Мінгалєєва Т.А.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.648-652.

Шляхи вирішення проблем професійної освіти в індустрії гостинності

Людський капітал є надзвичайно потужним фактором економічного росту, у тому числі туристичної індустрії, вклад якої складав 10,4% у світовий ВВП до пандемії COVID-19. Саме якісна освіта і професійна підготовка кадрів допоможе виховати нове покоління висококваліфікованих фахівців, рівень надання сервісу яких буде сприяти підвищенню привабливості українського регіону для іноземних туристів.

Питанням професійної підготовки кадрів в індустрії гостинності присвятили свої праці такі вчені як Р.Дж. Бломм, Дж. Томас, А. Ван Рід, Д. Тромп. Удосконалення системи підготовки та кваліфікації кадрів в Україні досліджували Н. Коніщева, Н. Леоненко, Г. Лук`яненко, Л. Грибова та інші.

Важливість досліджуваної тематики полягає в аналізі освітніх програм, висвітленні проблем і недоліків в них та запропонуванні можливих шляхів їхнього вирішення.

З кожним роком кількість абітурієнтів, які бажають вивчати туризм та готельно-ресторанну справу зростає. Вони вмотивовані динамічним зростанням, цікавістю галузі, необмеженістю в пошуку роботи та можливістю багато подорожувати. Наприклад, у 2021 р. кількість вступників за спеціальністю 241 «Готельно-ресторанна справа» освітнього рівня бакалавр склала 5290 осіб, а за спеціальністю 242 «Туризм» - 6168 осіб [1].

Але дослідження засвідчують, що приблизно 70% випускників готельних шкіл більше не працювали в готельному бізнесі протягом 6 років після завершення навчання. Дж. Бломм, А. Ван Рід, Д. Тромп пояснили, що існує різниця в очікуваннях між студентами старших курсів, які пройшли стажування, та студентами молодших курсів, які ще не пройшли виробничу практику. 43,6% стверджують, що не будуть працювати в індустрії туризму та гостинності після закінчення навчання, причому 96,3% з цих респондентів назвали досвід роботи в індустрії основною причиною такого рішення [2].

Надто низький рівень утримання фахівців у сфері гостинності відбувається через високі очікування стосовно заробітної платні у поєднанні з дефіцитом теоретичних і практичних знань, якими повинен володіти сучасний конкурентоспроможний працівник. Причиною є суттєві відмінності між програмами професійно-технічних навчальних закладів та вищих: перші - роблять акцент на базових фахових компетентностях, другі - на опанування студентами управлінських знань. Через непрестижність навчання у професійно-технічних закладах, абітурієнт обирає навчання у вищих навчальних закладах. Ідеальною є ситуація, за якої випускники коледжів продовжують здобуття освіти в університетах. Однак, частка таких студентів є низькою [3]. Стратегічною метою МОН України має стати підвищення привабливості та престижності здобуття фахової передвищої освіти.

Сьогодні в українських абітурієнтів, які бажають опанувати освітні напрями «Готельно-ресторанна справа» або «Туризм» є вибір з 53 та 70 ЗВО відповідно [1]. Однак, до міжнародних рейтингів QS World University Rankings та QS Graduate Employability Rankings 2022 не потратив жоден з них. Перший рейтинг оцінює академічну репутацію, репутацію роботодавця, цитованість досліджень на одну роботу, H-індекс та міжнародну дослідницьку мережу (за широким спектром факультетів), другий - рівень працевлаштованості випускників [4; 5].

Із року в рік лідерами стають:

• Бізнес-школа гостинності EHL (м. Лозанна, Швейцарія);
• Університет штату Невада (Лас-Вегас, США);
• SHMS - Швейцарська школа готельної справи (м. Монтре, Швейцарія);
• Гліонський інститут вищої освіти (м. Монтре, Швейцарія);
• Les Roches Global Hospitality Management Education (м. Кран-Монтана, Швейцарія).

Проаналізувавши навчальні програми цих шкіл гостинності, можна дійти висновку про переважання у них практичних знань над теоретичними.

Нагальну потребу практичного навчання довели Т.А. Маєр, Н.Дж. Томас своїм експериментом, який проводився протягом двох років. Під час першого року був традиційний теоретичний метод викладання, на другому році студенти були ознайомлені зі змішано-експериментальним методом навчання, який поєднував теорію і практику. Результати пройденого студентами опитування підтвердили гіпотезу, що більше користі від експериментального методу навчання, адже він був більш наближеним до реального життя [6].

Студент бакалаврського рівня освіти проходить 5 виробничих практик за 4 роки навчання тривалістю від 3 тижнів до 1,5 місяців. Однак, у поєднанні з освітніми програми, які не відповідають сучасним завданням, цей практичний досвід не можна вважати достатнім.

У таких умовах керівники університетів мають встановити ефективний зв’язок між кадровими агентствами та ЗВО для отримання кваліфікованих кадрів для роботи в готельному бізнесі. Це сприятиме отриманню кваліфікованого персоналу для роботи в готелях, а студенти будуть взаємодіяти з рекрутерами готельної індустрії та зможуть зрозуміти вимоги та специфіку роботи в готельному бізнесі. Готелі надаватимуть стажерам хороші можливості для навчання і заохочуватимуть їх до подальшого працевлаштування після завершення навчання.

Покращити освітні програми допоможе створення Комітету радників, який буде складатися з випускників, успішних практиків, топ-менеджерів готелів. Вони зможуть оцінити наскільки актуальним на ринку праці є те, чому викладачі навчають студентів. До складу увійде професорсько-викладацький склад, аби опікуватися такими питаннями, як доступність навчання, працевлаштування випускників, якість і актуальність навчальних програм, конкурентоспроможність у порівнянні з іншими закладами. Аби мінімізувати сильний політичний вплив, не варто допустити ситуацію призначення радників Міністерством освіти і науки.

На сучасному етапі освіта в галузі готельного господарства стикається з такими викликами, як неактуальність навчальних програм та методик, переважання теоретичних знань над практикою, відсутність чіткої державної стратегії розвитку туристичної галузі, низький рівень працевлаштування та плинність управлінських кадрів. Розв’язати ці проблеми допоможе створення Комітетів радників при закладах вищої освіти, які зможуть оцінити актуальність освітніх програм; забезпечити збільшення кількості виробничих практик під час навчання та популяризувати престижність навчання в коледжах для отримання виробничих компетенцій і покажуть важливість її продовження у закладах вищої освіти для набуття менеджерських навичок.

Література

1. Єдина державна електронна база з питань освіти. URL: https://vstup.edbo.gov.ua/statistics/konkurs-universities/.
2. Blomme R., Van Rheede A., Tromp D., The Hospitality Industry: an Attractive Employer? An Exploration of Students’ and Industry Workers’ Perceptions of Hospitality as a Career Field // Journal of Hospitality & Tourism Education. 2013. Vol.21(2). pp.6-14.
3. Лук`яненко Г.І. Проблема забезпечення безперервності у професійній підготовці фахівців готельно-ресторанної справи // Вісник Хмельницького національного університету. 2017. №2. Т.2. С.265-267.
4. QS World University Rankings 2022 URL: https://www.topuniversities.com/.
5. QS Graduate Employability Rankings 2022 URL: https://www.topuniversities.com/university-rankings/employability-rankings/2022.
6. Maier T.A., Thomas N.J., Hospitality Leadership Course Design and Delivery: a Blended-Experiential Learning Model // Journal of Hospitality & Tourism Education. 2013. Vol.25(1). pp.11-21.