Маркіна М.І., Огородник В.В.
Матеріали Міжнар. туристичного форуму
«Туризм в Україні: виклики та відновлення»
(м. Київ, 21-22 березня 2023 р.)
К.: КНЕУ, 2023. 337 с. С.145-148.

Релігійно-паломницький туризм як перспективний напрям повоєнного українського туризму

Анотація. Проведено аналіз ролі релігійно-паломницького туризму у класифікації туризму в цілому. Представлено авторську класифікацію релігійно-паломницького туризму за метою здійснення. Обґрунтовано напрям релігійно-паломницького туризму як перспективного для повоєнного розвитку українського туризму.

Ключові слова: туризм, релігійно-паломницький туризм, повоєнний розвиток туризму, просторове планування, місцевий розвиток.

На фоні викликів та загроз, продиктованих спершу пандемією COVID-19, а згодом і війною, розв’язаною росією, для України вкрай важливими питаннями є розвиток та підтримка місцевої економіки, зокрема, шляхом повоєнного розвитку українського туризму. Убачаємо суттєве значення туристичної сфери, а особливо релігійно-паломницького туризму у сприянні відновленню економіки країни загалом та соціально-економічного розвитку місцевої економіки зокрема.

Дослідженням туристичної сфери займалося чимало вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема, Богданова Ж.А., Пічура І.О., Потравська Л.О., Місик М.М. та інші. Релігійно-паломницький туризм знайшов своє відображення у працях Гринюк Т.А., Новикової В.І., Бондаренко В.Р. та інших. Водночас, незважаючи на значну кількість окремих досліджень туризму, серед наукових праць не знайшли відображення питання релігійно-паломницького туризму як перспективного напряму повоєнного українського туризму.

На нашу думку, саме релігійно-паломницький туризму є одним із найперспективніших напрямів розвитку туризму в Україні у повоєнний період.

Насамперед вбачаємо важливість окреслення змісту туризму та туристичної діяльності загалом. Так, існує чимало підходів до трактування змісту туризму. На нашу думку, найдоцільніше використовувати підхід у якому зміст туризму розкривається як комплексне поняття, що включає широкий набір послуг. Одним із таких підходів є тлумачення туризму Ж. Богдановою. Так, під туризмом розуміємо «з одного боку, діяльність людини (споживача турпослуг) спрямованої на задоволення потреб у відпочинку, лікуванні, пізнавальних, ділових та інших цілях і передбачає її тимчасове переміщення з основного місця проживання, що призводить до ряду соціально-економічних відносин. З іншого боку, туризм - це форма ведення бізнесу, яка ставить за мету отримання прибутків, шляхом організації і забезпечення чужого відпочинку» [1].

Відповідно ж до Закону України «Про туризм», термін «туризм» визначається як тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає [2]. Зауважимо, що для розуміння змісту туристичної діяльності дуже важливим є окреслення функцій туризму, його організаційних форм, а також визначення вікового зрізу екскурсантів, кількості учасників та спосіб їхнього пересування.

Залежно від мети здійснення туризму, можна виділити різновид релігійно-паломницького туризму. Так, у Законі України «Про туризм» релігійний туризм виділено одним із видів туризму.

При цьому, релігійний туризм можна трактувати як один із найдавніших видів туризму, переміщення людей до «святих місць» з метою відвідування храмів та монастирів у дні релігійних свят або для замолювання гріхів [3]. Що стосується поняття «паломництво», то в релігійній площині воно часто трактується як відвідування вірянами знакових релігійних об’єктів, які перебувають за місцями їх постійного проживання, з метою задоволення саме духовних потреб [4].

Тож, паломництво розглядаємо як різновид релігійного туризму, що дозволяє задовільнити духовно-суспільні потреби людини та є ефективним соціально-економічним засобом наповнення місцевих бюджетів місць, куди здійснюється паломництво.

Також варто акцентувати увагу на нетотожності поняття «релігійний туризм» та «паломництво». Так, науковці Якубович Р.П. та Патійчук В.О. у своєму дослідженні виділяють синонімічність понять «релігійний туризм» та «паломництво», при тому відмінності між ними на теоретичному рівні відслідковується не лише у функціональній спрямованості, але й практичному плані та засобах проведення, а основне - у меті, яку вони переслідують. При цьому, паломництво є поняттям вужчим та входить в загальний напрямок релігійного туризму [5].

Вважаємо, що саме паломництво є невіддільним від релігійного туризму. Найдоцільнішим вбачаємо використовувати таку класифікацію різновидів релігійного туризму (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація різновидів релігійного туризму за метою

Джерело: складено авторами.

На нашу думку, розвиток релігійно-паломницького туризму сприяє стимулюванню підприємницької активності у регіоні, забезпеченню екологічної безпеки визначеного регіону, а також належного рівня просторово-планувального розвитку соціальної та інженерної інфраструктури паломницьких місць. Крім того, відбувається створення належних умов для туристів-паломників та забезпечення належного рівня комфорту для проживання постійних мешканців регіону здійснення паломництва.

У свою чергу, розвиток релігійно-паломницького туризму дозволяє розширювати сфери зайнятості населення на рівні територіальних громад, реалізовувати соціальні цілі держави щодо оздоровлення і відновлення трудового потенціалу населення, а також створення економічної вигоди на рівні місцевих бюджетів.

На сьогодні, у всьому світі та, зокрема, в Україні, релігійно-паломницький туризм набуває значного поширення. Так, за даними Державної прикордонної служби України, лише кількість паломників-хасидів, що відвідують щорічно м. Умань на святкування Рош Га-Шана складає значну кількість осіб. Так, у вибірці останніх десяти років, Умань відвідували усереднено 25 тисяч паломників-хасидів щороку [6].

Для того, щоб описати взаємозв’язок релігійно-паломницького туризму та просторового планування зауважимо, що усі існуючі місця здійснення релігійно-паломницького туризму потребують відповідного інфраструктурного облаштування. Адже, місце здійснення релігійно-паломницького туризму - це особливий, з точки зору, просторового планування, простір, що має велике духовне значення для представників тих чи інших конфесій, де проводяться культові (або інші) заходи, що збирають значну кількість людей, паломників. Зазвичай, якщо говорити про досвід України, у такому місці наявний храм із чудодійною іконою, це може бути місце проведення історично-релігійної події, або ж місцем колишнього проживання релігійно-вагомої постаті.

Розвиток релігійно-паломницького туризму на рівні територіальних громад, можливий, зокрема, завдяки раціональному здійсненні та реалізації просторово-планувальних рішень окремих територій, інфраструктурного розвитку релігійно-паломницьких маршрутів та окремих об’єктів.

Щодо економічного фактору впливу, то розвиток релігійно-паломницького туризму буде має сприяти розширенню сфери зайнятості населення у громадах. При чому, це дозволить реалізувати потреби держави щодо рекреації та оздоровлення населення. Суттєвим буде і фактор впливу на додаткові вливання у місцеві бюджети від туристів (туристичний збір). Тож, релігійно-паломницький туризм, як галузь туризму, може відігравати вагому роль у сприянні сталому місцевому розвитку.

Окремим вагомим аспектом щодо важливості релігійно-паломницького туризму, як перспективного напряму повоєнного українського туризму, варто зазначити матеріали робочої групи «Відновлення та розбудова інфраструктури» у складі консультативно-дорадчого органу при Президентові України [7]. Так, розвиток туризму у повоєнний період приділяється значна увага та вже напрацьована візія розвитку та відновлення туристичної галузі у Проекті Плану відновлення України. Зокрема, акценти ставляться на реконструкції туристичної інфраструктури, розвитку внутрішнього та в’їзного туризму, інституційного забезпечення суб’єктів туристичної діяльності та подальшому розвиток туристичного бізнесу.

Зважаючи на виклики та загрози, а також можливості сьогодення, для стимулювання місцевого розвитку необхідно ставити нові акценти та визначати фактори, що впливатимуть на сталий місцевий розвиток. Вважаємо релігійно-паломницький туризм може відігравати значну роль у сприянні сталому місцевому розвитку.

Через розвиток інфраструктурного облаштування релігійно-паломницьких маршрутів, а також окремих туристичних об’єктів мережі, кількість туристів буде збільшуватися, що позитивно впливатиме на місцеву економіку.

Підсумовуючи, зазначимо, що релігійно-паломницький туризм в Україні є недостатньо розвинутим. Проте, потребує дослідження та подальшого напрацювання практичних рекомендацій щодо можливості підтримки та розвитку на рівні територіальних громад задля розвитку як перспективного напряму повоєнного українського туризму.

Література

1. Богданова Ж.А. Поняття та види туристичної діяльності в Україні // Вісн. ЖДТУ. 2012. №4(50). С.194-197.
2. Про туризм: Закон України від 16 жовтня 2020 р. №324/95-ВР. URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.
3. Ситенька К.І., Гринюк Т.А. Релігійний туризм в Україні: духовна, паломницька та об’єднавча місія // Організація діяльності в індустрії туризму. К., 2019, 63 с.
4. Патійчук В.О. Функціональні особливості організації релігійно-паломницьких турів // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2015. №15(316). С.24-31.
5. Якубович Р.П., Патійчук В.О. Нетотожність понять «паломництво» і «релігійний туризм» // Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень: тези доп. ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 14-15 травня 2019 р.). С.830-833.
6. Державна прикордонна служба України. URL: https://dpsu.gov.ua/.
7. Матеріали робочої групи «Відновлення та розбудова інфраструктури». URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/nacionalna-rada-z-vidnovlennya-ukrayini-vid-naslidkiv-vijni.