Ліпіч Людмила
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасна наука та освіта: стан, проблеми, перспективи»
(м. Полтава, 20-21 березня 2023 р.). Полтава:
ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2023. 774 с. С.681-683.

Концепт туризму в соціологічних теоріях Г. Маркузе та Д. Бурстіна

Анотація. Актуальність означеної теми визначається потребою в аналізі концепту туризму з позицій рефлексивної соціології, яка розв’язує наявну суперечність між дійсністю та легітимізуючими її практиками конструювання реальності. Мета дослідження: здійснити соціологічну рефлексію концепту туризму Г. Маркузе. та Дж. Бурстіним. Доведено, що сучасна туристична індустрія є складовою індустрії культури як процесу виробництва масової культури, масової, а отже й одновимірної людини.

Ключові слова: туризм, псевдоподія, одновимірне суспільство, одновимірна людина.

В наш час стало загально визнаним, що туризм набув масового характеру і став специфічним способом освоєння дійсності, специфічним виробництвом і розповсюдженням культурних цінностей [3, c.176].

Коли ж на нього подивитися з позицій рефлексивної соціології, яка покликана розв’язувати наявну суперечність між дійсністю та легітимізуючими її туристичними практиками як практиками соціально-орієнтованого конструювання реальності, то все виглядатиме дещо інакше: не туристи освоюють дійсність, а потреби туристів в рекреації освоюються агентами туристичних послуг.

Збільшення туристських потоків в світі, де подорож є одною із домінуючих форм споживання, стало поштовхом до складання нових споживацьких форм і навіть формування так званих індустрії культури та споживацької культури. Туристична індустрія - одна із складових означеної індустрії. І якщо масова культура та масове споживання - основний продукт масового індустріального виробництва, то масовий туризм та масове споживання туристичних послуг - основні продукти туристичної індустрії, як багатогранного та багатофункціонального явища в масовій культурі, що визначається як маркер постсучасного споживання [1, с.17], яке й стало предметом міждисциплінарних досліджень, зокрема, соціологічних, де мають місце різні інтерпретації впливу туризму на соціокультурний простір.

Так, один із представників Франкфуртської школи, Герберт Маркузе для характеристики стану культури індустріального суспільства запроваджує такі поняття, як «одновимірне суспільство» та «одновимірна людина». Маркузе назвав «одновимірним» суспільство, створене саме за допомогою «індустрії культури» [5, с.87].

В одновимірному суспільстві відносини влади-підпорядкування, на думку дослідника, успішно вибудовуються завдяки своєрідного «усереднення» людей. Така тенденція згодом отримала назву соціального конструювання реальності, в яке вбудована й сучасна туристична індустрія.

Одновимірне суспільство - штучно сконструйований феномен, який продукує одновимірних людей, не здатних до критичної оцінки навколишнього соціального середовища, саморефлексії, багатовимірного розвитку.

Одновимірна людина - це конформіст зі штучно сконструйованим сталим набором вітальних потреб та соціально схвалюваною схемою їхнього задоволення.

Важливу роль у формуванні одновимірних людей грає масова культура, складовою якої й став масовий туризм. Масова культура, у свою чергу, відзначається не масовою доступністю до неї великих мас людей, а усередненими культурними потребами, сформованими у великих мас людей. Масова доступність до такої культури - спосіб її легітимації з одного боку, а з іншого, - спосіб виробництва масової людини, головною ознакою якої й є визначена Маркузе культурна одновимірність.

Масова доступність до практики переміщення в географічному просторі з наявною йому рекреаційною функцією створює ілюзію масового переміщення в соціально-культурному просторі, хоча, насправді, ви залишаєтеся при цьому весь час в просторі однієї й тієї самої масової культури: змінюються лише її атрибути, а не спосіб буття та функціонування. Це й є ознакою одновимірності такої культури та одновимірності суспільства, якому вона належить.

Турагенти, блогери, лідери думок - лише агенти легітимації масової культури. одновимірної людини та одновимірного суспільства, злитих в щось одне і одновимірне. Вони за допомогою ЗМІ формують іміджі туристичних дестинацій, ранжують їхню престижність, спрямовують туристичні потоки, але разом з тим конструюють ефект соціально-культурної одновимірності.

Не виправдовує ситуацію навіть те, що туризм стає способом демонстрації статусу, а отже й відповідних їм соціальних нерівностей. Одновимірність не знімає соціальні нерівності, - вона переводить їх на латентний рівень, а разом з тим і відтворює їх. Одночасно вона стає способом витіснення дійсних людських потреб та інтересів та заміною їх штучно сконструйованими культурними сурогатами.

У розглядуваному контексті концептуальним аспектом теорії Г. Маркузе є передусім розуміння туризму як інструменту регулювання суспільних відносин, в яких людина набуває якостей одновимірної людини одновимірного суспільства.

Американський історик Даніель Джозеф Бурстін охарактеризував, у свою чергу, туризм як «псевдоподію», «нескінченну систему ілюзій».

Псевдоподія за Д. Бурстіним - створені або організовані спеціально для туристів розваги або місця, що імітують реальне життя або повторюють його незліченну кількість разів, перетворюючись при цьому на платне задоволення.

Відмітимо, що Д. Бурстін, описуючи туризм, все ж не намагався дати визначення поняттю «дестинація». Нагадаємо, що перше застосування поняття «дестинація» належить британському підприємцю Томасу Куку, а наукове визначення йому, як відомо, пов’язано з ім’ям професора Мейсенського університету Нейла Лейпера (м. Окленд, Нова Зеландія). Лейпер використав поняття туристичної дестинації для позначення «певної географічної території, що є привабливою для мандрівників, яка одночасно формує й задовольняє туристичний попит» [4, с.392].

Поняття псевдоподії тісно пов’язане з означеним визначенням дестинації. Воно характеризує навмисну зміну місць та організацію розваг для залучення якомога більшого числа туристів. Псевдоподія - визначальний елемент індустрії розваг, яка перебуває в стані постійного розширення, диверсифікації та конструювання все нових та нових об’єктів споживчого інтересу.

Д. Бурстін, між іншим, вказує на різницю між поняттями туриста та мандрівника. Турист, на відміну від мандрівника, відрізняється пасивністю та небажанням отримувати достовірну інформацію про місце перебування.

А туризм, на його думку, є однією з форм досвіду, «упакованого» таким чином, щоб уникнути реальних контактів з іншими людьми, тобто він є тривіальним і недостовірним способом буття [2, с.294].

Справа в тому, що туристське середовище конструюється з одного боку відповідно до очікувань туристів, а з іншого - в орієнтації на формування у них потреби в своєрідній «участі в псевдоподіях», тобто нав’язування їм потреби, якщо так можна виразитися, побувати тут ще раз!

Отже, турист виявляється всередині своєрідної соціально сконструйованої мильної бульбашки - дутої реальності, бо бачить і чує тільки те, що показано та наказано бачити і чути.

З огляду на вище сказане робимо висновок, що концепції одновимірного суспільства та одновимірної людини Г. Маркузе та концепція псевдоподії Д. Бурстіна розбудовані фактично на засадах рефлексивної соціології, спрямовані на здійснення макрорівневого аналізу сучасної індустрії туризму як складової індустрії культури та масового суспільства.

Список використаних джерел

1. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / пер. з англ. І. Андрущенко. К.: ВД Київо-Могилянська академія, 2008. 109 с.
2. Boorstin D. The Image: a Guide to Pseudo-Events in America. New York: Vintage, 1992. 340 p.
3. Божко Л.Д. Проблеми інтерпретації туризму як феномена масової культури: друга половина ХХ - початок ХХІ ст. // Вісник НАКККіМ. 2013. №2. С.176-81.
4. Leiper N. The Framework of Tourism: Towards a Definition of Tourism, Tourist, and the Tourist Industry // Annals of Tourism Research. 1979. Vol. 6. Issue 4. pp.390-407.
5. Маркузе Г. Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвинутого індустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: хрестоматія / Упоряд. В. Лях. К.: Либідь, 1996. С.87-134.

The Concept of Tourism in the Sociological Theories by H. Marcuse and J. Burstin

Abstract. The relevance of this topic is determined by the need to analyze the concept of tourism from the standpoint of reflexive sociology, which resolves the existing contradiction between reality and its legitimizing practices of constructing reality. The purpose of the study is to carry out a sociological reflection of the concept of tourism by H. Marcuse and J. Burstin. It has been proven that the modern tourism industry is a component of the culture industry as a process of mass culture production, mass, and therefore one-dimensional person.

Key words: tourism, pseudo-event, one-dimensional society, one-dimensional person.