Кулиняк Ігор
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Психологія та туризм» (м. Київ, 27 квітня 2022 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2022. 219 с. С.55-59.

Неетична сторона туризму

Здавна будь-які дії та поведінка суспільства оцінюється з точки зору моральності та моралі. Під моральністю розуміється внутрішня установка індивіда діяти згідно власних переконань щодо того, що таке добре та зле, нести відповідальність та правильність своїх дій та вчинків перед собою та оточенням, у той час як мораль - це зовнішні правила, вимоги, принципи, яким повинні дотримуватися громадяни та відповідно яким повинна відповідати поведінка індивіда у суспільстві. Таким чином, існують певні суспільні норми поведінки, звичаї, традиції, тобто неписані правила, вироблені самим суспільством, недотримання, ігнорування чи зневажливе ставлення до яких може вкрай негативно сприйматись та засуджуватись суспільством.

Відсутність чіткої грані між добром і злом, правильним і неправильним, справедливим та несправедливим створює складнощі у розумінні та оцінюванні етичної сторони поведінки індивіда у тих чи інших ситуаціях з певним рівнем відносності та умовності. Якщо вчинку людини неможливо дати оцінне судження, спираючись на нормативно-правові та законодавчі норми, суспільство намагається обмежити свободу волі моральними принципами.

Наскільки етична сторона туризму відповідає визначеним суспільством нормам поведінки, моральним правилам певної суспільної чи професійної групи? Як знайти баланс між уявленнями різних суспільних груп про моральність тієї чи іншої поведінки / дії туриста чи туристичної компанії? Якщо традиційні види туризму є звичним явищем для будь-кого, то специфічні види можуть викликати багато питань та суперечностей. Розглянемо деякі популярні види туризму щодо яких і досі точаться дискусії щодо їхньої етичності.

Яскравим прикладом може бути темний туризм, який пов’язаний з відвідуванням:

1. місць чи історичних пам’яток, де «проживають» привиди, навідуються інопланетяни чи які пов’язані з містичними явищами, а також подорож до місць з паранормальною активністю (містичний туризм);
2. місць і пам’яток, історично пов’язаних зі смертю і трагедією (туризм «смерті»);
3. місць природних, техногенних катастроф чи місць людської недбалості; місць, пов’язаних з стихійними лихами чи екологічними катастрофами (туризм катастроф);
4. місць захоронень, кладовищ і цвинтарів (некропольний «кладовищний» туризм) [1].

Цей вид туризму є хорошим джерелом «гострих» емоцій (як позитивних, так і негативних), може переслідувати мету пошуку відповіді на питання історичного (чому відбулася катастрофа? що спричинило катастрофу та як їй запобігти у майбутньому?) чи філософського характеру (у чому сенс життя після смерті?), або задовольнити власну зацікавленість туриста чимось незвичним. Організація такого виду туризму вимагає значної організаційної роботи від туристичної компанії, щоб не переступити через межу норм суспільної моралі і звести до мінімуму ефект «розваги».

Іншим дискусійним питанням з етичної точки зору є рожевий туризм, що являє собою ЛГБТ-тури, організацію подій та фестивалів, які спрямовані на задоволення рекреаційних потреб ЛГБТ-аудиторії, тобто тих, хто ідентифікує себе як лесбіянки, геї, бісексуали чи трансгендери [2]. В Україні, як і в багатьох інших країнах, діяльність ЛГБТ засуджується релігійною громадою та церквою. ЛГБТ-туризм суперечить не тільки морально-етичним нормам та усталеним «сімейним цінностям» українського суспільства, а й законодавчим нормам, у яких закріплені інші погляди на створення та функціонування сім’ї як соціального інституту. Проте у деяких країнах суспільство є більш толерантним до сексуальних меншин, що дозволяє залучати ЛГБТ-туристів та розвивати ЛГБТ-туризм, отримуючи значні доходи до бюджету країни.

Важлива роль приділяється ставленню туристів до природи. Обов’язковими вимогами практичної організації цивілізованого туризму в наш час стає формування сучасної екологічної свідомості [3], розроблення етичних норм щодо відповідального ставлення до економії рідкісних та цінних природних ресурсів, забезпечення захисту природної спадщини, яка складає екосистеми і біологічну різноманітність, а також охорону видів дикої фауни і флори, котрим загрожує зникнення; необхідність встановлення певних обмежень діяльності учасників туристського процесу й особливо професіоналів сфери туризму, яку вони здійснюють в особливо вразливих місцях - зонах пустель, полярних і високогірних районах, берегових зонах, тропічних лісах і вологих зонах, котрі підходять для створення природних парків або заповідників [4].

Зазначені тенденції призвели до актуалізації розвитку етичного (відповідального, сталого) туризму, при якому забезпечується оптимальне використання ресурсів навколишнього середовища, підтримуються соціально-культурні особливості туристичних дестинацій та спільнот, які там проживають, забезпечується життєздатність довгострокових економічних процесів з огляду на їхню вигоду для всіх зацікавлених сторін. Сталий розвиток у туризмі передбачає позитивний загальний баланс екологічних, соціально-культурних та економічних ефектів від туризму, а також позитивний вплив відвідувачів один на одного [5].

Проте можна навести види туризму, які спрямовані на нанесення шкоди туристом природному середовищу чи живим організмам. Це, наприклад, сафарі-туризм, який передбачає полювання туристів на диких тварин, у т.ч. рідкісних. Негативний вплив на тварин можуть спричиняти тури, які спрямовані на спостереження та взаємодію туристів з тваринами. Тут виникає суперечливість у тому, що тварини, які експлуатуються як об’єкти туристичного спостереження, утримуються у вольєрах, зоопарки чи інших закритих приміщеннях. Наприклад, піддаються критиці розважально-оздоровчі та феєричні шоу із дельфінами, морськими котиками чи іншими морськими жителями. Незважаючи на лікувально-профілактичний ефект, наводяться аргументи екологів про неналежні умови перебування дельфінів, які не відповідають їхнім природнім умовам перебування.

Організація туристичних поїздок з метою ухилення від дотримання законодавчих норм та морально-етичних принципів призвело до появи таких видів туризму, як наркотуризм, секс-туризм, евтаназійний туризм (суїцид-туризм) та інших, які є забороненими у багатьох країнах. Наркотуризм - поїздка до певного пункту призначення, де легко отримати доступ до незаконних наркотиків. Наприклад, популярним напрямом наркотуризму вважається Амстердам, де легально продається каннабіс. Секс-туризм передбачає поїздку до певного місця для отримання сексуальних послуг та, зазвичай, асоціюється з проституцією. Популярними місцями для секс-туризму є Амстердам, Таїланд та Гамбія. Суїцид-туризм - це поїздка з метою покінчити життя самогубством до тих країн, у яких евтаназія є легалізованою, зокрема в Мексиці, Нідерландах, Швейцарії та Камбоджі.

Відповідність морально-етичним нормам варіюється залежно від соціально-культурних традицій та звичаїв різних країн та народів. Організування туристичної подорожі повинно узгоджуватися із специфічними законами, традиціями та звичаями тих країн та регіонів, які приймають та обслуговують подорожуючих. Необхідно засуджувати поведінку туристів, яка може бути образливою для місцевого населення, не відповідати усталеним нормам моралі суспільства чи навіть завдавати шкоди місцевому середовищу. Туристи не повинні брати участь у діях, які заборонені національним законодавством (наркоторгівля, продаж зброї, проституція) або є небезпечними для природного середовища, а також не проявляти нетерпимість, расизм чи ксенофобію до інших націй та народностей.

Література

1. Кулиняк І.Я., Ярмола К.М., Малішевська Б.О. Перспективи розвитку містичного туризму в Україні // Формування сучасної наукової думки: Матеріали Міжнар. наук. конф. (м. Кропивницький, 31 січня 2020 р.). Кропивницький: МЦНД, 2020. С.53-56.
2. Кулиняк І.Я. Використання кольороназв для позначення видів туризму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління». 2021. Вип.5. №1. С.56-74.
3. Соляник С.Ф. Проблема негативних наслідків сучасного масового туризму та шляхи їх подолання // Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. 2011. Вип.11. С.230-242.
4. Глобальный этический кодекс туризма. Сантьяго (Чили), 1 октября 1999 г. // Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. проф. В.К. Федорченко. К.: Юрінком Інтер, 2002. С.89-98.
5. Миронов Ю.Б. Сталий розвиток туризму: сутність, завдання та принципи // Актуальні проблеми економіки і торгівлі в сучасних умовах євроінтеграції: Матеріали наук. конф. (м. Львів, 11-12 травня 2017 р.). Львів: ЛТЕУ, 2017. С.218-219.