Мізюк Б.М., Миронов Ю.Б.
Матеріали методологічного міждисциплінарного Інтернет-семінару
«Туристичне господарство у світлі гуманістичних ідей
Г.С. Сковороди (до 300-річчя з дня народження мислителя)»
(м. Полтава, 3 грудня 2022 р.). Полтава: ПУЕТ, 2022. 106 с. С.22-29.

Інтерактивні технології в педагогіці туризму

Зміни умов господарської діяльності в туристичній сфері вимагають перегляду мети і призначення навчального процесу. На сьогодні значно знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчального процесу для здобувачів освіти. Виникає нагальна потреба в розумінні зміни суті організації процесу набуття знань і практичних навичок майбутньої професії. Важливо викликати інтерес до предмету вивчення майбутнього фаху і перетворити аудиторію в активних учасників. Як наслідок, виникає проблема активізації навчального процесу. Її вирішення базується на використанні інтерактивних методів, які б забезпечили дієвий зв’язок не лише між викладачем та студентами, але і між самими студентами.

Інтерактивні методи навчання є надзвичайно актуальним підходом у системі підготовки фахівців сфери туристичного бізнесу. Вони, на відміну від традиційного підходу, базуються на активній взаємодії учасників навчального процесу. При цьому, основна увага припадає на взаємодії учасників процесу між собою. Це дає можливість активізувати хід навчального процесу, зробити його більш цікавим і менш втомлюючим.

Традиційні методи навчання, які переважно використовуються на даний час в Україні, не дають очікуваного швидкого ефекту, оскільки носять пасивний характер. Активізація навчання пов’язана з інтерактивністю, що тісно пов’язана з інноваціями. Інтерактивність - це поняття, що розкриває характер та ступінь взаємодії між «суб’єктом - об’єктом» чи «об’єктом - суб’єктом». Це поняття використовується при встановленні взаємозв’язків, взаємовідносин та взаємодії між суб’єктами та об’єктами, чи навпаки. Це поняття має важливе місце в сфері послуг, особливо в сфері туризму, оскільки одна сторона має певні потреби чи запити, а друга покликана їх задовольняти.

Розрізняють три види інтерактивності:

1. лінійна (простий зв’язок);
2. реактивна - негайна реакція на певні запити чи дії;
3. множинна - реакція на велику кількість запитів та дій від різних об’єктів.

Слово «інтерактивність» англійського походження: inter - взаємний, act - дія [2, с.210]. Відтак, інтерактивність означає взаємодію, сприяння. Поняття інтерактивності тісно пов’язане з інтерактивними технологіями. Це - організація, формування та засвоєння певного обсягу знань та набуття навичок через сукупність особливим чином організованих дій, що полягають у активній взаємодії учасників та побудові міжособової взаємодії, спрямованої на досягнення наперед визначених цілей. На нашу думку, важливим для ефективного використання інтерактивних технологій є дотримання певних принципів, а саме:

• активність учасників;
• зворотній зв’язок;
• взаємодія між учасниками;
• рівність позицій сторін;
• експериментування і пошук шляхів розв’язання проблем та вирішення завдань.

Позаяк інтерактивні технології спрямовані на підвищення результативності та рентабельності діяльності туристичних організацій, власне встановлення науково-практичних підходів до вибору напрямків їх використання робиться визначальним для їх успіху. На даний час таких підходів є доволі багато. Однак основними є підхід покращення процесу діяльності, системний підхід та цільовий підхід.

Перший - підхід покращення процесу діяльності - по суті є аналітичним. Він полягає у виявленні причин відхилень фактичного стану справ від запланованого, їх усунення та покращення фінансово-господарських показників. Суть його також полягає в інтроспекції, тобто дослідженні від загального до глибинних складових, причому вважається, що причини появи проблем і виходів з них лежать в межах самої туристичної організації. Власне усунення проблеми іде від змін у часткових організаційних та функціональних складових до загального процесу діяльності. Фактично відбувається синтез системи шляхом проведення часткових змін у структурних компонентах організації й об’єднанні цих змін на рівні цілої туристичної організації.

Системний підхід також передбачає зміни, але іншого характеру, та відрізняється цілями, масштабами, методологією і результатами. Він полягає у дослідженні способів функціонування складових організації з врахуванням складності взаємозв’язків із позицій організації як цілого. Тобто встановлюються різноманітні зв’язки між особистими й організаційними елементами у процесі здійснення туристичної діяльності. При цьому розрізняються структурні та функціональні напрямки бізнес-процесів діяльності туристичної організації. У функціональному ракурсі аналізуються алгоритми поведінки складових. Під функціями в цьому випадку розуміють певну властивість, що впливає на виконання поставленого завдання. Важливо, що за системного підходу потрібно враховувати значну кількість складних стохастичних зв’язків як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі туристичної організації.

Використання системного підходу зазвичай відбувається двома етапами: макроетапом і мікроетапом. На макроетапі виконуються такі процедури:

• будується модель зовнішнього середовища;
• виявляються можливі ресурсні обмеження;
• вибираються критерії оцінювання діяльності організації;
• встановлюється траєкторія поведінки керівництва туристичної організації.

Структура проходження мікроетапу залежить від конкретних умов, у яких перебуває туристична організація:

• визнаються основні фінансово-господарські показники діяльності;
• аналізується раціональність організаційної побудови;
• визначається матеріально-технічний, транспортний, фінансовий, кадровий потенціал;
• визначаються основні бізнес-партнери, конкуренти, фіскальні органи;
• встановлюється порядок та ієрархія прийняття рішень.

Цільовий підхід - це орієнтація діяльності туристичної організації на кінцевий результат із врахуванням змін цілей, змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах. Цей підхід базується на побудові «дерева цілей», в якому відображаються стратегічні, тактичні та оперативні цілі і відповідно може бути побудоване «дерево ресурсів», у якому визначаються обсяги різноманітних ресурсів для досягнення кожної цілі. При цільовому підході потрібно дати відповідь на такі питання:

• що повинно бути зроблено, ким, коли і чому;
• яким чином це має бути вирішено;
• скільки це буде коштувати;
• якими мають бути критерії оцінювання результатів;
• хто повинен контролювати, коли і які мають бути коригуючі заходи.

Випускникам закладів вищої освіти, які здобули кваліфікацію за спеціальністю «Туризм», часто бракує спеціальних знань і умінь, практичного досвіду, знань сучасних технологій та іноземної мовної підготовки. Випускники мають недостатню професійну компетентність відповідного спрямування, не готові адаптуватись до змін середовища і самостійно приймати рішення. Часто роботодавці приймають на роботу випускників із хорошою мовною підготовкою і технічною освітою. Цілком зрозуміло, що якісна підготовка та перепідготовка кадрів у сфері туризму є однією з головних конкурентних переваг туристичної організації, тому що якість послуг досягається за рахунок компетентності їх працівників. У роботі з розвитку професійної компетентності здобувачів освіти - майбутніх фахівців туристичної сфери доцільно використовувати такі інтерактивні методи: тренінг, робота в мікрогрупах (малих групах), мозковий штурм, дискусія, інтерактивна лекція, кейс-метод (аналіз реальних ситуацій), ділові та рольові ігри [3, с.161].

Інтерактивне навчання має за мету:

1. залучення всіх учасників до процесу навчання;
2. надання можливості кожному учаснику розуміти і рефлексувати з приводу вирішення конкретного завдання;
3. розвиток в учасників комунікаційних якостей і здібностей;
4. створення атмосфери співпраці та взаємодії.

У процесі інтерактивного навчання одночасно можна вирішувати такі завдання:

• навчити працювати в команді, прислухатись до думки інших учасників;
• знизити в учасників освітнього процесу емоційне напруження;
• розвинути здатність до аналізу ситуації і прийняття рішень;
• наповнювати інформаційну базу власних знань.

Ділові та рольові ігри доцільно розробляти та використовувати для студентів випускних курсів (бакалаврів та магістрів) та практичних працівників туристичних фірм та офісів. Їх мета - поглибити та розширити діапазон прийняття рішень щодо формування туристичних продуктів та реалізації бізнес-процесів туристичної організації. В основі цих форм інтерактивного навчання лежить імітація, що в гіпотетичному режимі скерована на програвання розв’язку проблем та завдань, що виникають у динамічному процесі змін ситуацій при функціонуванні та взаємодії різноманітних підприємств, задіяних у туристичному бізнесі. Коли мова йде про ділові ігри, то вони базуються на імітаційних моделях стохастичного характеру, що відрізняються динамічною напруженістю та невизначеністю і представлені в комп’ютерному вигляді у формі програмних систем. Актуальність використання ігрових технологій обумовлена тим, що проведення інтерактивного експерименту в реальних умовах є дорогим і часто неможливим. І тоді в ролі замінника виступає ігровий метод, який дозволяє в інтерактивному режимі програвати варіанти вирішення проблемних ситуацій, а саме рольові ігри.

Класичні ділові ігри зазвичай доволі проблемно впроваджувати у навчальний процес через складну модельовану предметну область, складні технології проведення, дороговартісне програмне забезпечення, труднощі з підбором необхідного ігрового матеріалу [1; 4]. Тому ми вважаємо більш доцільним використання рольових ігор. Рольова гра є груповою формою навчання, в процесі якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто набір ролей, які регламентують поведінку студентів. Основне призначення такої гри - забезпечення усебічного аналізу ситуацій, які виникають у процесі туристичної діяльності й імітують поведінку учасників технологічного процесі, які умовно обіймають певні посади та повинні приймати рішення за умов різних бізнес-ситуацій.

Нами пропонується авторська методика рольової гри «RITUR» для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня спеціальності «Туризм», яка сприяє підвищенню якості навчання за рахунок повної віддачі учасників, їх комунікативного спілкування у процесі імпровізованого розігрування ролей при аналізі реальних практичних ситуацій. Оскільки це потребує використання запасу знань студентів із різних предметів, які вони попередньо вивчили, а також практичних навичок та особистих здатностей до аналізу, швидкого реагування на зміни ситуацій та вміння пошуку обґрунтованих рішень, рольову гру найкраще використовувати на 3-4 році підготовки.

Рольова гра «RITUR» імітує діяльність туристичної фірми та пов’язаних із нею бізнес-партнерів, що забезпечують туристичну діяльність на певному сегменті туристичного ринку. Вона має організаційну та функціональну структуру, етапність проведення, чітко визначені завдання та критерії оцінювання роботи кожної ігрової групи. Загалом гра проводиться у три етапи:

1. початковий (підготовчий);
2. основний;
3. заключний.

На початковому етапі учасникам роз’яснюються навчальні цілі, окреслюються функції та завдання; на основному - приймаються управлінські рішення в середині кожної ігрової команди, а на заключному оцінюється робота кожного учасника кожної команди та підводяться підсумки інтерактивної гри.

Учасники цієї інтерактивної гри набувають навиків прийняття управлінських рішень, подібних до тих, що приймаються керівниками туристичних підприємств, а також організацій, які сприяють здійсненню та розвитку туризму в певному територіальному регіоні.

Основне навантаження у рольовій грі «RITUR» припадає на ігрові команди «Турфірма». Їх рекомендується мати не менше двох. Це залежить від кількості студентів в академічній групі, в якій проводиться практичне заняття з використанням інтерактивної (ігрової) технології. Число учасників у команді - 3-4 студенти. Виконувані ролі вирішуються учасниками самостійно. Основні завдання цієї ігрової групи:

1. проведення маркетингового дослідження потенційного туристичного середовища, встановлення цільових туристичних груп та визначення видів туристичного продукту, який би зацікавив вибрану цільову групу;
2. визначення особливостей турпродукту, його привабливості, ціни, часу реалізації, необхідного ресурсного забезпечення;
3. встановлення джерел отримання інформації щодо виявлення та формування потенційних цільових груп, наявних та перспективних туристичних продуктів;
4. розроблення логістичної схеми реалізації обраного туристичного продукту для визначеної цільової туристичної групи у вигляді технологічної мережі;
5. розрахунки витрат, доходів та потенційного прибутку в результаті вирішення попередніх чотирьох завдань.

Окрім ігрової групи «Турфірма» у рольовій грі задіяні команди «Бізнес-партнери» та «Експерти». «Бізнес-партнери», у свою чергу, містять у собі такі ігрові підрозділи: «Транспорт», «Проживання», «Харчування». Вони мають достатню кількість ресурсів для забезпечення туристичних процесів, покладених на команди «Турфірма».

До ігрових команд відноситься також ігрова група «Експерти», яка аналізує та оцінює якість рішень, які приймаються кожною ігровою командою. Її склад визначається викладачем-організатором із числа найбільш підготовлених студентів. Критеріями оцінювання можуть бути, наприклад, атрактивність представлених турпродуктів, обсяги залучених цільових груп потенційних туристів, фінансові показники діяльності і т.п.

Цілі, завдання, функції кожної ігрової групи визначаються членами команди під керівництвом викладача. Етапність проведення гри визначається детальним описом рольової гри «RITUR» і залежить від обсягу виділеного академічного навчального часу. У випадку, коли гра проводиться із керівниками або менеджерами реальних туристичних фірм, то етапність та час залежить від кількості туристичних продуктів, формування та реалізація яких визначається організаторами гри.

Особливе місце у рольовій грі відводиться інформаційному забезпеченню. Основним джерелом отримання необхідних відомостей є мережа Інтернет. З її допомогою учасники мають можливість моніторити дані про наявність різних туристичних продуктів, здійснюють маркетингові дослідження щодо формування потенційних цільових туристичних груп, динамікою цін на туристичні послуги, появу нових туристичних дестинацій тощо.

Головне місце в інтерактивній грі «RITUR» відводиться ігровим командам «Турфірма». Вони конкурують між собою до отримання найкращих результатів своєї діяльності. А це залежить від їх вміння приймати рішення щодо формування цільових туристичних груп, клієнтів, їх кількості, вибору привабливих туристичних продуктів, їх вартості, складання логістичних схем, реалізації турпродуктів, які б приносили туристам найбільше задоволення. У грі таких груп має бути щонайменше дві, щоб існувала певна конкуренція.

Використання інтерактивних технологій як основи активізації навчання має різноманітні форми прояву - від використання комп’ютерних засобів засвоєння навчального матеріалу до проведення занять у формі рольових та ділових ігор. Оскільки потенційні фахівці в сфері туризму повинні володіти набором визначених компетентностей, необхідних для їх майбутньої діяльності, їх надбання найбільш ефективне в імітаційному режимі при розігруванні імітаційних ситуацій прикладного характеру.

Список використаних інформаційних джерел

1. Катеруша О.В. Ділові ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності студентів // Вища школа. 2009. №12. С.53-60.
2. Мізюк Б.М. Інтерактивні технології підготовки фахівців у сфері туризму // Актуальні проблеми економіки і торгівлі в сучасних умовах євроінтеграції: Матеріали наук. конф. (м. Львів, 10-11 травня 2018 р.). Львів: ЛТЕУ, 2018. 386 с. С.210-212.
3. Сингаївська І.В. Використання інтерактивних методів навчання при підготовці майбутніх фахівців туристичної сфери // Регіональний туризм: сучасний стан та шляхи оптимізації: Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 2 квітня 2021 р.). К.: КРОК, 2021. С.160-162.
4. Скрипник М.І. Інтерактивні технології в післядипломному навчанні: довідник. К.: НАПН України, ДВНЗ «Ун-т менеджм. освіти», 2013. 202 с.