Куреда Ніна Миколаївна, Гірняк Євген Іванович
Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.
"Освітні і культурно-мистецькі практики в контексті
інтеграції України у міжнародний науково-інноваційний простір"
(м. Запоріжжя, 14 травня 2020 р.). Запоріжжя: Видавництво
Хортицької національної академії, 2020. 694 с. С.625-628.

Особливості підготовки фахівців з лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму в Україні

Наявність природних лікувальних та створених рекреаційних ресурсів в Україні забезпечують умови для розвитку санаторно-курортної сфери, а орієнтація громадян на здоровий образ життя продукує попит на лікувально-реабілітаційні та оздоровчі послуги. Поєднання цих факторів складає основу розвитку лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму в Україні.

Ринкова ефективність та перспективність функціонування лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму в Україні визначається професіоналізмом спеціалістів різних підприємств, що забезпечують виробництво туристичних продуктів саме у цьому сегменті.

Такі суб’єкти туристичної діяльності, як туроператори та турагенства, здійснюють своє кадрове забезпечення в рамках чинного законодавства України, яке чітко визначено Ліцензійними умовами провадження туроператорської діяльності. А саме, керівник туроператора, його філії, іншого відокремленого підрозділу повинен мати вищу освіту, що підтверджується документом про вищу освіту, стаж роботи у сфері туризму не менше трьох років або вищу освіту у сфері туризму за першим (бакалаврським), другим (магістерським), третім (освітньо-науковим/освітньо-творчим) або науковим рівнями вищої освіти, що підтверджується документом про вищу освіту. Документи про вищу освіту, видані іноземними закладами вищої освіти, повинні бути визнаними в Україні в установленому порядку [1].

У штаті туроператора повинно налічуватися не менш як 30 відсотків працівників, які мають стаж роботи у сфері туризму не менше трьох років або вищу освіту у сфері туризму.

Нині в Україні існує попит на фахівців з туризму. Функціональні відмінності між туроператором та турагенством визначають акценти їх вимог до професійних знань та навичок фахівців.

Так, туроператор - це юридична особа, яка отримала ліцензію на туроператорську діяльність та займається виключно: організацією та створенням туристичного продукту; реалізацією та наданням туристичних послуг; посередницькою діяльністю із надання характерних та супутніх послуг.

Лише юридична особа, яка має ліцензію туроператора, має право включити до своєї назви слово «туроператор». Слід зазначити, що туроператор може здійснювати і турагентську діяльність.

Турагент - юридична особа або фізична особа підприємця (ФОП), яка здійснює посередницьку діяльність з реалізації готового туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності (реалізацію характерних та супутніх послуг).

Отже, провідними функціями менеджера туроператора є уміння формувати туристичний продукт, а у менеджера турагенства - уміння просувати та реалізовувати турпродукти на ринку потенційних туристів. Проаналізуємо структуру попиту на туристичні продукти в Україні в таблиці 1 [2].

Таблиця 1. Кількість туристів, обслуговуваних туроператорами та турагентами за видами туризму

Як показують наведені статистичні данні, за останні роки, більш ніж у 2 рази, зросла кількість туристів, що обслуговувались вітчизняними туроператорами та турагенствами. А в останні роки в Україні домінує попит на зарубіжні турпродукти. Ця обставина відображає вплив різних факторів на попит туристів на туристичні продукти різних країн (у тому числі на послуги лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму), їх орієнтацію на відповідність ціни та якості турпродуктів, повноту реклами, ефективних способів просування турпродуктів.

Отже, менеджер з туризму повинен знати:

• законодавство України про туризм, нормативні акти органів виконавчої влади в цій галузі;
• міжнародні договори і угоди щодо туризму, в яких бере участь Україна;
• історичні, природні, культурні пам’ятки країн світу;
• традиції, географію і клімат зарубіжних країн;
• систему класифікацій та схему роботи з санаторіями, віллами та готелями;
• перелік об’єктів громадського харчування і розваг, а також установ оздоровчого і спортивного призначення по своєму направленню;
• види засобів транспорту і варіанти можливих транспортних сполучень із зарубіжними територіями;
• порядок роботи консульсько-візових служб;
• порядок валютного і митного контролю;
• туристичні каталоги і довідкову інформацію;
• кон’юнктуру туристичного ринку;
• основи маркетингу і реклами;
• правила страхування туристів;
• правила оформлення путівок, ваучерів, страхових полюсів;
• порядок роботи з дисконтними картками;
• процес формування вартості турів та інших послуг, що надаються суб’єктом туристичної діяльності;
• правила складання кошторисів турів та екскурсій;
• механізм визначення фінансової ефективності виробництва та реалізації турпродуктів;
• інформаційні технології у туризмі;
• декілька іноземних мов.

Стрімкий розвиток туризму в країні ставить високі вимоги до рівня підготовки фахівців цієї галузі. Лише високий рівень підготовки фахівців може забезпечити належну конкурентоспроможність українського туристичного продукту на вітчизняному та міжнародному ринках туристичних послуг.

Специфічними знаннями повинні володіти менеджери туристичних компаній, що спеціалізуються на лікувально-оздоровчому туризмі.

Станом на січень 2020 року фахівців за спеціальністю 242 "Туризм" готує 108 закладів вищої освіти України з 443, однак спеціалізацію лікувально-реабілітаційний та оздоровчий туризм отримають тільки студенти в Хортицькій національній академії (м. Запоріжжя) [3].

У Хортицькій національній академії студентам надається можливість навчатися за освітньо-професійною програмою «Лікувально-реабілітаційний та оздоровчий туризм». До переліку дисциплін навчального плану включено дисципліни циклу професійної підготовки такі, як: «Основи нозології», «Патології систем організму», «Рекреаційні ресурси України та світу», «Санаторно-курортні комплекси України та світу», «Стандартизація та сертифікація лікувально-реабілітаційних та оздоровчих туристичних послуг», «Захист прав споживачів лікувально-реабілітаційних та оздоровчих послуг», «Фінансування лікувально-реабілітаційних та оздоровчих послуг», «Маркетинг лікувально-реабілітаційних та оздоровчих послуг», «Менеджмент лікувально-реабілітаційних та оздоровчих послуг».

Професійна підготовка за навчальним планом у відповідності до освітньої програми доповнюється практичною підготовкою у туристичних компаніях та курортних закладах України та зарубіжних країн. Навчальний процес максимально наближений до реалій сучасного туристичного бізнесу. Вивчення правових та економічних дисциплін дозволяє студентам освоїти механізм функціонування бізнесу у сфері лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму.

Конкурентоспроможність фахівців зазначеної галузі визначається отриманими ними знаннями, вміннями, компетентностями у сфері іноземних мов, інформаційних технологій, географії, лікувально-реабілітаційних й оздоровчих послуг та управлінської діяльності.

Таким чином, необхідність підготовки фахівців з лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму в Україні зумовлена попитом на фахівців даної сфери. Хортицька національна академія, як флагман у цьому напрямку, створює відповідні умови для підготовки конкурентоспроможних, компетентних фахівців за освітньо-професійною програмою «Лікувально-реабілітаційний та оздоровчий туризм», які будуть відповідати сучасним стандартам індустрії лікувально-реабілітаційного та оздоровчого туризму в Україні.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності: Постанова Каб. Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №991 (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. 2015. №97. Ст.3319.
2. Кількість туристів, обслуговуваних туроператорами та турагентами за видами туризму (за даними державної служби статистики України). URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/potoki2006_u.htm.
3. Освіта в Україні. URL: https://www.education.ua/ua/universities/.