Мазурець Р.Р., Шевчук О.В.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.741-743.

Особливості функціонування садиб сільського зеленого туризму в Україні

В сучасних умовах розвитку світової економіки туризм сформувався як самостійна галузь економіки, яка розвивається динамічно відповідно до існуючих умов ринкових відносин, тому розвиток будь-якого конкретного виду туризму має бути оптимальним та сталим, найбільш якісно задовольняючи потреби туриста, при цьому повною мірою використовуючи наявний туристично-рекреаційний потенціал території, на якій функціонує, з мінімальним негативним впливом на довкілля [3]. Одним з таких видів туризму можна вважати сільський зелений туризм, оскільки він не характеризується масовістю, а отже і вплив його на довкілля порівняно з іншими видами туризму є меншим, також він може забезпечити широкий вибір способів відпочинку, що може задовольнити потреби широкого кола споживачів туристичних послуг.

В розвинених країнах сільський зелений туризм (далі СЗТ) всіляко підтримується та заохочується державою, оскільки може бути одним із засобів диверсифікації джерел прибутків сільського населення, як компонент комплексного розвитку їхніх господарських територій та інфраструктури, а також як один з чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості, що є досить актуальним і для України. Отже, СЗТ - явище багатогранне, яке включає потужну соціально-економічну складову, а зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку країни, може суттєво вплинути на покращення рівня життя сільського населення. Також у цій сфері доступ до діяльності максимально спрощений, а суб’єкти, які надають послуги, отримують усілякі преференції, у тому числі і податкові. Завдяки активному розвитку СЗТ відбувається популяризація української культури, поширення знань та інформації про історичні, природні, етнографічні особливості України.

Діяльність у сфері СЗТ в Україні не належить до підприємницької діяльності, тому грошові винагороди за такі послуги не підлягають оподаткуванню. Держава також передбачає за певних умов звільнення отриманих доходів і від податку на доходи фізичних осіб. Але на сьогоднішній день проект потребує доопрацювань, за якими господарі агросадиб можуть вести діяльність із надання туристичних послуг у сфері СЗТ без реєстрації в якості суб’єктів підприємницької діяльності в разі, якщо кількість туристів, які одночасно приймаються, не перевищує 8 осіб. Звільнення від оподаткування доходів, отриманих від здачі кімнат туристам, передбачається за таких умов:

- житловий будинок, у якому здаються кімнати, розташований на сільській території і належить до сільського господарства;
- житлові кімнати знаходяться у житловому будинку чи прибудові господаря та здаються відпочивальникам, а не сезонним робітникам або іншим особам на тривалий термін [2].

В Україні ініціатором поширення ідей розвитку сільського зеленого туризму є Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (надалі - Спілка). За її ініціативою створені й функціонують осередки СЗТ у більшості областей України. Спілка у співпраці з науковцями і державними органами управління бере участь у розробці програм, які пов’язані з СЗТ та інших важливих нормативно-правових документів, які регулюють функціонування даного виду туризму в Україні [2].

Спілка також проводить маркування садиб на виконання вимог екологічного стандарту, а також слідкує за дотриманням стандартів функціонування агросадиби; якості продуктів харчування; раціональністю використання водних ресурсів, електроенергії та палива; обмеженням використання побутових хімічних засобів; якістю туристичної інформації; підтримкою народних традицій; якістю роботи транспорту [1].

Отже, в Україні відбуваються позитивні зміни у розвитку діяльності в галузі СЗТ, але оскільки цей вид економічної діяльності є новим для нашої країни, то існують деякі проблеми, над вирішенням яких ще необхідно працювати.

Подальший розвиток СЗТ в Україні вимагає впровадження низки заходів, які дозволять активно розвивати цей вид діяльності:

- по-перше, потрібно удосконалити законодавчу та нормативно-правову базу, гармонізувати її з міжнародними стандартами;
- по-друге, слід розробити нормативно-правову базу з питань функціонування системи стандартизації та сертифікації послуг у сфері СЗТ;
- по-третє, необхідно сертифікувати послуги СЗТ з метою підвищення привабливості особистого селянського господарства для туристів [1].

Загалом, підбиваючи підсумки, можна зробити висновок про те, що центральною ланкою впровадженні СЗТ в Україні являється агрооселя. Адже саме заради неї у більшості випадків рекреанти відправляються за місто: щоб обміняти міську метушню, шум, забруднене повітря на досить спокійне та гармонійне проведення часу, наодинці з природою та органічною продукцією довкола. Окрім всього вищевказаного, відпочиваючий обов’язково потребує комфортних та цивілізованих умов для проживання у відповідній агросадибі, для того, щоб у нього зрештою залишилися чудові та незабутні враження про відпочинок в цілому. Отже, для того, щоб у нашій країні успішно розвивалася та процвітала дана сфера туризму, слід сконцентрувати увагу саме на дотриманні та покращенні європейських норм стандартизації та сертифікації об’єктів, у яких розміщуються та перебувають туристи.

Список використаних джерел

1. Биркович В. Сільський зелений туризм - пріоритет розвитку туристичної галузі України // Стратегічні пріоритети. 2008. №1. C.141-142.
2. Гловацька В.В. Сільський зелений туризм: сутність, функції, основи організації // Економіка АПК. 2006. №10. С.148-155.
3. Мазурець Р.Р. Перспективи розвитку гастрономічного туризму на Волині // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті: Матеріали 82 Міжнар. наук. конф. (м. Київ, 13-14 квітня 2016 р.) - К.: НУХТ, 2016. Ч.3. С.481.
4. Мазурець Р.Р. Чинники функціонування й розвитку туризму в сучасних умовах // Науковий вісник СНУ імені Лесі Українки. Географічні науки. 2015. №14(315). С.65-69.