь, 406 монастирів, 326 місій, 80 братств, 185 духовних навчальних закладів. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 21520 культових споруд.

Україна з давніх часів була осередком релігійного паломництва, її святі місця відвідували прочани з різних країн Заходу та Сходу. Та й самі українці вирушали до Святої землі, що відображено в історичних джерелах, зокрема у «Печерському Патерику», «Житье и хожденье Данила Руськия земли ігумена» та інших.

Центрами паломницького туризму в Україні виступають такі регіони, як Крим, де зосереджені пам’ятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму; з історією хасидизму пов’язані такі міста як Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща та інші; перехрестям західного і східного християнства є західноукраїнський регіон, Поділля та Волинь відомі своїми сакральними пам’ятками.

Особливу зацікавленість викликають у туристів дерев’яні храми. Так, на сьогодні в Івано-Франківській області нараховується 50 дерев'яних церков. На особливу увагу заслуговують Благовіщенська церква (1587 рік) у місті Коломия, Успенська церква (1623 рік) в селі Пістинь Косівського району, Різдва Богородиці (1678 рік) у селищі Ворохта на Яремчанщині. А в селі Росільна Богородчанського району знаходиться дерев'яна церква, зведена без жодного цвяха.

Найяскравішим зразком дерев'яного будівництва є церква Святого Духа з укріпленнями в місті Рогатин (1666 рік). Іконостас Святодухівської церкви, створений у 1650 році, вважається перлиною українського малярства. Також цікавими пам’ятками цього регіону є Манявський скит, пам'ятка архітектури XVII ст., поблизу с. Манява Богородчанського району; Гошівський монастир отців Василіян і церква Преображення Господнього на Ясній Горі у с. Гошеві Долинського району, заснований у 1570 р.; Монастир XVII ст. у с. Погоня (Тисменицький район); Караїмський цвинтар у Галицькому районі. Місцем масового паломництва і туризму є Марійський духовний центр в Зарваниці. Важливими центрами паломництва є печерні монастирі і храми, зокрема наддністрянські скельні храми, давні печерні храми в Монастирку та Рукомиші на Тернопільщині.

Отже, на сьогодні в Україні існує та діє достатня мережа культурно-історичних пам’яток для задоволення релігійних потреб віруючих. Доцільно надати деякі рекомендації для підвищення ефективності діяльності зазначеної сфери туристичної індустрії. По-перше, необхідно забезпечити розробку та впровадження новітніх технологій та наукових досягнень в практику туристичної діяльності. По-друге, організувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців туристичної галузі. По-третє, ефективно та раціонально використовувати рекреаційні ресурси з одночасним їх збереженням та відновленням. По-четверте, забезпечити якісне транспортне, готельне та харчове обслуговування паломників. По-п’яте, зміцнити та підняти до міжнародного рівня якість та ефективність надання туристичних послуг в Україні. По-шосте, створити та вдосконалити вже існуючу правову базу для розвитку релігійного туризму.