Миронов Ю.Б., Топорницька М.Я.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Туристичний бізнес та екзистенційний пошук особистості"
(м. Харків, 3-4 квітня 2019 р.). Харків: ХДАК, 2019. 58 с. С.22-24.
Проблеми розвитку інклюзивного туризму в Україні
Обмеження фізичних можливостей людини є складним соціальним феноменом і фактором, впливу якого не може ігнорувати жодне цивілізоване суспільство. Актуальність проблеми визначається і тим, що туризм може стати ефективним засобом інтеграції людей з особливими потребами в сучасне суспільство.
Інклюзивність - це такий принцип організації життя в суспільстві, який дозволяє брати участь у різних його аспектах (повсякденне життя, освіта, культура, мистецтво, спорт, туризм) всім людям незалежно від віку, стану здоров’я, статі, зовнішності, походження тощо. Відповідно, інклюзивний туризм передбачає, що всі мандрівники можуть користуватися туристичними послугами без обмежень, незалежно від інших людей, на рівних умовах і з почуттям власної гідності, зокрема, особлива увага має приділятися туристам з обмеженими можливостями [1, с.57].
У статті 30 Конвенції ООН про права інвалідів зазначено, що «Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю брати участь нарівні з іншими в культурному житті й вживають усіх належних заходів для забезпечення того, щоб особи з інвалідністю … мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки й туристичні послуги, а також мали найможливішою мірою доступ до пам’ятників і об’єктів, що мають національну культурну значущість; … щоб особи з інвалідністю мали доступ до послуг тих, хто займається організацією дозвілля, туризму, відпочинку» [2].
В економічно розвинених країнах світу інклюзивний туризм займає помітну частку на ринку туристичних послуг (рис. 1.), що свідчить про поступове зникнення бар’єрів для подорожей осіб з особливими потребами.
Рис. 1. Розвиток інклюзивного туризму у світі (побудовано на основі [3, с.13])
Для забезпечення сталого розвитку туризму, доступного для всіх, необхідна ефективно функціонуюча система послуг, а саме:
- безбар’єрне середовище та доступність засобів розміщення. Для туристів з обмеженими можливостями мають бути доступними об’єкти культури, музеї, театри, архітектурні та історичні пам’ятки, громадські установи, заклади громадського харчування, готелі, хостели тощо;
- доступність транспорту та транспортної інфраструктури - передбачається безперешкодний доступ завдяки низькопідлоговим автобусам, трамваям, тролейбусам, поїздам, спеціальному обладнанню;
- доступність інформації. У Барселоні, наприклад, є спеціальний сайт про інклюзивний туризм: тут можна обрати пам’ятки, доступні при різній формі обмежень у туристів, дізнатися подробиці функціонування транспорту, знайти готель з доступною інфраструктурою, замовити тур по маршруту, доступному для інвалідного візка. Ще один приклад міста з інклюзивним туризмом - Берлін. На відповідному сайті - спеціальні тури для людей з обмеженою мобільністю, слухом або зором, добірка доступних готелів, музеїв, ресторанів, магазинів та безкоштовний додаток, який допоможе прокласти оптимальний маршрут.
Що стосується України, для громадян (туристів) з особливими потребами проводиться чимало заходів, спрямованих на полегшення їх положення: повсюдне зведення пандусів, а в окремих випадках і спеціальних підйомників; для глухих - дублювання звукових повідомлень, текстової та візуальної інформації; для сліпих - дублювання звуковою доріжкою; діє політика підтримання працевлаштування інвалідів у звичайні організації тощо.
Разом з тим, розвиток інклюзивного туризму в Україні стикається з рядом перешкод, а саме:
- нерозвинена інфраструктура: будинки та фізичне середовище в цілому (парки, дороги, громадський транспорт) часто недоступні для всіх користувачів;
- фінанси: нестача коштів на покращення доступності;
- законодавство: немає достатньої кількості законодавчих механізмів, які б стимулювали розвиток інклюзивного туризму;
- інформація: туристи з особливими потребами часто не можуть знайти відомості про те, де є доступні умови для туризму і відпочинку;
- ставлення суспільства до людей з особливими потребами - часто персонал не готовий до обслуговування туристів з інвалідністю або іншими особливими потребами, що створює відчутний бар’єр на шляху розвитку інклюзивного туризму.
Окрім цього, розвиток інклюзивного туризму вступає у суперечність із системою захисту й збереження культурно-історичної спадщини людства. З одного боку, інклюзивність вимагає облаштовувати музеї, театри, середньовічні замки тощо обладнанням для доступу та безперешкодного пересування по них туристів з обмеженими можливостями, з іншого боку - таке обладнання може порушити автентичність історичних споруд.
Список використаних джерел
1. Миронов Ю., Михальський Ю. Соціальне партнерство в туризмі: детермінанти та соціально-економічні механізми розвитку за сучасних умов // Вісник Львівського торговельно-економічного університету. Економічні науки. 2018. Вип.56. С.55-59.
2. Конвенція про права осіб з інвалідністю. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.
3. Борисенко-Клепач Н. Инклюзивный туризм: что, как и зачем? - Минск: Офис по правам людей с инвалидностью, 2016. - С.13.