Лужанська Т.Ю., Ільтьо Г.Ф., Молнар-Бабіля Д.І.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Перспективи розвитку індустрії туризму
і гостинності в Україні та світі»
(м. Луцьк, 4-5 вересня 2026 р.)
Луцьк: ЛНТУ, 2026. 325 с. С.116-120.

Екологічні проблеми Карпатського регіону та шляхи їх вирішення

Сталий розвиток Карпатського регіону вимагає збалансованого поєднання охоронних, стабілізаційних та стимулюючих заходів, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища. Ефективне управління Карпатським регіоном виступає не лише інструментом адаптації до зовнішніх викликів, але й каталізатором внутрішніх трансформацій, спрямованих на формування інноваційного, відповідального та адаптивного організаційного середовища.

Основною метою сталого розвитку Карпатського регіону є створення умов для збалансованого розвитку територій та збереження здоров’я місцевих жителів. Захист довкілля в умовах високого техногенного навантаження та інтенсивного антропогенного впливу виступає одним із ключових пріоритетів у забезпеченні безпеки Карпатського регіону. Карпати відчувають наслідки змін клімату, зокрема аномально теплі зими, що впливають на туристичну сферу та організацію зимового відпочинку, а також наслідки повеней, забруднення водойм і проблема накопичення сміття. Від рішень щодо протидії екологічним загрозам Карпатського регіону залежить якість життя мешканців, збереження флори й фауни та можливості економічної діяльності. Одним із найбільших багатств Карпатського регіону є великі запаси лікувальних мінеральних вод. На сьогодні об’єкти екологічної мережі займають 40,3% площі Карпат, а частка природо-заповідних територій становить 10,1% від загальної площі регіону [5].

Однією з актуальних проблем є раціональне поводження з відходами. Надмірне накопичення твердих побутових відходів та відсутність дієвих систем їх утилізації є серйозним викликом для Карпатського регіону. Наприклад, при населенні близько 1,25 млн. осіб Закарпатська область щороку продукує близько 300 тис. тонн сміття. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є впровадження концепції «zero waste» («нуль відходів»), яка передбачає скорочення утворення сміття, його повторне використання та вторинну переробку. Організація переробки відходів потребує наявності діючих сміттєпереробних підприємств і запобігання їх простою. Необхідне державне стимулювання через субсидії, податкові пільги, залучення наукових досліджень, інновацій та експертів для забезпечення ефективності управління та технологій переробки. В Карпатах реалізуються ініціативи «зелених крамниць», замінюються одноразові пакети на багаторазові та впроваджуються продукти з вторинної сировини. Боротьба з незаконною вирубкою лісів - ключовий напрям природоохоронної політики Карпатського регіону. Для лісозаготівлі будується мережа лісових доріг. Також на лісосіках розміщують трелювальні волоки, часто їх створюють по руслах гірських річок, руйнуючи їх. Необхідно враховувати світовий досвід щодо рекультивації тимчасових доріг до закритих лісосік, створювати невеликі заглибини на лісосіках для накопичення води з трелювальних волокон, будувати водоперехоплювачі на постійних лісових дорогах для спрямування води в ліс, а не у річку. Протидія незаконним рубкам потребує спільних зусиль влади та громадськості для відновлення та озеленення Карпат, а також реформування лісового господарства. Також важливо змінювати свідомість населення та розвивати «еко-культуру», роблячи захист природи невід’ємною частиною повсякденного життя населення. Необхідне належне законодавче закріплення екосистемного підходу та формування екологічної свідомості населення [1].

Науковці відзначають, що розвиток відновлювальної енергетики не має відбуватися за рахунок знищення природи. Розвиток ВДЕ і збереження природи мають відбуватися паралельно, а не працювати на взаємовиключення. Нині в Україні вже ведеться робота з визначення зон прискореного розвитку відновлювальної енергетики. Ці зони виділені на основі напрацьованих критеріїв, туди не входять особливо цінні природні території, ліси та високогір’я Карпат. Сталі підходи до розвитку енергетики та туризму полягають у тому, що ВЕС та курорти мають розвиватись на територіях, де вже існує дорожна, енергетична та туристична інфраструктура. Прикладом громадської активності є ініціатива «Вільний Свидовець», яка прагне зберегти природні системи масиву Свидовець та Карпатського регіону загалом. Плановане будівництво мегакурорту загрожує унікальним ландшафтам, викликає вирубку лісів, забруднення води та втрату біорізноманіття, що підвищує ризик повеней і знижує економічні можливості місцевого населення. За даними науковців, у Карпатах планується розміщення вітрових електростанцій загальною потужністю 1,5 ГВт. Йдеться про високогірні ділянки з висотою понад 1300 метрів над рівнем моря - це унікальні природні території, які найменш освоєні, добре збережені, віддалені від населених пунктів і розташовані поруч із об’єктами природно-заповідного фонду. Встановлення на цих ділянках вітрогенераторів означатиме фактичне перетворення природних ландшафтів на промислові зони. Більшість цих територій належить до Смарагдової мережі або є кандидатами на її включення. Будівництво електростанцій загрожує зникненню рідкісних природних оселищ, створює ризик для птахів, кажанів і великих хижаків (ведмеді, вовки, рисі) через порушення міграційних маршрутів. Так, відповідно до ЗУ «Про Червону книгу України» Закарпатська ОВА та філія «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» мали організувати спільне обстеження для встановлення охоронних зон для збереження біорізноманіття. Крім того, облаштування інфраструктури - доріг та під’їздів у гірських умовах - завдає додаткової шкоди природі. Розташування тридцяти вітряків на полонині Руна значно знизить її привабливість для туристів. Розміщення вітрових електростанцій у Карпатах має здійснюватися за визначеними критеріями. Перший - наявність достатнього вітропотенціалу, який у Карпатах обмежений вузькими смугами хребтів. Ще два критерії - близькість до населених пунктів та наявність розвиненої інфраструктури (доріг і ліній електропередач). Високогір’я Карпат не відповідає цим вимогам, оскільки є цінними природними територіями Смарагдової мережі і є осередками унікальної флори та фауни [3]. Для будівництва доведеться прокладати дороги через ліси та заповідні зони, що негативно вплине на екосистеми. Позитивним моментом є те, що прибрано з прикінцевих положень законопроекту 15122 «Про Східний гірничо-збагачувальний комбінат» норми, які відкривали шлях до перешкодного знищення цінної природи Карпат.

Нині в Карпатах працюють три успішні вітропарки:

• Нижньоворітська ВЕС - найбільша в гірських районах України, розташована поруч із населеними пунктами та трасою Київ-Чоп;
• Старосамбірська ВЕС - на висоті 400-500 м. біля села;
• Орівська ВЕС - на висоті 700 м. вздовж старої дороги, яка з’єднує сусідні села.

Громада відмовилася від розширення Орівської ВЕС через загрозу втрати туристичної привабливості. Особливу увагу привертає забудова Полонини Боржава. Полонина Боржава - один із наймальовничіших та найпопулярніших туристичних маршрутів українських Карпат. Взимку функціонує гірськолижний курорт, влітку проводяться змагання з даунхілу, дельта- та парапланеризму. Полонина Боржава входить до Смарагдової мережі України, яка є частиною європейської мережі охоронюваних територій. Територія є критично важливою для збереження рідкісних видів флори та фауни, включно з видами Червоної книги України. Ініціатори проекту ВЕС стверджують, що встановлення вітряків сприятиме розвитку туризму. План передбачає 34 вітряки у Свалявському та Воловецькому районах, які вироблятимуть електроенергію з вітру. Запланована сумарна протяжність ліній для встановлення вітряків, будівництва дороги шириною 8 м. та прокладання підземного кабелю становить 30 км. На вершинах Боржавського хребта висота турбін може досягати від 115 до майже 200 метрів. Проте цей проект викликає занепокоєння у екологів, біологів, туристів, спортсменів та місцевого населення. До того ж, відбувається руйнування ґрунту в результаті бульдозерних проектів на полонинах у високогір’ї Карпат (будівництво ВЕС, готелів, інфраструктурних об’єктів), а також розвитку індустрії розваг - джипінгу. Під час дощів, колії, прокладені в результаті джипінгу, перетворюються на водні потоки, змиваючи ґрунт і оголюючи гірську породу. В умовах гірського рельєфу поверхневий стік пришвидшується у декілька разів. Тому необхідно вживати регуляторні заходи [2].

Нині в Карпатському регіоні переважна більшість річок одамбовані і позбавлені своїх природних заплав, виступаючи зонами регулярного підтоплення. Для покращення ситуації із водністю річок необхідно змінювати підходи до ведення сільського господарства, відмовлятись від частини сільськогосподарських земель, повертаючи їх річці та відновлювати у цих місцях меандри і природні заплави. Все частіше в наукових колах обговорюється проблема розвитку малих ГЕС на річках Карпат. Неможливо досягнути бажаних потужностей та виробітку електроенергії з малих річок Карпат не тільки через їх незначну потужність (1-3 Мвт), але також особливості їх гідрологічного режиму. Карпатські річки живляться винятково опадами і в період посухи сильно міліють. До того ж, водність річок в Карпатах влітку 2026 році впала на 25% від норми. Ситуація буде погіршуватися щороку через зниження рівня ґрунтових вод. На території Карпатського регіону реалізується проект «Довкілля для майбутнього через наукову освіту - робота в природі (EFFUSE-win)». Період виконання: 15.04.2025 р. - 14.04.2027 р. Проект реалізується в рамках транскордонної програми «Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна 2021-2027» за фінансової підтримки Європейського Союзу. Передбачається створення навчальних екологічних маршрутів і практичне навчання на базі наукових знань та досвіду для підвищення рівня екологічної грамотності населення, розуміння значення сталого розвитку та збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь. Планується створити мережу партнерських університетів у Словаччині та Україні для підготовки фахівців з широкими компетенціями у сфері екології, підвищити цифрові компетенції, сформувати інформаційний контент, зміцнити довгострокову науково-дослідницьку співпрацю. Передбачено навчання, спрямоване на захист біорізноманіття, контроль інвазивних видів та оцінку їх впливу на здоров’я людей.

Таким чином, в умовах сучасних екологічних викликів необхідно радикально покращити природоохоронні заходи, підвищити рівень екологічної свідомості громадян Карпатського регіону, глибше розуміти природні закони та розвивати екологічне мислення.

Список використаної літератури

1. Карпатський регіон: актуальні проблеми та перспективи розвитку: монографія: у 8 т. / за наук. ред. В.С. Кравціва. Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2013.
2. Ковальчук І. Екологічний моніторинг регіону: експертна оцінка стану і функціонування: науково-навчальне видання. Львів: ЗУКЦ; Опілля, 2009. 608 с.
3. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_032.
4. Ніколайчук В.І. Екологічний стан Закарпаття. Проблеми і перспективи. Ужгород: Медіум, 2004. 248 с.
5. Поп С.С. Природні ресурси Закарпаття: навч. посіб. Вид. 3-тє, допов. і змін. Ужгород: Карпати, 2009. 340 с.
6. Shandor F. Socio-Economic Brand «Carpathians» in the Context of Tourism Industry Development in Countries of Central and East Europe // Chinese Business Review. 2015. Vol.14(4). pp.186-191.