Лелик Л.І., Лісовська А.П.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інноваційні стратегії та виклики сучасного маркетингу
в умовах глобальних технологічних змін та цифровізації
економічних процесів» (м. Львів, 10 квітня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 224 с. С.145-147.
Концептуальні підходи до визначення туристичної інфраструктури
Результативність діяльності будь-якої сфери економіки не можливо забезпечити без залучення фінансових, виробничих та людських ресурсів. Це породжує створення взаємопов’язаних відносин, які є основою для функціонування суспільства та його інтеграцію у глобальних простір, забезпечуючи розвиток міжнародних відносин. В умовах глобалізації роль інфраструктури стає визначальною для забезпечення подальшого соціально-економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності суспільства.
Термін «інфраструктура» пройшов тривалий шлях розвитку. На початку XX ст. під інфраструктурою розуміли комплекс споруд, які забезпечували дії збройних сил, а саме: склади, військові бази, полігони та ін. Пізніше, у 40-х роках поняття «інфраструктура» почали використовувати для групи галузей, котрі забезпечували функціонування промислового та сільськогосподарського виробництва. З 50-х років цей термін широко застосовують в економічній літературі.
У багатьох наукових дослідженнях поняття «інфраструктура» дослідники розглядають в розрізі окремих складових, з приналежністю їх до певної галузі, зокрема виділяють транспортну інфраструктуру, виробничу інфраструктуру, туристичну інфраструктуру, інституційну інфраструктуру. Проте варто відзначити необхідні системного підходу до формування інфраструктури, як механізму функціонування міста, регіону, країни чи галузі.
Науковець І. Сорока трактує поняття інфраструктура як «функціональне та територіальне поєднання галузей народного господарства, що обслуговують матеріальне виробництво, невиробничу сферу та безпосередньо населення» [1].
Інфраструктуру донедавна розглядали з погляду окремих складових, факторів та формувань, котрі виникли в умовах посилення ролі промислово-виробничого комплексу у соціально-економічному розвитку національної економіки й окремих регіонів. Свідченням цього є трактування, яке запропонував В. Жамін, пропонуючи інфраструктуру розглядати як «інтегральний елемент виробничих сил, що містить допоміжні та додаткові галузі, види виробництв або діяльності, які обслуговують безпосередньо основне виробництво (виробнича інфраструктура), а також галузі та підгалузі невиробничої сфери, що опосередковано пов’язані з процесом виробництва і виконують функцію обслуговування всього процесу господарювання» [5].
С. Мочерний під інфраструктурою розуміє «комплекс галузей народного господарства (сфери матеріального і нематеріального виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство».
Об’єднуючи погляди різних авторів щодо визначення змісту дефініції «інфраструктура», З. Герасимчук і Г. Повх виокремили ключові риси, які найбільш точно передають її сутність, а саме:
- група галузей, які мають спільне призначення;
- умови, в яких відбувається господарська діяльність;
- сукупність галузей і видів діяльності, спрямованих на ефективний розвиток виробництва;
- сукупність видів діяльності, мета яких господарська єдність території і підвищення рівня економічної ефективності функціонування господарських об’єктів [2].
Законом України Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про туризм» туристичну інфраструктуру визначено як «сукупність певних суб’єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів» [3].
На нашу думку, необхідно відзначити підхід до трактування змісту дефініції І.М. Школи. Науковець пропонує трактувати туристичну інфраструктуру, як «сукупність штучно створених рекреаційних закладів (санаторії, профілакторії, бази відпочинку, готелі, мотелі, хостели, садиби, заклади ресторанного обслуговування, торгово-розважальні центри тощо) і супутніх об’єктів, побудованих для загального користування за рахунок державного фінансування (автомобільні та залізничні сполучення, пункти пропуску, аеропорти, лікарні, школи тощо)» [7].
Вартий уваги підхід науковця Д.А. Корневої, яка трактує туристичну інфраструктуру як «сукупність матеріально-речових об’єктів, діяльність яких спрямована на втілення туристичних потреб туристів». На думку дослідника структура туристичної інфраструктури формується за рахунок потужності матеріально - технічної бази туристичної індустрії [8].
В процесі дослідження необхідно відзначити думку науковців, які до туристичної інфраструктури відносять пам’ятки природного та антропогенного походження, культурні та історичні пам’ятки тощо.
Слід відмітити підхід до розкриття змісту поняття «туристична інфраструктура» С.П. Кузика, який визначає, що туристичну інфраструктуру формують: «підприємства, установи та заклади, діяльність котрих пов’язана із задоволенням потреб туристів та спрямована на їх оздоровлення та відпочинок. Також до туристичної інфраструктури науковець відносить транспортне сполучення та об’єкти розміщення, що забезпечують стабільні умови функціонування» [4].
Відтак, узагальнюючи вище підходи до змісту постулату «туристична інфраструктура» на нашу думку, варте уваги насунене трактування: туристична інфраструктура - це сукупність підприємств та інституцій, які формують туристичний продукт за комплексною структурою, визначають напрями його реалізацій та промоції з врахуванням потреб ринку та власних потужностей.
Туристична інфраструктура в широкому сенсі охоплює комплекс підприємств, установ і закладів, які працюють над задоволенням потреб людей, залучених до оздоровлення чи відпочинку. Вона включає транспортні шляхи, засоби сполучення та об’єкти розміщення туристів, спрямовані на забезпечення стабільного функціонування цієї сфери.
Список використаних джерел
1. Сорока І.В. Інфраструктура товарного ринку. К.: НМЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр». 2002. 608 с.
2. Повх Г.П., Герасимчук З.В. Зміст та значення інфраструктурного забезпечення транскордонного співробітництва // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. 2009. №24. Ч.ІІ. С.244-249.
3. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про туризм» від 10.10.2024 р. №4017-ІХ.
4. Кузик С.П. Теоретичні проблеми туризму: суспільно-географічний підхід: монографія. Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. 254 с.
5. Мініч І.М. Соціальні чинники і функції інфраструктури туризму: соціологічний аналіз: автореф. дис... к.е.н.: 22.00.04 - економічна соціологія. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. 16 с.
6. Економічна енциклопедія / відп. ред. С.В. Мочерний. К.: Видавничий центр «Академія». 2002. 952 с.
7. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії. Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. 595 с.
8. Корнева Д.А. Особливості розвитку туристичної інфраструктури Донецького регіону // Вісник ДІТБ. 2011. Вип.15. С.103-108.