Миронов Ю.Б.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Стан та перспективи розвитку рекреаційно-
туристичного комплексу України: природний,
соціальний, економічний та інноваційний
аспекти» (м. Полтава, 15 травня 2025 р.)
Полтава: ПДАУ, 2025. 222 с. С.145-148.

Туризм екологічний чи екологізований? До питання термінології

Туризм як складова частина глобального суспільного та економічного розвитку займає особливе місце у сучасному світі. Останні десятиліття привернули увагу до питань екологічної стійкості, що не оминули й туристичну галузь. У цьому контексті терміни «екологічний туризм» (ecological tourism, ecotourism) та «екологізований туризм» (eco-friendly tourism) стали об’єктом наукового обговорення та дискусій. Це обумовлено зростаючою потребою у збереженні природних ресурсів та мінімізації негативного впливу на довкілля під час подорожей.

Екологічний туризм, або екотуризм, зазвичай визначається як форма туризму, що спрямована на відвідування природних територій з метою їх вивчення, збереження та мінімізації негативного впливу на довкілля. Сучасна модель екологічного туризму є інтегрованою системою управління туризмом, яка охоплює екологічне просвітництво та навчання учасників такої діяльності, з метою досягнення соціальних та економічних цілей при одночасному збереженні природних та культурних цінностей для наступних поколінь [1, с. 129]. Ця концепція підкреслює гармонію між людиною та природою, інтегруючи екологічну освіту, етику та економічну вигоду для місцевих громад. За визначенням Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), екотуризм має передбачати відповідальне ставлення до природи, підтримку місцевої культури та залучення туристів до охорони довкілля [2].

Натомість екологізований туризм розглядається як трансформація традиційних туристичних практик із урахуванням принципів екологічної стійкості. Цей підхід передбачає впровадження заходів для зменшення негативного впливу туристичних об’єктів і діяльності на навколишнє середовище. Наприклад, використання екологічно чистих матеріалів у будівництві готелів, оптимізація транспортних маршрутів, скорочення споживання ресурсів та впровадження систем утилізації відходів. Таким чином, екологізований туризм є відповіддю на сучасні виклики, що стоять перед туристичною індустрією, але його основною метою не завжди є безпосереднє збереження природи, як у випадку екотуризму, радше опосередковане.

Розмежування цих понять є важливим для наукового дискурсу, оскільки вони відображають різні підходи до інтеграції екологічних принципів у туризмі. Екотуризм акцентує увагу на первинному взаємозв’язку між туристом і природою, тоді як екологізований туризм є адаптацією традиційного туризму до умов екологічної свідомості. У цьому контексті можна говорити про те, що екологізований туризм є ширшим поняттям, котре охоплює як елементи екотуризму, так і заходи щодо сталого розвитку міських, культурних та інших форм туризму.

Термінологічні дискусії мають значний вплив на розвиток наукових досліджень і практичної діяльності у сфері туризму. Відсутність чітких меж між екотуризмом та екологізованим туризмом може призводити до плутанини у визначенні цілей та завдань туристичних проєктів. Окрім того, це впливає на процес формування політики та стратегій сталого розвитку туризму на національному й міжнародному рівнях. Наприклад, урядові програми підтримки екологічного туризму можуть бути недостатньо ефективними через неправильну інтерпретацію термінів або невизначеність критеріїв оцінювання.

У практичному вимірі важливість коректного використання термінології зростає у зв’язку зі зростанням попиту на «зелені» туристичні послуги. Туристи щораз більше цікавляться екологічними аспектами своєї діяльності, а отже, правильне позиціонування туристичних продуктів стає критичним для їх успішності. Відповідно, туристичні компанії та організації повинні чітко розуміти відмінності між екологічним та екологізованим туризмом, аби уникати «оманливого» маркетингу та завойовувати довіру клієнтів.

Наукові дослідження також вказують на необхідність подальшого розроблення критеріїв оцінювання екологічності туристичних продуктів та окремих послуг, що дозволить не лише спростити термінологічні питання, але й сприятиме популяризації екологічно відповідального туризму. Наприклад, важливим завданням є створення міжнародно визнаних стандартів для класифікації турпродуктів за рівнем їх екологічної стійкості. Зокрема, такі стандарти можуть передбачати вимоги щодо раціонального використання природних ресурсів, зменшення викидів шкідливих речовин, впровадження систем перероблення відходів та збереження біорізноманіття. Уніфіковані критерії допоможуть туристам свідомо обирати більш стійкі варіанти відпочинку, а туристичним компаніям - орієнтуватися на довгостроковий розвиток і покращення іміджу. Це сприятиме формуванню культури відповідального споживання туристичних послуг та гармонійному поєднанню рекреаційних потреб із захистом довкілля.

Отже, аналіз термінів «екологічний туризм» та «екологізований туризм» свідчить про їх важливість для формування сучасної туристичної науки і практики. Екотуризм як специфічна форма туризму, орієнтована на збереження природи й екологічну освіту, та екологізований туризм як адаптація традиційного туризму до принципів стійкості мають різні функції, але спільну мету - сприяти екологічному та соціально-економічному благополуччю країни та її громадян. Чітке розуміння цих понять і їх належне використання сприятимуть подальшому розвитку туризму як гармонійної складової сталого суспільного розвитку.

Список використаних джерел

1. Миронов Ю.Б., Пугачов М.І., Корінець Р.Я. Інноваційні напрямки управління екологічним туризмом в Україні в контексті сталого розвитку // Інфраструктура ринку. 2024. Вип.77. С.128-134.
2. International Union for Conservation of Nature. URL: https://iucn.org/.