Мілютіна Катерина
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Психологія та туризм» (м. Київ, 27 квітня 2022 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2022. 219 с. С.23-25.

Психологія рекреаційної діяльності як новий напрямок психологічного дослідження

Загальна декларація прав людини, схвалена Організацією Об’єднаних Націй ще у 1948 р., декларує право на вільний час, участь у кар’єрних заходах та подорожі. Хоча ідея прав людини охоплює багато аспектів національного та міжнародного життя, вона жодним чином не вплинула на сферу психологічних досліджень дозвілля. Можна умовно розділити визначення дозвілля на 3 групи: одні дослідники вважають, що дозвілля - це синонім поняття «вільний час», другі вважають, що це активна частина вільного часу, третій підхід - дозвілля це діяльність, що здійснюється на основі вільного вибору, в межах нашого дослідження, ми будемо переважно використовувати третій підхід.

Спробуємо визначити суміжні поняття - «відпочинок» та «рекреація».

Так, відпочинок частіше трактується як біологічна категорія, що включає в себе поняття «рекреація», «дозвілля», «туризм», і протиставляється праці як соціальної категорії [1].

Рекреація (в перекладі з грец. recreatio - відновлення) несе більше медичне, ніж біологічне, смислове навантаження. Існуюча соціально-економічна система суспільства, яка має на увазі перш за все виробництво і різноманітні способи споживання матеріальних і нематеріальних благ, ресурсів, товарів і послуг, поступово трансформується в іншу систему, все частіше звану суспільством дозвілля. У зарубіжній літературі склалося цілий напрям - «соціологія дозвілля», центральна ідея якого полягає в перенесенні акценту життя товариства з «цивілізації праці» на «цивілізацію дозвілля» [2].

В даний час виділяються три основні підходи до вивчення вільного часу.

• Економічний - як розширення позаробочої діяльності перетворює індивіда в більш (або менш) працездатну особистість.
• Соціологічний - всебічне дослідження самого феномена соціального часу, дослідження залежності вільного часу від соціально-історичних і індивідуальних особливостей людей та соціальних груп [3].
• Соціально-психологічний - дослідження мотивів, особливостей особистості та групових феноменів, пов’язаних з рекреаційною діяльністю.

Можна виокремити наступну класифікацію рекреаційної діяльності:

1. Активна рекреація (подорожі, туризм, соціальні танці, рослинництво, заняття спортом…)
2. Пасивна рекреація (перегляд фільмів, читання, комп’ютерні ігри…)
3. Творча рекреація (рукоділля, малювання, історична реконструкція, рольові ігри, написання фанфіків, косплей…)

Також існують та виникають нові форми рекреаційної діяльності - психологічний туризм, фото-тури, гастро-тури тощо. Однак більшість робіт, виконаних в даному напрямку, часто мають вузькоспеціалізовану спрямованість і в недостатній мірі використовують пояснювальні принципи, накопичені в психологічному знанні. Так, не існує і власне «психологічного» визначення туризму, хоча наявність психологічного підґрунтя цього явища очевидно, не розроблений психологічний апарат понять, що описують людини як туриста і мандрівника. У цьому контексті прийнятним бачиться використання більш широкої, ніж поняття туризму, категорії «подорож», що має на увазі переміщення по будь - якій території (акваторії) з метою їх вивчення, а також із загальноосвітніми, спортивними, пізнавальними та іншими цілями. У ситуації подорожі людина не просто переміщається в просторі, але активно освоює, осмислює відкривається йому новий, інший світ, світ іншої культури. В сучасній українській психології активними дослідженнями впливу подорожей на психічний стан людини займається І. Манілов [4; 5].

Останнім часом, в зв’язку з пандемією COVID-19, в багатьох осіб порушується баланс між роботою та рекреаційною діяльністю, змінюються її межі. Дистанційна організація роботи, зменшення можливостей для повноцінної рекреації: заборона подорожей, відвідування масових заходів, згортання ресторанного та готельного бізнесу, - все це «переносить» основні види рекреаційної діяльності у віртуальну реальність. Також, останнім часом, підвищується цінність толерантності до невизначеності, яка дає можливість протистояти проявам тривоги в умовах непередбачуваності і новизни.

Можна запропонувати наступні теми психологічного дослідження, які сприятимуть науковим розвідкам у сфері психології рекреації:

• Динаміка психоемоційного стану дорослих під час організованих довготривалих екскурсій.
• Зв’язок психотипу особистості з вибором оптимального природного середовища.
• Зв’язок психотипу особистості з вибором типу подорожей.
• Динаміка переживання вікової кризи особистості в ході ландшафт терапії.

Висновки. Проблема ресурсних технік, продуктивного використання дозвілля для відновлення сил, спілкування та саморозвитку, зв’язок рекреаційних практик з життєстійкістю - все це є недостатньо дослідженою науковою проблемою та чекає робіт молодих науковців.

Література

1. Смаль І.В., Смаль В.В. Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять // Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля: праці Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 4-6 червня 2004 р.). К., 2004. - С.123-128.
2. Соціологія культури: Навч. посібник / за ред. О.М. Семашка, В.М. Пічі. К.: Каравелла; Львів: Новий Світ, 2000. 334 с.
3. Цимбалюк Н.М. Заклад культури клубного типу як соціальна організація // Культура і сучасність. К.: ДАКККМ, 2001. С.122-129.
4. Манілов І.Ф. Мотиви та рекреаційні можливості подорожування // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2013. Т.ХІІ. Психологія творчості. Вип.16. С.247-253.
5. Манілов І.Ф. Психотерапевтична подорож наодинці: особливості реалізації // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2020. Т.ХІ. Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Вип.21. С.220-246.