Мельник І.М.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.95-98.

Розвиток готельного господарства України як складової туристичної інфраструктури

Інфраструктурні туристичні ресурси - це матеріально-технічна база ринку туристичних послуг, яка забезпечує виконання суб’єктами господарювання своїх функцій щодо надання туристам якісних туристичних послуг. Їх можна поділити на дві групи. Перша - це функціональні туристичні ресурси, які забезпечують надання туристичних послуг (засоби розміщення, заклади харчування, транспортні засоби, об’єкти культури і розваг). Друга група - це об’єкти загально ринкової інфраструктури (торговельні підприємства, фінансові і страхові установи тощо).

Вагомою складовою функціональних інфраструктурних туристичних ресурсів є готельне господарство, яке надає туристам послуги з тимчасового розміщення (проживання). Готельне господарство - це сукупність різних типів засобів розміщення, які, відповідно до чинного законодавства, поділяються на колективні та індивідуальні. Станом на 01.01.2018 року в Україні нараховувалося 4115 колективних засобів розміщення, у тому числі 2478 готелів та інших місць для тимчасового проживання і 1641 спеціалізованих засобів розміщення. За три останні роки загальна кількість колективних засобів розміщення зменшилася на 5,3%, а в порівнянні з 2013 роком цей показник є меншим майже на 36% [1; 2]. Зменшення за період 2013-2017 р. має об’єктивну причину, оскільки починаючи з 2014 року до статистичних даних не включаються території Республіки Крим та окупованих Донецької й Луганської областей.

У зв’язку із зміною в 2010 році статистичного обліку суб’єктів господарської діяльності, офіційна статистика з 2011 року здійснює облік засобів розміщення, що належать не тільки юридичним, але й фізичним особам. Так, у 2017 році кількість фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового проживання, в Україні становила 2051 од. (49,8%), проти 1966 од. (45,3%) у 2015 році.

Цікавим є той факт, що за три останні роки розвиток колективних засобів розміщення, які належать фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності, має позитивний тренд, тоді як колективні засоби розміщення юридичних осіб розвиваються з негативною тенденцією, а саме: 2064 од. у 2017 р. проти 2375 од. у 2015 р. Причинами такої ситуації, на нашу думку, є спрощеність системи реєстрації та оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності; відсутність вимоги щодо необхідності проходження сертифікації на визнання категорії; менша затратність на відкриття та функціонування.

Дослідження типізації готельного господарства України встановило, що більше 40% наявних колективних засобів розміщення - це готелі й їх частка за останні 3 роки збільшилася майже на 10%. На другому місці за кількістю, а саме 137 од., є мотелі при їх збільшенні за три останні роки на 11,3%. На третьому місці - хостели, кількість яких у 2017 р. становила 36 од. проти 29 од. у 2015 р. (24,1% росту). Щодо останніх, то бачимо, що тенденція збільшення їх кількості є найвищою й свідчить про переваги туристів до бюджетного розміщення. Разом з тим, варто відзначити, що статистичні дані про кількість різних типів засобів розміщення не є цілком об’єктивною, оскільки тільки на сайті https://lviv-online.com/ можна нарахувати 49 хостелів. Останній факт свідчить про серйозні проблеми в нормативно-правовому регулюванні функціонування готельних підприємств.

Порівняння місткості колективних засобів розміщення в Україні з обсягами туристичних потоків дає можливість стверджувати, що наявний готельний фонд дозволяє розмістити як внутрішніх, так й іноземних туристів, проте визначений коефіцієнт завантаженості показує зовсім іншу тенденцію. Так, завантаженість вітчизняних готельних підприємств за 20-30%, причому цей показник, при збільшенні кількості місць тимчасового проживання, зменшується. Дослідженнями встановлено, що причини тут дві. По-перше, це незадовільний рівень якості готельного обслуговування при достатньо високому рівні цін на послуги, що призводить, на нашу думку, до зменшення обсягів туристичних потоків, і в першу чергу іноземних. По-друге, на ринку туристичних послуг присутній досить високий обсяг тіньового обороту, особливо що стосується проживання. Цей висновок зроблено на підставі порівняння даних офіційної статистики щодо кількості засобів розміщення й інформації з різноманітних туристичних Інтернет-ресурсів, про що говорилося вище.

Однією з найважливіших характеристик якості готельного господарства є рівень комфорту, який визначає відповідну категорію засобу розміщення. В офіційних публікаціях Державної служби статистики України відсутні дані щодо кількості категоризованих готельних підприємств. Ці дані можна узагальнити відповідно до Реєстру свідоцтв про встановлення категорій готелям та іншим об’єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), які видані Міністерством економічного розвитку та торгівлі України. Так, станом на 12.09.2018 р. такі свідоцтва видано 226 об’єктам, з яких 10 - встановлено категорію «1 зірка», 23 - «2 зірки», 92 - «3 зірки», 77 - «4 зірки» і 24 - «5 зірок». Основною причиною такої великої частки некатегоризованих об’єктів є добровільність проведення сертифікації на присвоєння категорії. Готельні підприємства при невисокому рівні завантаженості не готові витрачати додаткові кошти на проведення процедури сертифікації, тим більше, що більшість з них і не відповідають встановленим вимогам.

Дослідженнями встановлено, що інфраструктура готельного ринку України не задовольняє попит на готельні послуги ні за кількістю, ні за якістю. Матеріально-технічна база значної частини засобів розміщення (особливо баз відпочинку, пансіонатів, таборів відпочинку) є фізично та морально застарілою й не відповідає міжнародним стандартам, що і зумовлює зменшення кількості іноземних туристів. Крім того, перелік послуг вітчизняних готелів значно скромніший, ніж у більшості готелів Європи, які пропонують відвідувачам більше 80 найменувань додаткових послуг. Так, виявлено, що далеко не всі вітчизняні засоби розміщення (і навіть готелі) надають послуги харчування, побутові послуги та послуги спортивно-розважального характеру.

Крім колективних засобів розміщення, які надають послуги з тимчасового розміщення, у структурі готельного господарства функціонують спеціалізовані засоби розміщення. Мова йде про санаторії, пансіонати, бази відпочинку тощо. Ці засоби у першу чергу обслуговують туристів, які подорожують з метою лікування або відпочинку, а також дітей.

У цьому секторі готельного господарства варто відзначити певні позитивні моменти. Зокрема, при зменшенні кількості санаторно-курортних засобів розміщення з 1863 од. у 2015 р. до 1641 од. у 2017 р. (на 22%), кількість осіб, які були розміщені у цих засобах, зросла з 1482,7 тис. осіб до 1526,0 тис. осіб (на 3%). Така тенденція свідчить про те, що закриваються нерентабельні підприємства із застарілою матеріально-технічною базою, а паралельно покращується рівень обслуговування відпочиваючих у сучасних спеціалізованих засобах розміщення, що підвищує попит на їх послуги.

Таким чином, Україна в цілому володіє відповідними функціональними інфраструктурними туристичними ресурсами, які формують виробничо-економічну складову туристичного потенціалу й дозволяють задовольнити потреби подорожуючих у якісних туристичних послугах. Проте більшість цих ресурсів за останні 4-8 років або зменшилися кількісно, або використовуються неефективно, що незадовільно впливає на функціонування національної туристичної індустрії.

Дослідження інфраструктурних ресурсів засвідчили, що в Україні існують певні диспропорції між складовими туристичного потенціалу, а саме: потужний природний потенціал не завжди передбачає наявність достатньої кількості інфраструктурних туристичних об’єктів, а розвинутість туристичної інфраструктури не завжди зумовлена розвинутим природно-ресурсним потенціалом. Все це вимагає пошуку шляхів не лише покращення стану окремих складових потенціалу ринку туристичних послуг, але й визначає необхідність визначення заходів підвищення ефективності розвитку самого ринку і його функціональних суб’єктів.

Список використаних джерел

1. Колективні засоби розміщування в Україні у 2015 році: статистичний бюлетень / Відп. за вип. О.О. Кармазіна. К.: Державна служба статистики України, 2016. 200 с.
2. Колективні засоби розміщування в Україні у 2017 році: статистичний бюлетень / Відп. за вип. О.О. Кармазіна. К.: Державна служба статистики України, 2017. 200 с.