Миронов Ю.Б.
Збірник тез ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
"Наукові пошуки у ІІІ тисячолітті: соціальний,
правовий, економічний та гуманітарний виміри"
м. Кропивницький, 27 квітня 2018 р.)
Кропивницький: ПВНЗ КІДМУ, 2018. 315 с. С.150-153.

Туризмологія як напрям наукових досліджень

Масовий характер туристичної діяльності та постійне зростання соціально-економічного значення туризму в Україні викликають необхідність поглиблення наукових досліджень сфери туризму, формування наукових шкіл, поширення туристичної освіти. Адже без науково обґрунтованих положень розвиток туристичного бізнесу, туристичних підприємств відбуватиметься хаотично, що негативно впливатиме на туристичну галузь національної економіки.

Багатогранний характер феномену туризм зумовив особливості розвитку туристичної науки на стику різноманітних напрямів наукових досліджень, визначив його «синтетичний» характер, який має на меті усестороннє вивчення явищ та процесів, пов’язаних з переміщеннями людей з місць їх постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових та інших цілях. Адже за своєю природою туризм виступає в різних іпостасях: він є однією з вагомих та динамічних галузей світової економіки; розвиненою соціальною системою, що генерує величезні потоки подорожуючих, до того ж забезпечує створення сотень мільйонів робочих місць. Усі ці складові повинні бути всебічно осмислені й оцінені науковцями [3, с.139].

Таке «синтетичне» спрямування наукових досліджень поліфункціонального феномену туризму отримало назву туризмології - комплексного міждисциплінарного напрямку з теорії та методології дослідження туризму, його філософії та праксеології. Тобто туризмологія - це науковий напрям, який об’єднує різноманітні дослідження туризму як суспільного явища. Завданням туризмології є розробка теорії функціонування туризму. Багатогранність явища робить таке завдання складним і в той же час актуальним [4, с.40].

Слід зазначити, що за останні роки розвитку туризмології приділяється щораз більше уваги. Туризмологічні дослідження в Україні здійснюють такі вчені як Олександр Бейдик, Любов Божко, Віктор Герасименко, Тетяна Дьорова, Вікторія Кіптенко (Бабарицька), Олександр Кручек, Ольга Любіцева, Віктор Пазенок, Тетяна Сокол, Леся Устименко, Володимир Федорченко та ін.

Перед сучасною туризмологією постають завдання з дослідження видів туризму, обґрунтування моделей функціонування туристичних дестинацій, удосконалення концепції обслуговування у сфері туризму та ін. Для вирішення цих та інших актуальних питань необхідно об’єднати зусилля різних вчених, наукових шкіл, наукових та освітніх організацій. При цьому, при вивченні туристичної діяльності може бути використаний не лише галузевий принцип наукових досліджень, а й проблемний. Саме останній і покладений в основу формування туризмології як теорії та практики туризму.

Теоретико-методологічні підходи в туризмології повинні передбачати розробку фундаментальних засад, принципів усестороннього дослідження феномену туризму, враховуючи новітні досягнення галузевих наукових дисциплін, які вивчають окремі аспекти туристичної діяльності. За сучасних умов розвитку туризмології як науки можна виділити такі її головні напрямки, кожен з яких охоплює окрему галузь знань (рис.1):

Рис. 1. Основні напрямки в туризмології

Варто зазначити, що «левова частка» наукових досліджень у туризмології присвячена вивченню туризму лише як сфери економічної діяльності, а також управління нею, що значно звужує суспільні функції туризму. Проте головним призначенням туризму є саме відновлення фізичних та духовних сил людини, її оздоровлення, відпочинок, інтелектуальний розвиток, і тому головними функціями туристичної діяльності можна вважати рекреаційно-оздоровчу, культурологічну, просвітницько-виховну (а економічна ефективність туристичної діяльності є лише економічним результатом діяльності з обслуговування туристів, задоволення їх потреб). Саме у такому трактуванні доцільно розглядати туристичну діяльність як об’єкт туризмології.

Туризмологія як комплексний напрям наукових досліджень, який синтезує досягнення різноманітних галузевих наук, повинен також взяти на себе функцію планування туристичної діяльності. Варіативне планування на основі діагностики стану туристичного ринку повинно стати основою державної туристичної політики [4, с.41]. Інвентаризація туристичних ресурсів, оцінка їх стану та можливостей використання у туристичній діяльності, проведена на науковій основі, може стати не тільки основою для формування та реалізації державної туристичної політики, а й бути підставою для цільового розподілу інвестицій, поєднання систем державного й територіального управління.

Таким чином, за сучасних умов розвитку ринку туристичних послуг в Україні проблеми формування теоретико-методологічного підґрунтя туристичної діяльності набули особливої гостроти та актуальності. Це створює передумови для динамічного розвитку туризмології як теорії та її реалізації у практиці туристичної діяльності.

Список використаних джерел

1. Божко Л.Д. Генезис та еволюція наукового туристського дискурсу // Вісник Харківської державної академії культури. 2012. Вип.37. С.56-66.
2. Герасименко В.Г. Теорія туризму як складова туризмології // Вісник соціально-економічних досліджень. 2011. Вип.2(42). С.173-180.
3. Кручек О.А. Туризмологія: процес формування теорії туризму // Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. 2010. Вип.8. С.139-166.
4. Любіцева О.О., Бабарицька В.К. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. 335 с.
5. Кручек О.А., Дьорова Т.А., Любіцева О.О. та ін. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: монографія. К.: Академія, 2013. 368 с.