Мошура Д.А., Гірняк Л.І.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.108-111.

Специфіка релігійного туризму

Виникнення туризму як сфери діяльності безпосередньо пов’язане з релігійним паломництвом. Релігійний туризм бере свої витоки з часів формування основних світових релігій. Жителі стародавніх Греції і Риму часто вирушали у подорож, щоб відвідати святилища і храми. В епоху раннього Середньовіччя міграція з релігійними цілями продовжувала розвиватися. Масового характеру набуває паломництво в своєрідній формі хрестових походів, метою яких було звільнення священних для християн місць від «невірних». Але тільки в XIX ст. «священні подорожі» стають організованими.

Релігійні процеси в сучасному світі впливають на всі сфери життя людини, уможливлюючи діалог культур і традицій, чого не уникнути в добу глобалізації. Релігійна самобутність постає одним з основних чинників у загальній картині світу й впливає на індивідуальний розвиток особистості та культурно-цивілізаційний прогрес народу.

Під релігійним туризмом слід розуміти види діяльності, пов’язані з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, які прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться за межами звичного для них середовища. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах певних труднощів та добровільно узяті на себе зобов’язання. Люди відправляються в паломництва, коли відчувають духовний занепад в місцях звичного середовища їхнього проживання, адже одним з важливих аспектів паломницьких поїздок є їх духовно-просвітницька спрямованість. Вони їдуть або йдуть до святих місць, які є для них досить важливими та знаковими, щоб відновити стан душі. Релігійний туризм та релігієзнавчі мандрівки, в основі яких є паломництво, становить дуже важливий чинник формування духовного світу людини.

«Представлення туристам культурного і мистецького надбання Церкви є доброю нагодою, щоб проголошувати їм Євангеліє», - сказано в підсумковій декларації Всесвітнього конгресу душпастирства туристів. Він відбувся з натхнення Папської Ради у справах мігрантів і подорожніх у Канкуні (Мексика). Учасники зустрічі підкреслили, що туризм - це галузь, у якій Церква має що сказати.

На сьогодні подорожі традиційними паломницькими маршрутами стали популярними також серед нерелігійних людей, які не ставлять перед собою духовно-релігійних намірів, а прагнуть познайомитися з пам’ятками природи й архітектури, заглибитися у пізнання власного Я. Тому, вивчення специфіки релігійного туризму набуває актуальності.

Релігійний туризм здійснюється в таких двох основних формах:

• паломницький туризм;
• релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості.

Відмінність між цими двома формами в меті поїздки. Релігійний туризм має на меті відвідування релігійних центрів, монастирів, храмів, культових закладів, святих місць історичної, архітектурної, духовної значимості, а також музеїв, виставок цієї ж номенклатури. Релігійний туризм є складовою індустрії туризму в цілому. Паломництво ж функціонально виражає філософію існування людини, представляє релігійну свідомість не тільки в історичному вимірі, а й в її сучасності. Паломництво передбачає не лише відвідування вірянами місць, де були об’явлення надприродного, проживали засновники релігій чи визначні її представники, а й наявність священних предметів культу.

Історично досліджуючи релігійний туризм, неможливо уникнути такого поняття, як паломництво. Необхідно зазначити, що воно у перекладі означає «пальма». Виникнення цього поняття пов’язують зі словом «палома» - пальмова гілка, з якою мешканці Єрусалиму зустрічали Ісуса Христа. Ідея паломництва несе в собі дії в умовах певних труднощів, тобто людина добровільно бере на себе зобов’язання бути в цих обставинах. Це символізує готовність особи пожертвувати тимчасовим і скороминущим матеріальним в ім’я вічного духовного. Паломники якомога ближче намагаються доторкнутися до Бога, відчути його любов. Звісно, відмолювання гріхів - це одне з важливих завдань подорожі, але в більшості випадків люди просто шукають миру для своєї стурбованої різними світськими проблемами, душі. Дотепер релігійна мотивація суттєво впливає на формування туристських потоків. Саме релігійні переконання є одним із головних мотивів подорожей. За статистикою, щороку понад 200 млн. осіб у світі здійснюють паломництво, з них 150 млн. християн. Релігійний туризм притаманний усім віросповіданням - православ’ю, буддизму, католицизму, іудаїзму.

Існують різні види паломництва. За кількістю учасників і ознаці сімейної приналежності розрізняють: індивідуальні, сімейні та групові паломництва. За тривалістю можна виділити тривалі і короткі. Залежно від того, в якій країні знаходяться об’єкти, відвідувані паломниками, існують поїздки внутрішні і зарубіжні. Святі місця світового та релігійного значення є чинником формування міжнародних паломницьких потоків, а святині локального та місцевого значення створюють переважно внутрішні паломницькі потоки.

Слід підкреслити, що релігійний туризм - це унікальний вид пізнавального туризму, оскільки він задовольняє гносеологічну потребу туристів і завжди має певні особливості, які відображені в маршруті, виборі та організації екскурсій і транспортних послуг. Важливим елементом релігійного туру є молитва. Під час подорожі туристи ставляться до цього пункту скептично, але після закінчення мандрівки відчувають глибокий вплив на свій духовний світ. Паломницький тур відрізняється від всіх інших реальною участю паломників у релігійному житті храму чи монастиря, відвідуванням богослужінь, вчиненням молитовного правила вранці і ввечері, перед і після трапези, на початку і кінці шляху, а головне - особистою участю у відновлення і підтримці життя обителі.

Специфічна особливість паломництва полягає також у тому, що учасники не вимагають надзвичайного комфорту і 5-ти зіркового готелю, вони шукають духовного зцілення, їх думки націлені на спілкування з Богом, а не на рівень готелю і кількість їжі. Стосовно їжі, за традицією, у середу і п’ятницю піст на хлібі та воді. Ще однією з основних його особливостей є те, що релігійний туризм надзвичайно сильно зближує людей. У Святих місцях люди наповнюються любов’ю, миром, спокоєм і цим діляться з іншими.

Паломництво відіграє також важливу загальноосвітню роль. Монастирі та храми Київської Русі завжди були не лише місцем духовного діяння, а й культурними центрами. Тут століттями накопичувалися книги, ікони, твори прикладного мистецтва, вироби народних ремісників. Монастирські і храмові будівлі були головними архітектурними пам’ятками своєї епохи - особливо до XVIII століття. Багато монастирів, навіть у період боротьби з релігією та розповсюдженням атеїзму, не зважаючи на втрату свого основного призначення, зберігали роль культурних центрів в якості музеїв.

В основному можна вважати, що релігійний туризм виріс із паломництва, яке зародилося на декілька століть раніше, і зараз служить більш спрощеним аналогом, який дає можливість людям різних конфесій пізнавати релігію та її прояви у різних країнах більш детально.

Сучасний релігійний туризм приваблює унікальними умовами для ознайомлення з різними релігіями та культурами; налагодженням діалогу, дружніх зв’язків з представниками інших культур та переконань з різних регіонів та країн, що дозволяє порівнювати соціокультурний досвід; позитивними емоціями, які дозволяють людям відчути себе в нових життєвих умовах. Релігійний туризм формує толерантність та більш адекватне розуміння життя. Специфічним фактором соціально-культурного планування релігійного туризму є його інтеграція в державну культурну політику, спрямовану на зменшення соціальної напруженості в країні та підтримку культурної спадщини. Також розвиток паломництва та релігійно-пізнавального туризму в цілому веде і до духовного виховання нації. Релігія є невід’ємною частиною будь-якої держави, її опорою. Паломництво і релігійний екскурсійно-пізнавальний туризм є інструментами культурного діалогу й слугують становленню суспільної злагоди та міжконфесійної толерантності.

Література

1. Данільєва Ю.Г. Паломницький туризм в Україні: витоки, різновиди, перспективи // Історичні записки. 2012. Вип.36. С.73-80.
2. Зеленюк Ю.О. Релігійний туризм як комунікаційний засіб виховання людської особистості // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». 2013. Вип.23. С.88-95.
3. Боровець З. Прочанський рух як метода формування християнського світогляду // Матеріали Архиєпархіальної науково-практичної конференції. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/borovec.htm.