Миронов Ю.Б.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії
туризму та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2025 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2025. 425 с. С.90-92.

Гостинність як форма об’єктивної та суб’єктивної реальності

Гостинність є однією із найдавніших форм соціальної взаємодії, що має фундаментальне значення для культури людства. Цей феномен не лише відображає практичний аспект взаємин між людьми, але й розкриває глибші філософські, культурні та психологічні виміри. Аналізуючи гостинність як форму об’єктивної та суб’єктивної реальності, можна виявити її багатогранну природу та значення в контексті соціальних, культурних й індивідуальних вимірів.

Гостинність ототожнюють із атмосферою доброзичливості, якою оточують споживача (гостя), що відповідає сутності господарської діяльності у цій сфері. Ця система охоплює послуги розміщення, харчування, а також додаткові послуги, необхідні гостеві для повноцінної життєдіяльності [1, с.28]. По суті, гостинність є системою зі створення комфортного перебування подорожуючого поза місцем постійного проживання.

Об’єктивний вимір гостинності виявляється у реальних практиках і традиціях, які існують у різних суспільствах. З точки зору соціології, гостинність є інструментом соціального згуртування, оскільки сприяє встановленню довіри, взаємоповаги і спільних цінностей. У всіх культурах існують норми та правила, що регламентують, як приймати гостей, які подарунки доцільно дарувати, як поводитися в домі господаря тощо. У давньогрецькій культурі, до прикладу, гостинність часто розглядалася як священний обов’язок: гостей забезпечували їжею, водою і притулком, незалежно від їхнього соціального статусу чи наявності попередніх стосунків із господарем. Такий підхід був необхідним у часи, коли подорожі були більш небезпечними, ніж у сучасному світі, а виживання залежало від підтримки інших.

З іншого боку, гостинність є частиною суб’єктивної реальності, оскільки вона охоплює емоційні, психологічні та моральні аспекти. Відносини між господарем і гостем базуються не лише на практичних діях, але й на внутрішніх мотиваціях, очікуваннях, емоціях. Гостинність може бути вираженням людської емпатії, альтруїзму, бажання налагодити контакт з іншими. У цьому контексті гостинність стає не лише дією, але й станом свідомості, що відображає світогляд і моральні цінності людини.

Філософський вимір гостинності дозволяє розглядати її як форму взаємодії між «Я» та «Іншим». Еммануель Левінас (Emmanuel Lévinas), видатний французький філософ ХХ століття, розвивав ідею гостинності у своїх роботах, пов’язуючи її з етичною відповідальністю за «Іншого». Для Левінаса, зустріч з «Іншим» є актом, що визначає людське існування, а гостинність - це відкритість до іншого, прийняття його «інакшості» та визнання його права на буття [2]. У цьому сенсі гостинність переходить межі соціальних норм і стає етичною категорією, яка формує основу для гармонійного співіснування людей. Це не просто практичний акт чи соціальна норма, а глибоко етична категорія, яка закладає основи для гармонійного співіснування, визнаючи «Іншого» як повноправного суб’єкта. Такий підхід підкреслює, що справжня гостинність є безкорисливою і безмежною, адже вона не вимагає взаємності, втім дарує можливість взаєморозуміння.

Мартін Гайдеггер (Martin Heidegger), видатний німецький філософ, розглядав гостинність у контексті буття у світі та автентичності існування. Для нього гостинність є способом встановлення взаємозв’язків між людьми, що сприяє подоланню відчуження у сучасному світі [3]. Гостинність стає актом, через який індивід відкривається до світу і до інших, що сприяє розширенню меж власного досвіду. У цьому контексті гостинність не лише створює простір для фізичної чи соціальної взаємодії, але й стає місцем зустрічі різних світоглядів, культур і перспектив. Вона забезпечує умови для трансформації особистості, адже, приймаючи «Іншого», людина переосмислює себе, свої цінності та спосіб буття у світі.

Культурна специфіка гостинності також відіграє важливу роль у її розумінні як об’єктивної і суб’єктивної реальності. Різні культури мають свої унікальні традиції та ритуали, що відображають їхнє ставлення до гостей і взаємодії з ними. У східних культурах, до прикладу, гостинність часто пов’язується з проявом великодушності та честі, тоді як у західних більший акцент робиться на комфорті і створенні сприятливих умов для гостя. Такі відмінності відображають не лише соціальні структури, але й глибші «культурні коди», що формують ідентичність спільнот.

У психологічному плані гостинність може мати певний «терапевтичний» ефект як для господаря, так і для гостя. Для господаря акт гостинності є проявом його соціальної активності, можливістю відчути власну значущість і зв’язок з іншими людьми. Для гостя гостинність означає прийняття і безпеку, що сприяє створенню позитивного емоційного стану. У цьому контексті гостинність можна розглядати як форму соціального капіталу, котрий сприяє формуванню стійких соціальних зв’язків і підтриманню психоемоційного здоров’я.

Таким чином, гостинність є складним феноменом, що поєднує об’єктивні та суб’єктивні аспекти реальності. З одного боку, вона відображає соціальні норми, традиції та культурні коди, з іншого - моральні, емоційні і психологічні виміри людської взаємодії. Гостинність не лише визначає характер стосунків між людьми, але й формує їхню уяву про себе, інших і світ загалом. Як об’єктивна реальність вона є невід’ємною частиною соціального і культурного порядку; як суб’єктивна реальність - вираженням внутрішнього світу людини, її цінностей і прагнень. Ця «двоїстість» робить гостинність унікальним й універсальним явищем, що займає одне із центральних місць у людському досвіді, відображаючи фундаментальні аспекти людської природи.

Список літератури

1. Бойко М.Г., Гопкало Л.M. Організація готельного господарства: Підручник. К.: КНТЕУ, 2006. 448 с.
2. Langenthal E. The Boundaries of Spatial Separation: the Concept of Hospitality in the Philosophy of Emmanuel Lévinas // Ex-centric Narratives: Journal of Anglophone Literature, Culture and Media. 2019. Issue 3. pp.228-243.
3. Trautman M. Heideggerian Hospitality: the Ethical Resonances of Uncanniness // Heidegger Circle Proceedings. 2018. Vol.52. pp.54-59.